Проблематика розширення кола дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів: аналіз законопроєкту №15039

Відповідно до частини 4 статті 38 Конвенції про права дитини, ратифікованої Україною ще 27 лютого 1991 року, держави-учасниці зобов’язані вживати всіх можливих заходів з метою забезпечення захисту дітей, яких торкається збройний конфлікт, та догляду за ними.

Визначення поняття «дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів» міститься у Законі України «Про охорону дитинства». Наразі такий статус може отримати дитина, яка внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту зазнала поранення, контузії, каліцтва, фізичного, сексуального або психологічного насильства, була викрадена, депортована чи примусово переміщена, залучалася до участі у військових формуваннях, незаконно утримувалася, у тому числі в полоні, а також дитина, батьки (один із батьків), опікун, піклувальник або інший законний представник якої зникли безвісти за особливих обставин чи загинули внаслідок збройного конфлікту, або дитина, позбавлена батьківського піклування з цих підстав.

Законопроєкт №15039, зареєстрований у Верховній Раді України 19 лютого 2026 року, пропонує змінити підхід до визначення цієї категорії. Передбачається, що дитиною, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, є дитина, а також особа, яка під час воєнних дій та збройних конфліктів не досягла 18 років (повноліття). Фактично усувається причинно-наслідковий зв’язок між воєнними діями та конкретною шкодою, завданою дитині (фізичною, психологічною, смертю батьків тощо), а сама категорія набуває універсального характеру. За такої редакції всі особи, які не досягли 18 років у період збройної агресії та дії воєнного стану, визнавалися б такими, що постраждали внаслідок воєнних дій, незалежно від наявності індивідуально встановленої шкоди. Це означає істотне розширення кола осіб, на яких поширюється відповідний статус. Водночас законопроєкт не змінює процедуру надання статусу. Як і раніше, він має надаватися органом опіки та піклування за місцем звернення або за місцем виявлення дитини місцевими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування. Порядок надання статусу визначатиме Кабінет Міністрів України.

Безумовно, війна впливає на дітей в Україні не лише через безпосередню фізичну небезпеку, а й через тривалий психологічний тиск, постійні повітряні тривоги, перебування в укриттях, порушення освітнього процесу та соціальної стабільності. Такі фактори можуть мати серйозні наслідки для емоційного та психічного стану дітей навіть без прямого контакту з бойовими діями.

Разом із тим варто враховувати історію запровадження відповідної категорії. Законом України №936-VII від 26 січня 2016 року до Закону України «Про охорону дитинства» було введено статтю 30¹ та термін «дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів». Метою законодавця було виокремлення дітей, які потребують особливого державного захисту у зв’язку з реальними наслідками збройної агресії, тимчасовою окупацією територій та масовим переміщенням населення. Відповідний механізм надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, реалізовано Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №268 від 5 квітня 2017 року, який базується на встановленні факту конкретної шкоди.

У разі прийняття законопроєкту №15039 виникне потреба у внесенні змін до підзаконних нормативних актів, зокрема до зазначеного Порядку, оскільки чинна процедура передбачає встановлення індивідуальних обставин. Крім того, органи опіки та піклування можуть зазнати істотного адміністративного навантаження через потенційно масові звернення.

Окремої уваги потребує питання цивільної дієздатності. Закон України «Про охорону дитинства» визначає дитину, як особу віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше. Відповідно і статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, може отримати особа, яка не має прав повнолітньої. Натомість законопроєкт фактично поширює статус і на осіб, які до досягнення 18 років набули повної цивільної дієздатності, зокрема у випадках, передбачених статтями 34 та 35 Цивільного кодексу України (у разі реєстрації шлюбу, роботи за трудовим договором або реєстрації підприємцем, коли особа записується матір’ю або батьком дитини). Пояснювальна записка не містить окремого обґрунтування такої зміни.

Станом на сьогодні статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, надає право на безоплатне харчування у державних і комунальних закладах освіти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №305 від 24 березня 2021 року. Інших системних пільг чи грошових виплат законодавством наразі не передбачено.

Отже, законопроєкт №15039 змінює концепцію інституту статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Запропонований підхід потребує додаткового концептуального та фінансово-економічного обґрунтування, а також узгодження з підзаконними нормативними актами. Альтернативним шляхом удосконалення правового регулювання могло б стати не розширення кола осіб, які мають відповідний статус, а посилення гарантій для дітей, які вже його отримали, зокрема шляхом передбачення компенсації витрат на психологічну допомогу, підтримки у здобутті професійної, фахової передвищої та вищої освіти, щорічної допомоги на оздоровлення та інших цільових заходів соціальної підтримки.

Автор новини: Олена Семенюта, адвокат АО Barristers