Якщо особа відмовляється від вручення їй повідомлення про підозру, обвинувачення може здійснити відеозапис такого вручення. При цьому залучення захисника не є обовʼязковим. (ВС ККС у справі №711/171/24 від 05.08.2025 р.)

Фабула судового акту: Жінку було визнано винуватою та призначено покарання за ч. 2 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 358 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 4 ст. 358 КК у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки.

За сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. А також звільнено її від відбування призначеного покарання з визначенням іспитового строку 1 рік 6 місяців.

Апеляційний суд залишив вирок без змін.

Судили жінку за те що вона подала фальшиві довідки про потребу дитини у домашньому догляді до Департаменту соціальної політики внаслідок чого заволоділа бюджетними коштами на загальну суму 300 269 грн 65 коп.

Водночас, захисник жінки подав касаційну скаргу, у якій - крім іншого - стверджував, що судами не було надано належну правову оцінку факту невручення жінці повідомлення про підозру, внаслідок чого порушено положення ст. 290 КПК, а усі докази є недопустимими. Стверджував, що повідомлення про підозру було оголошено слідчим за відсутності захисника та без вказівки у протоколі про відомості щодо понятих, присутніх при цьому.

Водночас, ВС ККС не погодилась з доводами захисту, на підтвердження чого, колегія суддів пояснила:

У цьому провадженні засуджена відмовилася отримати письмове повідомлення про підозру, слідчий вголос її зачитав, що підтверджується відеозаписом, який міститься у матеріалах провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Тобто вказана норма передбачає можливість не лише письмового вручення повідомлення про підозру, але й відсилає до норми, за якою повідомлення про підозру буде вважатися врученим із застосуванням інших способів, визначених для вручення повідомлень у кримінальному провадженні.

За правилами ч. 1, ч. 3 ст. 111 КПК повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження, зокрема про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію; повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

У свою чергу, положення ч. 1 ст. 136 глави 11 КПК регламентують можливість здійснення відеозапису вчинення певної процесуальної дії, як факту ознайомлення особи зі змістом прийнятого процесуального рішення, про яке йдеться у ч. 1 ст. 111 КПК.

Отже у цій справі:

Суд звернув увагу, що положення кримінального процесуального закону, які регламентують процедуру повідомлення учасника провадження про здійснену процесуальну дію або про прийняте процесуальне рішення, в тому числі й вручення письмового повідомлення про підозру, спрямоване на те, щоб адресат такого повідомлення був поінформований про факт прийнятого рішення або вчинення процесуальної дії. Тобто основною метою передбаченого законом алгоритму здійснення такого повідомлення є доведення до відома адресата певної інформації, яка має процесуальне значення у провадженні. Законодавець також передбачив певні запобіжники, які дозволяють з одного боку зафіксувати небажання особи, яка є адресатом повідомлення, його отримати, а з іншого - є способом фіксації факту повідомлення. Таким способом повідомлення є відеозапис вчинення певної процесуальної дії.

У тому випадку, коли особа відмовляється від вручення їй письмового повідомлення про підозру, сторона обвинувачення може здійснити відеозапис такого вручення, і такий відеозапис проведеної процесуальної дії є достатнім засобом фіксації належного повідомлення адресата.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у день складення повідомлення про підозру слідчим за місцем проживання засудженої було запропоновано останній отримати текст повідомлення про підозру з пам'яткою про права та обов`язки, однак остання відмовилася. Надалі слідчий вголос оголосив зміст вказаних документів із застосуванням відеофіксації цієї дії, за записом якої поняті оголосили свої персональні дані, а після цього слідчий розпочав оголошення.

При цьому - ВС зазначив - відсутність захисника під час повідомлення про підозру не впливає на законність цієї процесуальної дії. Судом вже сформована правова позиція, відповідно до якої КПК не містить жодних застережень про необхідність залучення захисника при повідомленні особу про підозру.

З огляду на викладене, Суд констатував, що повідомлення про підозру засудженій було вручено належним чином без порушень положень КПК, а тому їй було відомо про початок кримінального переслідування за інкримінованими кримінальними правопорушеннями.

Аналізуйте судовий акт: Підозрюваний, стосовно якого було закрито кримінальне провадження за відсутністю складу злочину, стягнув з держави біля 1,6 мільйонів витрат на правову допомогу і моральної шкоди (Полтавський апеляційний суд №756/11081/20 від 30.09.2024 р.);

Зважаючи на проведення слідчого експерименту без підозрюваного, відсутність в матеріалах доказів повідомлення такого про час і місце, а також відмову захиснику у клопотаннях про його проведення - ВС повернув справу на новий розгляд (ВС ККС №161/19405/19 від 17.05.2023 р.);

Слідчий суддя зобов`язав слідчого повідомити про підозру фігуранту у кримінальному провадженні, а отже вийшов за межі своїх процесуальних повноважень (ВС ККС, справа № 188/1146/22 від 05.05.2023 р.);

Надання доступу до матеріалів кримінального провадження має здійснюватися всім без виключення учасникам сторони захисту. Надання лише захиснику, не свідчить про надання підозрюваному (ВС ККС, справа №607/21493/20 від 27.12.2022 р.).

