Кредитні борги військових: реальний захист чи законодавчий популізм? Аналіз законопроєкту № 15050

Кредитування в Україні давно стало частиною повсякденної фінансової практики. Щороку обсяги позик зростають, а сам ринок кредитування лише розширюється.

Найактивніше кредитами користуються українці середнього віку. Значну частину цього ринку займають мікрофінансові організації, які тривалий час пропонували кредити зі щоденною процентною ставкою від 1% до 2,5% від тіла кредиту (станом до 21 серпня 2024 року).

Водночас війна сформувала окрему групу позичальників — військовослужбовців. Серед них чимало тих, хто оформлював кредити як до початку повномасштабного вторгнення, так і вже під час війни. Для багатьох ці фінансові зобов’язання сьогодні стали додатковим тягарем, адже виконувати кредитні зобов’язання під час служби часто складно або навіть неможливо.

Саме тому питання балансу між інтересами кредиторів і соціальними гарантіями для військових набуває особливої актуальності.

Що відбувається сьогодні

Якщо військовослужбовець має непогашену заборгованість перед фінансовою установою, кредитор може звернутися до суду та отримати рішення про стягнення боргу.

Після цього документ передається на примусове виконання, і виконавча служба відкриває виконавче провадження. У межах такого провадження військовослужбовець офіційно набуває статусу боржника.

Це запускає низку примусових заходів, серед яких можуть бути:

• арешт банківських рахунків;
• арешт майна;
• інші виконавчі дії, спрямовані на стягнення заборгованості.

Чинне законодавство передбачає можливість зупинення виконавчого провадження лише у виняткових випадках. Зокрема, якщо умови проходження військової служби фактично унеможливлюють проведення виконавчих дій або якщо сам стягувач проходить військову службу та звертається із відповідним клопотанням.

На практиці це означає, що багато військовослужбовців залишаються вразливими до механізмів примусового стягнення.

Що пропонує законопроєкт

Законопроєкт пропонує суттєво змінити підхід до захисту військовослужбовців у виконавчому провадженні.

У разі його ухвалення виконавче провадження, у якому боржником є військовослужбовець, обов’язково зупинятиметься протягом трьох робочих днів з моменту отримання документів, що підтверджують відповідний статус.

Йдеться не лише про нові справи. Законопроєкт передбачає:

• зупинення вже відкритих виконавчих проваджень щодо військовослужбовців;
• заборону подавати заяви про відкриття виконавчого провадження, якщо відомо, що боржник є військовослужбовцем;
• заборону вчиняти будь-які дії щодо примусового виконання рішень судів чи інших органів про стягнення заборгованості.

Фактично це означає, що на період служби фінансові спори не перетворюватимуться на інструмент примусового тиску.

Кого ще захищає законопроєкт

Документ також розширює коло осіб, на яких поширюватимуться відповідні гарантії.

Окрім військовослужбовців, пропонується захистити:

• військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням служби;
• членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли або пропали безвісти;
• осіб, які перебувають у полоні;
• осіб, з якими втрачено зв’язок;
• осіб, визнаних зниклими безвісти.

Таким чином законопроєкт враховує не лише фінансовий аспект, а й гуманітарний контекст війни.

Що це означає для ринку

Запровадження обов’язкового зупинення виконавчого провадження після підтвердження статусу військовослужбовця безумовно посилює соціальні гарантії для цієї категорії громадян.

Важливо і те, що запропоновані зміни поширюються на всіх кредиторів, а не лише на банки. Йдеться про будь-які фінансові установи, а також про всі види кредитних договорів і договорів позики.

У результаті формується більш універсальний механізм захисту, який дозволяє уникнути ситуацій, коли боргові зобов’язання стають додатковим тиском для людей, що сьогодні виконують свій військовий обов’язок.

Популізм чи реальний захист?

На цьому аналіз законопроєкту можна було б завершити позитивною оцінкою. Однак виникає важливе питання: чи дійсно запропоновані зміни мають на меті посилення соціальних гарантій для військовослужбовців?

Серед норм законопроєкту містяться положення, які викликають серйозні сумніви з точки зору їхньої конституційності. Зокрема, йдеться про пропозицію фактично заборонити звернення до суду з позовами про стягнення заборгованості за кредитними договорами та договорами позики, а також обмежити можливість подання заяв про відкриття виконавчого провадження.

Такі обмеження безпосередньо зачіпають право на судовий захист — одну з базових конституційних гарантій. Саме тому виникає логічне запитання: чи можуть подібні норми бути реалізовані на практиці без ризику їх подальшого скасування або визнання неконституційними.

У такому контексті існує ризик, що законопроєкт може мати радше декларативний або популістський характер. Адже створення очікувань щодо повного захисту від кредиторів може дати військовослужбовцям та їхнім родинам надію, яка згодом не матиме належного правового підґрунтя.

Автор: Станіслава Ковальська, адвокат АО Barristers