КПК України встановлює недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування без отримання дозволу слідчого або прокурора, отже такі докази можуть бути визнані недійсними у іншому процесі, якщо надані без дозволу. (ВС КГС №910/7638/24 від 11.02.2026 р.)

Фабула судового акту:

Органом прокуратури у ході здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні установлено факт наявності несанкціонованого сміттєзвалища на земельній ділянці комунальної власності по вул. Кадетський Гай у м. Києві. Винуватець у цьому, КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району м. Києва» (далі - Підприємство, відповідач) посилався на право використання вказаної земельної ділянки на підставі рішення виконавчого комітету Залізничної районної ради народних депутатів м. Києва від 03.04.1989 № 112 «Про відвід земельної ділянки Шляховій дільниці Залізничного району м. Києва «Київшляхуправління».

Щодо цього факту, неодноразово проводилися огляди і складались звіти, розрахунки шкоди (Державною екологічною інспекцією Столичного округу), знімання (зокрема, матеріали космічного знімання, надані Національним центром управління та випробувань космічних засобів, які свідчили про збільшення сміттєзвалища з роками) , висловлювались позиції (зокрема, сертифікованим інженером-геодезистом Комунального підприємства «Київський інститут земельних відносин» Ігнатенком В.Д.).

Всі ці матеріали, разом із матеріалами кримінального провадження, були покладені в основу позову, з яким звернувся керівник Солом`янської окружної прокуратури міста Києва (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - Рада) до Підприємства про зобов`язання усунути порушення вимог природоохоронного законодавства шляхом ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища на земельній ділянці за координатами 50.2428, 30.2754.

І рішенням господарського суду м. Києва, яке залишив без змін Північний апеляційний господарський суд - позов було задоволено. Суди зобов`язали відповідача усунути порушення вимог природоохоронного законодавства шляхом ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища на земельній ділянці за координатами 50.2428, 30.2754.

Водночас, Підприємством-відповідачем, що допустив сміттєзвалища на цій землі, була подана касаційна скарга. Одним із аргументів для скасування попередніх рішень було те, що у порушення норм процесуального права суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Так, більшість доказів, на яких ґрунтувався висновок суду про вину відповідача у використанні земельної ділянки для захоронення відходів, отримані у рамках здійснення досудового розслідування кримінального провадження з порушенням порядку, встановленого КПК України, а самі матеріали кримінального провадження використані в господарській справі без письмового дозволу слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування.

Отже у цій справі:

ВС КГС, залишаючи попередні рішення без змін, надало відповідь, стосовно можливості використання матеріалів кримінального провадження в іншій справі - без дозволу слідчого чи прокурора:

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди встановили обставину порушення відповідачем вимог закону, шо призвело до забруднення земельної ділянки, за наслідком дослідження зокрема, матеріалів, наданих Інспекцією (акти огляду земельної ділянки, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері поводження з відходами), довідки головного спеціаліста відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів, матеріалів космічного знімання, наданих Національним центром управління та випробувань космічних засобів тощо. При цьому суди не встановили порушення порядку отримання таких доказів та інших обставин, що свідчили б про порушення статей 76, 77, 78 ГПК України.

Тому суди правомірно врахували вказані документи як належні докази на підтвердження відповідних обставин та оцінили їх в сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи відповідно до вимог статті 86 ГПК України.

Так, дійсно, у сукупності з наведеними доказами суди обох інстанцій досліджували також і матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні. Скаржник натомість зазначає, що відсутність дозволу слідчого або прокурора на розголошення матеріалів кримінального провадження свідчить про порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), а тому такі докази не є допустимими в розумінні статті 77 ГПК України.

Верховний Суд частково погоджується із цими доводами скаржника, виходячи з таких мотивів.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази, які можуть бути враховані судом, повинні відповідати критеріям належності, допустимості та достовірності.

• належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина 1 статті 76 ГПК України).
• допустимість доказів означає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (частини 1, 2 статті 77 ГПК України).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №905/902/20 (п.6.27), постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №904/3242/18 (п.23), від 07.06.2022 у справі №922/605/15 (п.40.4), від 05.07.2022 у справі №904/3866/21 тощо).

Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (п.24 постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №904/3242/18).

Разом із тим відповідно до частин 1, 2 статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Отже, стаття 222 КПК України встановлює недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування без отримання дозволу.

Аналогічну позицію Верховний Суд виклав у постановах від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 20.10.2021 у справі №910/10222/19, від 30.09.2021 у справі №927/741/19, від 06.07.2022 у справі № 914/1979/18.

У матеріалах справи, як правильно зазначає скаржник, відсутній дозвіл слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні (зокрема, на використання копій матеріалів кримінального провадження під час звернення до господарського суду) або інші відомості, що свідчили б про однозначне надання такої згоди та обсяг відомостей, що можуть бути розголошені.

Тобто суди помилково врахували як докази копії матеріалів досудового розслідування у згаданому кримінальному провадженні.

У той же час суди обох інстанцій встановили факт порушення відповідачем вимог екологічного законодавства та законодавства у сфері поводження з відходами при здійсненні господарської діяльності за наслідком дослідження за правилами ГПК України наявних у справі доказів у сукупності, які складаються не лише з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні. Зазначене дало судам підстави для висновку про те, що стверджуване прокурором порушення прав територіальної громади м. Києва в особі Ради на землю внаслідок неправомірних дій відповідача є доведеним.

Аналізуйте судовий акт: Якщо листування (у месенджері) дає змогу встановити учасників та може підтверджувати доводи сторін, суд може прийняти його як доказ. Так суд визнав належним доказом повідомлення у Viber про призупинення трудового договору (ВС КЦС №751/4083/24 від 09.01.2026 р.);

Недопустимими є докази, отримані під час обшуку, якщо ухвала про дозвіл на обшук винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання. (ОП ВС ККС №336/4830/22 від 19.01.2026 р.);

Сама по собі можливість покласти заборговані гроші на депозит не є доказом упущеної вигоди, а неможливість купити ліки - доказом моральної шкоди. Суд відмовив у стягненні таких через невиконання рішення суду. (ВС КЦС №461/1377/24 від 19.01.2026 р.);

Законодавець не вказує такої підстави неприйняття доказів як закриття підготовчого провадження. (ВС КЦС у справі №366/3223/23 від 05.11.2025 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року

м. Київ

cправа № 910/7638/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району м. Києва»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2025 (головуючий - Кравчук Г. А., судді: Коробенко Г. П., Шапран В. В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 (суддя Удалова О. Г.) у справі

за позовом керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району м. Києва»

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державної екологічної інспекції Столичного округу

про зобов`язання усунути порушення вимог природоохоронного законодавства шляхом ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища на земельній ділянки

(за участю представників: прокурор - Кондратюк Д.А., відповідача - Граборий О.А.)

Історія справи

Обставини справи, встановлені судами

1. Солом`янською окружною прокуратурою міста Києва у ході здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42022100000000159 установлено факт наявності несанкціонованого сміттєзвалища на земельній ділянці комунальної власності за кадастровим номером 8000000000:72:240:0017 по вул. Кадетський Гай у м. Києві (далі - земельна ділянка).

2. Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району м. Києва» (далі - Підприємство, відповідач) посилається на право використання вказаної земельної ділянки на підставі рішення виконавчого комітету Залізничної районної ради народних депутатів м. Києва від 03.04.1989 № 112 «Про відвід земельної ділянки Шляховій дільниці Залізничного району м. Києва «Київшляхуправління».

3. 16.03.2023 Державна екологічна інспекція Столичного округу (далі - Інспекція) за участю представника Підприємства провела огляд земельної ділянки та виявила засмічення її частини відходами, забруднення хімічними речовинами внаслідок накопичення та захоронення в ґрунті металобрухту, твердих побутових відходів, відходів автомобільного транспорту, відходів пластику та відпрацьованих автомобільних шин.