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 711/171/24

провадження № 51-1367км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

представника потерпілої особи ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_8 на вирок Придніпровського районного суду міста Черкаси від 12 серпня 2024 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 11 березня 2025 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ,

засудженої за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Придніпровського районного суду міста Черкаси від 12 серпня 2024 рокуОСОБА_8 визнано винуватою та призначено покарання за ч. 2 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 358 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 4 ст. 358 КК у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з визначенням іспитового строку 1 рік 6 місяців та покладенням на неї обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради надмірно виплачені кошти у розмірах 298 787 грн 73 коп та 1481 грн 92 коп.

Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 11 березня 2025 року вирок місцевого суду залишено без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

Судами попередніх інстанцій ОСОБА_8 визнано винуватою у тому, що вона 29 травня, 04 вересня, 18 листопада 2020 року, 09 березня, 17 травня, 07 вересня, 11 листопада 2021 року, 15 грудня 2022 року подала до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (далі - Департамент) заяви про надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, до яких долучила довідки про потребу дитини у домашньому догляді, видані КНП «Шевченківського району міста Києва «Центр первинної медико-санітарної допомоги», КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради», КНП «Консультативно-діагностичний центр Дарницького району м. Києва», знаючи, що довідки підроблені та медичним закладом не видавалися. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_8 з 20 червня 2020 року по 20 травня 2023 року шляхом обману заволоділа бюджетними коштами на загальну суму 300 269 грн 65 коп, внаслідок чого Департаменту було заподіяно значну шкоду на суму, яка у понад 223 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Крім цього, ОСОБА_8 вступила в змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою, якій надала персональні дані своїх дітей - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з метою підроблення довідок від 04 травня 2020 року № 11, № 12, від 10 листопада 2020 року № 10/8, № 10/9, від 10 травня 2021 року № 10/72, № 10/73, від 11 жовтня 2021 року № 52/317, № 52/318, від 09 грудня 2022 року № 53, № 54, чим вчинила пособництво у підробленні іншого офіційного документа, який видається підприємством і надає права з метою його використання іншою особою, за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно.

Також ОСОБА_8 використала вказані довідки під час звернення до Департаменту із заявою про надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, чим вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник стверджує про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування касаційних вимог захисник вказує, що судами не було надано належну правову оцінку факту невручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру, внаслідок чого порушено положення ст. 290 КПК, а усі докази є недопустимими. Стверджує, що повідомлення про підозру було оголошено слідчим за відсутності захисника та без вказівки у протоколі про відомості щодо понятих, присутніх при цьому. Вважає, що прямий умисел засудженої та корисливий мотив на вчинення кримінальних правопорушень не доведено, оскільки обов`язковою умовою є те, що винний знає про незаконне походження певних документів, зазначає, що заяви на отримання допомоги не є предметом кримінального правопорушення.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні:

- захисник підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити;

- прокурор та представник потерпілої особи заперечили касаційну скаргу та просили відмовити у її задоволенні.

Засуджена надіслала до касаційного суду заяву, в якій просила здійснювати касаційний розгляд за її відсутності.

Мотиви суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Сторона захисту стверджує, що ОСОБА_8 не було вручено повідомлення про підозру як того вимагають правила КПК, а тому здобуті органом досудового розслідування докази є недопустимими.

Колегія суддів не погоджується з наведеним твердженням.

У цьому провадженні засуджена відмовилася отримати письмове повідомлення про підозру, слідчий вголос її зачитав, що підтверджується відеозаписом, який міститься у матеріалах провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Тобто вказана норма передбачає можливість не лише письмового вручення повідомлення про підозру, але й відсилає до норми, за якою повідомлення про підозру буде вважатися врученим із застосуванням інших способів, визначених для вручення повідомлень у кримінальному провадженні.

За правилами ч. 1, ч. 3 ст. 111 КПК повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження, зокрема про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію; повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

У свою чергу, положення ч. 1 ст. 136 глави 11 КПК регламентують можливість здійснення відеозапису вчинення певної процесуальної дії, як факту ознайомлення особи зі змістом прийнятого процесуального рішення, про яке йдеться у ч. 1 ст. 111 КПК.

Суд звертає увагу, що положення кримінального процесуального закону, які регламентують процедуру повідомлення учасника провадження про здійснену процесуальну дію або про прийняте процесуальне рішення, в тому числі й вручення письмового повідомлення про підозру, спрямоване на те, щоб адресат такого повідомлення був поінформований про факт прийнятого рішення або вчинення процесуальної дії. Тобто основною метою передбаченого законом алгоритму здійснення такого повідомлення є доведення до відома адресата певної інформації, яка має процесуальне значення у провадженні. Законодавець також передбачив певні запобіжники, які дозволяють з одного боку зафіксувати небажання особи, яка є адресатом повідомлення, його отримати, а з іншого - є способом фіксації факту повідомлення. Таким способом повідомлення є відеозапис вчинення певної процесуальної дії.

