Відсутність кровної спорідненості унеможливлює встановлення факту родинних відносин між пасинком та вітчимом. Загибель останнього не є підставою для звільнення з військової служби (КЦС ВС у справі № 545/3618/24)

Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

У справі, що переглядалася, військовослужбовець звернувся до суду з позовом до військової частини, в якому просив встановити факт, що вітчим, який загинув під час виконання бойових завдань, є його близьким родичем. Встановлення цього факту було необхідне позивачу для звільнення з військової служби на підставі Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Суди в задоволенні позову відмовили, посилаючись на те, що законодавство містить вичерпний перелік близьких родичів, загибель яких є підставою для звільнення військовослужбовця під час воєнного стану. Крім того, позивач не довів, що встановлення факту родинних відносин з вітчимом спричинить виникнення або зміну його прав на звільнення з військової служби.

КЦС ВС погодився з висновком судів попередніх інстанцій і навів такі правові висновки.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Об’єктом судового захисту при розгляді справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, є охоронювані законом інтереси, а предметом судової діяльності – встановлення юридичних фактів з метою забезпечення реалізації заінтересованими особами належних їм суб’єктивних прав.

Отже, для визначення юридичного характеру факту потрібно з’ясувати мету встановлення, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи матиме він правові наслідки.

Встановлення факту родинних відносин можливо лише за наявності кровної спорідненості, а вітчим та пасинок не є родичами. Позивач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту його кровної спорідненості з вітчимом. При цьому інших вимог, зокрема про встановлення факту спільного проживання з вітчимом, позивач не заявляв.

Крім того, КЦС ВС зазначив, що п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» встановлено підстави для звільнення з військової служби під час дії воєнного часу в разі загибелі близького родича та перелік близьких родичів, які підпадають під дію зазначеної норми закону. Вітчим до вказаного переліку не входить.

Таким чином, КЦС ВС зазначив, що встановлення факту родинних відносин з особою, з якою немає кровного зв'язку, неможливе, а сама по собі загибель вітчима не є законодавчою підставою для звільнення пасинка з військової служби.

КЦС ВС відхилив доводи касаційної скарги про те, що у справах про корупцію вітчима визнають близьким родичем.

Застосування ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», ст. 26 СК України, ст. 25-1 КЗпП України за аналогією закону неможливе при вирішенні питання про визначення поняття «близькі родичі» (п. 3 ч. 4 ст. 1253 ЦК України), оскільки в цих актах законодавства надаються різні визначення кола таких осіб, що пов’язано зі спеціальними цілями правового регулювання відповідних актів.

З огляду на викладене КЦС ВС залишив касаційну скаргу позивача без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову – без змін.

Постанова КЦС ВС від 1 квітня 2026 року у справі № 545/3618/24 (провадження № 61-9643св25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/135515557.