4. Відповідно до інформації Інспекції від 01.05.2023 та розрахунку розміру шкоди, зумовленої засміченням та забруднення земельних ресурсів відходами, навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду в розмірі 278 582 688 грн.

5. 25.04.2024 Інспекція за участю представника Підприємства провела повторний огляд земельної ділянки та зафіксувала розміщення на ній бетонних блоків, металевих конструкцій, службового транспорту Підприємства, насипу ґрунту з відходами будівництва та знесення.

6. Сертифікованим інженером-геодезистом Комунального підприємства «Київський інститут земельних відносин» Ігнатенком В.Д. під час огляду виконано геодезичну зйомку з визначенням та позначенням на схемі площі засміченої території, яка складає 0,3821 га.

7. Відповідно до довідки від 25.04.2024 головного спеціаліста відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Столичного округу Пізнюря І.В., який брав участь у проведенні огляду території 25.04.2024, на земельній ділянці наявний неоднорідний шар ґрунту, який змішаний з відходами будівництва і знесення, який зсунутий у яр. Діяльність щодо розміщення відходів будівництва та знесення змішаних із шаром ґрунту і засипання цими відходами яру (захоронення) призвела до засмічення земель, що не відповідає вимогам статті 35 Закону України «Про охорону земель» та статті 40 Закону України «Про управління відходами».

8. Крім того, Інспекція в період з 15.11.2021 по 26.11.2021 проводила позаплановий захід державного нагляду (контролю) за дотриманням природоохоронного законодавства Підприємством та встановила порушення останнім вимог законодавства у сфері поводження з відходами. За результатами проведеного заходу Підприємству винесено припис про усунення порушень та накладено на відповідальну посадову особу адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

9. Також матеріали космічного знімання, надані Національним центром управління та випробувань космічних засобів (лист №1215-4-24-2024 від 11.04.2024), свідчать, що сміттєзвалище тривалий час перебуває на земельній ділянці та збільшується у площі (супутникові фотознімки з 01.03.2000 по 16.03.2022).

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

10. Керівник Солом`янської окружної прокуратури міста Києва (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - Рада) до Підприємства про зобов`язання усунути порушення вимог природоохоронного законодавства шляхом ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища на земельній ділянці за координатами 50.2428, 30.2754.

11. Прокурор посилається на те, що відповідач протягом тривалого часу використовує земельну ділянку для захоронення відходів дорожнього будівництва та господарської діяльності, у належний стан шляхом ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища земельну ділянку не привів, виявлені Інспекцією порушення земельного та природоохоронного законодавства добровільно не усунув.

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

12. Господарського суду м. Києва рішенням від 17.10.2024, яке залишив без змін Північний апеляційний господарський суд постановою від 15.10.2025, позов задовольнив. Зобов`язав відповідача усунути порушення вимог природоохоронного законодавства шляхом ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища на земельній ділянці за координатами 50.2428, 30.2754.

13. Суди визнали доведеним порушення прав Ради, як власника земельної ділянки, внаслідок вчинення відповідачем дій, які порушують вимоги екологічного законодавства та призвели до забруднення земельної ділянки. Належним та ефективним способом захисту інтересів держави у природоохоронній сфері у спірних правовідносинах, який буде спрямований на реалізацію державою примусу щодо виконання вимог природоохоронного законодавства, є звернення до суду з позовом зобов`язального характеру для приведення відповідачем у належний стан засміченої та забрудненої частини земельної ділянки.

Касаційна скарга

14. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, прокурор звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

15. У порушення норм процесуального права суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Так, більшість доказів, на яких ґрунтувався висновок суду про вину відповідача у використанні земельної ділянки для захоронення відходів, отримані у рамках здійснення досудового розслідування кримінального провадження з порушенням порядку, встановленого КПК України, а самі матеріали кримінального провадження використані в господарській справі без письмового дозволу слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування.

Позиція прокурора у відзиві на касаційну скаргу

16. Проти доводів касаційної скарги заперечує, вказує на те, що стверджувані прокурором в позові обставини суди встановили за результатом дослідження сукупності доказів, а не лише матеріалів кримінального провадження. Вважає оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими.