У тому випадку, коли особа відмовляється від вручення їй письмового повідомлення про підозру, сторона обвинувачення може здійснити відеозапис такого вручення, і такий відеозапис проведеної процесуальної дії є достатнім засобом фіксації належного повідомлення адресата.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у день складення повідомлення про підозру слідчим за місцем проживання засудженої було запропоновано останній отримати текст повідомлення про підозру з пам`яткою про права та обов`язки, однак остання відмовилася. Надалі слідчий вголос оголосив зміст вказаних документів із застосуванням відеофіксації цієї дії, за записом якої поняті оголосили свої персональні дані, а після цього слідчий розпочав оголошення (відеозапис на а. с. 127, Т. 2).

Відсутність захисника під час повідомлення ОСОБА_8 про підозру не впливає на законність цієї процесуальної дії. Судом вже сформована правова позиція, відповідно до якої КПК не містить жодних застережень про необхідність залучення захисника при повідомленні особу про підозру.

З огляду на викладене, Суд вважає, що повідомлення про підозру засудженій було вручено належним чином без порушень положень КПК, а тому їй було відомо про початок кримінального переслідування за інкримінованими кримінальними правопорушеннями.

На думку захисника, стороною обвинувачення не було доведено суб`єктивної сторони кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_8 визнано винуватою.

Свою позицію захисник мотивує тим, що засуджена не знала про незаконне походження довідок, виданих на ім`я її дітей.

Колегія суддів вважає необґрунтованими вказані доводи з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з метою отримання державної допомоги до Департаменту разом із відповідними заявами ОСОБА_8 було надано довідки:

- від 04 травня 2020 року № 11 на ім`я ОСОБА_9 та № 12 на ім`я ОСОБА_10 , видані КНП «Шевченківського району міста Києва «Центр первинної медико-санітарної допомоги»;

- від 10 листопада 2020 року № 10/8 на ім`я ОСОБА_9 та № 10/9 на ім`я ОСОБА_10 , видані КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради»;

- від 10 травня 2021 року № 10/72 на ім`я ОСОБА_9 та № 10/73 на ім`я ОСОБА_10 , видані КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради»;

- від 11 жовтня 2021 року № 52/317 на ім`я ОСОБА_9 та № 52/318 на ім`я ОСОБА_10 , видані КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради»;

- від 09 грудня 2022 року № 53 на ім`я ОСОБА_9 та № 54 на ім`я ОСОБА_10 , видані КНП «Консультативно-діагностичний центр Дарницького району м. Києва».

У листах вказаних медичних закладів (від 06, 07 та 13 червня 2023 року) вказано про те, що такі медичні довідки ОСОБА_8 не видавалися. Окрім цього, у листі КНП «КДЦ № 1» вказано, що лікарі, зазначені в довідках, не працювали і не працюють у цьому медзакладі. В інших листах також міститься вказівка на очевидну підробку довідок (несправжні печатки та штампи, бланки, деякі лікарі не були членами ЛКК, аби видавати такі довідки, неправильна назва закладу тощо).

Також в судових засіданнях був допитаний представник КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» ОСОБА_11 , який стверджував про очевидні ознаки підробки довідок, начебто виданих медустановою, в якій він працює.

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 07 грудня 2012 року № СЕ-19/124-23/13853-ПЧ підписи від імені ОСОБА_8 в графі «підпис» напроти дати заяв про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг виконані ОСОБА_8 (а. с. 58-72, Т. 2).

Засуджена самостійно подала і заповнила заяви для отримання соціальних виплат, підставою для яких були підроблені довідки, які фактично не були отримані у медичних закладах.

Сукупність тієї інформації, яка містилася в довідках з використанням персональних даних дітей засудженої, та виявилася неправдивою, вказує на надання нею цих відомостей іншій, невстановленій органом досудового розслідування, особі. Такі дії є сприянням у вчиненні ч. 3 ст. 358 КК, яке за обставин цієї справи правильно кваліфіковано як пособництво у вчиненні вказаних дій.

Інші доводи захисника не впливають ні на правильність кримінально-правової оцінки вчиненого, ні на доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їй діянь.

Таким чином, за результатами касаційної перевірки вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду колегією суддів Верховного Суду не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, як про це стверджує сторона захисту.

Керуючись статтями 433 436 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Вирок Придніпровського районного суду міста Черкаси від 12 серпня 2024 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 11 березня 2025 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Застереження - всі співпадіння з будь-якими особами на ілюстрації до публікацій є випадковими.