Проєкт Закону України № 15095 про внесення змін до КПК щодо вдосконалення порядку виклику особи та вручення процесуальних документів у кримінальному провадженні: перша спроба цифровізації положень Кодексу у 2026 році

20 березня 2026 року народні депутати України Демченко Сергій Олексійович, Мазурашу Георгій Георгійович та Васильєв Ігор Сергійович подали до Верховної Ради України законопроєкт № 15095 (https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/69716) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо вдосконалення порядку виклику особи та вручення процесуальних документів у кримінальному провадженні.

Проєкт Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо вдосконалення порядку виклику особи та вручення процесуальних документів у кримінальному провадженні» (далі – проєкт Закону) розроблено з метою підвищення якості правового регулювання порядку виклику особи та вручення процесуальних документів у кримінальному провадженні шляхом вилучення рудиментарних норм, підвищення ефективності опублікування повісток та процесуальних документів на офіційних веб-сайтах Офісу Генерального прокурора та судів, а також скорочення видатків судової влади, які позбавлені змісту в досягненні мети кримінального провадження.

Автори проєкту Закону переслідували мету удосконалення положень Кримінального процесуального кодексу України шляхом виключення з нього вимоги про публікацію повісток у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а також шляхом нормативного закріплення більш функціонального способу публікації повісток на офіційних веб-сайтах Офісу Генерального прокурора та судів

Проте, у разі його прийняття у запропонованій редакції, в законодавстві залишиться існувати невирішена проблема належного повідомлення учасників процесу.

Як є станом на зараз?

Чинна редакція КПК України вимагає, щоб повістки про виклик осіб, стосовно яких існують достатні підстави вважати, що вони виїхали та/або перебувають на тимчасово окупованій території України або на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, а також повістки у межах спеціального досудового розслідування і спеціального судового провадження публікувалися в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а в окремих випадках також на офіційному веб-сайті суду.

Що пропонується?

Проєктом Закону пропонується внесення змін до статей 135, 297-5 та 323 Кримінального процесуального кодексу України, якими запропоновано:

- виключення із чинного законодавства вимоги про опублікування повісток та процесуальних документів у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження;

- встановлення обов’язку у передбачених законом випадках, здійснювати публікації повісток та інформації про процесуальні документи на офіційних вебсайтах Офісу Генерального прокурора та судів у спосіб, який забезпечує можливість пошуку таких повісток та документів за прізвищем особи, номером кримінального провадження та номером судового провадження.

Правові наслідки прийняття законопроєкту:

Незважаючи на бажання авторів довести необхідність прийняття цього законопроєкту в запропонованій редакції, а також його винятковість у врегулюванні ряду питань, варто зазначити наступне.

Цей законопроєкт хоч і технічний, але він робить важливий крок до модернізації кримінального процесу, що відповідає загальній політиці держави.

Адже публікація повідомлень в друкованих ЗМІ, таких як «Урядовий кур’єр» чи інших — це формальність, яка майже не досягає адресата, оскільки тиражі мізерні, особливо в умовах війни та сучасної цифровізації.

Крім того, це створює зайві бюджетні витрати на друкування та розміщення оголошень.

Хоч в публічному доступі немає конкретних цифр витрат державних коштів на публікації в друкованих ЗМІ, однак цілком очевидно, що такі витрати щороку вимірюються мільйонами гривень.

Водночас, як показує практика, розміщення повідомлення на офіційному веб-сайті відповідного суду не є ефективним засобом повідомлення про судовий виклик.

В Україні є діючими більше 600 суддів, кожен з яких має свій власний сайт, на якому розміщуються повідомлення про виклики в судові засідання.

Тобто, запропонований законопроєктом механізм не створює кардинально нового підходу до наявного в судах способу повідомлення учасників про виклик в судові засідання.

Однак, такий механізм є недієвим, адже навіть за наявності пошуку по прізвищу чи номеру провадження, жодна особа не буде систематично перевіряти всі сайти діючих українських судів.

Тому, було б більш доцільно публікацію повідомлень про виклики в судові засідання законодавчо закріпити на офіційному веб-порталі «Судова влада», по аналогії з запропонованим в законопроєкті механізмом розміщення на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Такі зміни не потребують надзусиль, адже практикуючі юристи і так щодня в своїй роботі використовують пошук інформації через систему «Стан розгляду справ» на офіційному веб-порталі «Судова влада» (https://court.gov.ua/fair/).

Крім того, це надало б змогу зручного та оперативного отримання повідомлень про виклики до суду особам, які мають підписки за прізвищем чи номером провадження на різних сервісах, на зразок «Опендатабот».

Як висновок, прийняття цього законопроєкту має позитивну складову щодо виключення радянсько-паперового рудименту у формі обов’язкової публікації повісток в друкованих ЗМІ, який давно втратив сенс, і повністю переводить повідомлення в цифрове поле.

Однак, в цілому, законопроєкт потребує доопрацювання окремих положень, які можуть ускладнити його практичне застосування.

Автор: Михайло Яковчук, адвокат АО Barristers