Позиція Верховного Суду

17. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Доводи касаційної скарги відповідача стосуються того, що суди попередніх інстанцій при встановленні обставини порушення Підприємством природоохоронного законодавства та законодавства у сфері поводження з відходами врахували матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022100000000159, які є недопустимими доказами.

19. Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

20. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).

21. Докази, які можуть бути враховані судом, повинні відповідати критеріям належності, допустимості та достовірності.

22. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина 1 статті 76 ГПК України).

23. Допустимість доказів означає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (частини 1, 2 статті 77 ГПК України).

24. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди встановили обставину порушення відповідачем вимог закону, шо призвело до забруднення земельної ділянки, за наслідком дослідження зокрема, матеріалів, наданих Інспекцією (акти огляду земельної ділянки, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері поводження з відходами), довідки від 25.04.2024 головного спеціаліста відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів, матеріалів космічного знімання, наданих Національним центром управління та випробувань космічних засобів тощо. При цьому суди не встановили порушення порядку отримання таких доказів та інших обставин, що свідчили б про порушення статей 76 77 78 ГПК України.

25. Тому суди правомірно врахували вказані документи як належні докази на підтвердження відповідних обставин та оцінили їх в сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи відповідно до вимог статті 86 ГПК України.

26. Так, дійсно, у сукупності з наведеними доказами суди обох інстанцій досліджували також і матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022100000000159.

27. Скаржник натомість зазначає, що відсутність дозволу слідчого або прокурора на розголошення матеріалів кримінального провадження свідчить про порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), а тому такі докази не є допустимими в розумінні статті 77 ГПК України.

28. Верховний Суд частково погоджується із цими доводами скаржника, виходячи з таких мотивів.

29. Верховний Суд неодноразово зазначав, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №905/902/20 (п.6.27), постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №904/3242/18 (п.23), від 07.06.2022 у справі №922/605/15 (п.40.4), від 05.07.2022 у справі №904/3866/21 тощо).

30. Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (п.24 постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №904/3242/18).

31. Разом із тим відповідно до частин 1, 2 статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

32. Отже, стаття 222 КПК України встановлює недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування без отримання дозволу.

33. Аналогічну позицію Верховний Суд виклав у постановах від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 20.10.2021 у справі №910/10222/19, від 30.09.2021 у справі №927/741/19, від 06.07.2022 у справі № 914/1979/18.

34. У матеріалах справи, як правильно зазначає скаржник, відсутній дозвіл слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022100000000159 (зокрема, на використання копій матеріалів кримінального провадження під час звернення до господарського суду) або інші відомості, що свідчили б про однозначне надання такої згоди та обсяг відомостей, що можуть бути розголошені.

35. Тобто суди помилково врахували як докази копії матеріалів досудового розслідування у згаданому кримінальному провадженні.

36. У той же час суди обох інстанцій встановили факт порушення відповідачем вимог екологічного законодавства та законодавства у сфері поводження з відходами при здійсненні господарської діяльності за наслідком дослідження за правилами ГПК України наявних у справі доказів у сукупності, які складаються не лише з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні. Зазначене дало судам підстави для висновку про те, що стверджуване прокурором порушення прав територіальної громади м. Києва в особі Ради на землю внаслідок неправомірних дій відповідача є доведеним.

37. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц сформульовано правовий висновок про те, що у випадку не встановлення порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

38. Відтак суди ухвалили оскаржувані судові рішення на підставі сукупності доказів, належність і допустимість яких не ставилась під сумнів, а тому помилкове врахування матеріалів досудового розслідування не вплинуло на правильність та законність судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

40. За змістом частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

41. Беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає за можливе залишити оскаржувані судові рішення без змін. У зв`язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

42. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 306 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району м. Києва» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у справі № 910/7638/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.

Зображення (ілюстрація/схема) має виключно візуалізаційний (ілюстративний) та довідковий характер, і не зображує конкретних фізичних осіб. Огляд судових рішень є виключно оціночною позицією автора, що базується на викладеному в загальному доступі рішенні по справі.