Громадянство є – земля під питанням. Чи заборонять іноземцям з українським паспортом продаж сільськогосподарської землі?

21 січня 2026 року народними депутатами було внесено на розгляд до Верховної Ради України законопроєкт №14390 «Проект Закону про внесення змін до статті 130 Земельного кодексу України щодо заборони іноземцям набувати у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення», яким пропонується впродовж п’ятнадцяти років після припинення чи скасування воєнного стану на території України обмежити право набувати у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення особам, які набули громадянство України у спрощеному порядку відповідно до Закону України «Про громадянство України».

Відповідно до пояснювальної записки до законопроєкту, основною його метою є захист національних інтересів України, продовольчої безпеки держави, прав українських власників земельних ділянок сільськогосподарського призначення від купівлі землі іноземними громадянами.

В обґрунтування необхідності прийняття законопроєкту, народні депутати зазначають, що 16 січня 2026 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України» №4502-ІХ від 18.06.2025 р., яким запроваджується інститут множинного громадянства та спрощена процедура набуття громадянства іноземними громадянами.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку держав, громадяни (піддані) яких набувають громадянство України у спрощеному порядку» №1412 від 05.11.2025 р., наразі такою процедурою можуть скористатись громадяни Канади, Німеччини, Польщі, США та Чехії.

Водночас, як стверджують ініціатори законопроєкту, цей Закон містить правові колізії та великі ризики. Один із них – доступ до ринку землі для іноземних громадян, які отримають спрощене українське громадянство. Виходячи зі змісту Закону, особа одразу після набуття громадянства України в спрощеному порядку зможе купувати землі сільськогосподарського призначення, що може бути досить ризикованим, особливо під час війни. Разом з тим, цей Закон відкриває допуск іноземного капіталу на внутрішній ринок землі для придбання сільськогосподарських паїв, а прості українські фермери мають нерівнозначний дохід у порівнянні з іноземними громадянами.

Таким чином, у зв’язку з високими ризикам, які пов’язані із забезпеченням територіальної цілісності нашої держави, проєктом Закону пропонується впродовж п’ятнадцяти років після припинення чи скасування воєнного стану на території України обмежити право набувати у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення особам, які набули громадянство України у спрощеному порядку відповідно до Закону України «Про громадянство України». Це, в свою чергу, як вказують народні депутати, захистить власників української землі від іноземного капіталу на внутрішньому ринку землі для придбання сільськогосподарських паїв. Також прийняття законопроекту дозволить захистити національні інтереси України та її продовольчу безпеку.

Отже, як видно зі змісту законопроєкту, ініціатива щодо внесення запропонованих змін до статті 130 Земельного кодексу України, виникла як реакція на впровадження інституту множинного громадянства в Україні та спрощених процедур його набуття для громадян окремих держав. У даному випадку, законодавець намагається поєднати дві різні державні політики: лібералізацію доступу до громадянства та одночасне стримування доступу до стратегічного ресурсу – української землі.

Фактично мова йде не про заборону для іноземців у класичному розумінні, а про обмеження для нових громадян України, які отримали паспорт за спрощеною процедурою. Тобто юридично це вже громадяни України, але з обмеженим обсягом майнових прав щодо землі сільськогосподарського призначення.

Потенційні плюси законопроєкту:

1. Захист національної безпеки та територіальної цілісності

Земля сільськогосподарського призначення в Україні є не просто економічним активом, а стратегічним ресурсом. У період війни та післявоєнної відбудови вкрай важливо мінімізувати ризики концентрації земель у руках осіб, чиї економічні або політичні інтереси можуть суперечити національним інтересам.

2. Обмеження спекулятивного іноземного капіталу

Існує реальний ризик, що особи з великим капіталом можуть формально отримувати українське громадянство для доступу до ринку землі. У свою чергу законопроєкт створює бар’єр для швидких спекулятивних угод та зменшує привабливість «паспортного інвестування» саме у земельному секторі.

3. Захист українських підприємців

Фермери та агровиробники очевидно мають менші фінансові можливості, особливо під час війни, порівняно з потенційними іноземними інвесторами. Тимчасове обмеження може зменшити ціновий тиск на ринку землі та дозволити українським аграріям утримати конкурентні позиції.

4. Продовольча безпека

Контроль над сільськогосподарськими землями напряму пов’язаний із забезпеченням продовольчої незалежності держави. Запропоноване обмеження спрямоване на збереження державного впливу на ключовий ресурс, від якого залежить стабільність внутрішнього ринку продовольства та здатність країни самостійно забезпечувати базові потреби населення.

Потенційні мінуси законопроєкту

1. Ознаки дискримінації громадян

Основна юридична проблема - створення двох категорій громадян України з різними майновими правами. Це може суперечити принципу рівності громадян перед законом, закріпленому у Конституції України. Обмеження права власності для осіб, які набули громадянство України за спрощеною процедурою без індивідуальної оцінки ризиків може бути розцінене як непропорційне втручання держави у майнові права таких осіб.

2. Інвестиційна привабливість України

Запропоновані у законопроєкті зміни, можуть негативно вплинути на імідж України як держави, відкритої до інвестицій. Навіть якщо обмеження стосується лише земель сільськогосподарського призначення, воно формує сигнал про можливу нестабільність правил гри для нових громадян та інвесторів.

3. Ризик обхідних схем

Практика показує, що жорсткі заборони часто породжують обхідні механізми - використання підставних осіб, довірчих структур, корпоративних схем. Це може не зменшити ризики, а лише ускладнити контроль.

Тож необхідність ухвалення такого закону напряму залежить від визначення державою власних пріоритетів, зокрема забезпечення внутрішньої безпеки та національних інтересів чи зовнішньої економічної відкритості.

В цілому, законопроєкт має зрозумілу політичну, соціальну та безпекову мотивацію, особливо в умовах війни та трансформації інституту громадянства. Його сильна сторона - превентивний захист земельного ринку та національних інтересів. Водночас слабкою ланкою є правова вразливість через можливе порушення принципу рівності громадян і потенційні економічні наслідки.

Запропонована народними депутатами ініціатива виглядає логічною з точки зору безпеки та національних інтересів, але потребує юридичного доопрацювання, оскільки вона може створити більше правових проблем, ніж реальних механізмів захисту. Найбільший виклик - знайти формулу, яка не підриває конституційні принципи, але водночас захищає стратегічні ресурси держави.

Автор новини: Тетяна Борисова, адвокат АО Barristers