Слід розмежовувати залишення позову без розгляду, коли в тому ж суді наявна тотожна справа і поки не вчинено жодних процесуальних дій (п. 11 ч.1 ст. 257 ЦПК), і  залишення коли в провадженні цього чи іншого суду перебуває тотожна справа (п.4 цієї статті) (ВС КЦС №215/4936/24 від 15.05.2025 р.)

Фабула судового акту: Чоловік, який постраждав від виробничої травми, звернувся з позовною заявою до АТ «ДніпроВажМаш» (далі - роботодавця) та до посадової особи роботодавця, відповідальної на підприємстві. У позові просив про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в якій просив стягнути з відповідачів на користь позивача моральну шкоду, заподіяну його здоров`ю у зв`язку з вчиненням кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 272 КК України (порушення правил безпеки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою), у розмірі по 844 800 грн з кожного відповідача.

Але суд першої інстанції (із чим згодом погодився апеляційний суд), позовну заяву чоловіка залишив без розгляду. А все тому що у іншого судді перебувала в той час на розгляді кримінальне провадження у відношенні посадової особи роботодавця по частині 1 статті 272 КК України, в якому заявлено цивільний позов про відшкодування з ПАТ «ДніпроВажМаш» завданої злочином моральної шкоди в розмірі 496 400 грн та солідарно з посадових осіб - у розмірі 248 200 грн.

Тобто позов було залишено без розгляду через наявність іншого провадження до тих ж самих відповідачів про той самий предмет та з тих самих підстав. При чому на час прийняття позову суду не було відомо про наявність іншого позову до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з однакових підстав, тому суд вважав необхідним даний позов залишити без розгляду.

При розгляді оскарженої ухвали про закриття у суді касаційної інстанції, Суд детально розʼяснив різницю залишення позову розгляду, за різними підставами. ВС вказав:

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо:

• у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (пункт 4 частини першої статті 257 ЦПК України).
• після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду (пункт 11 частини першої статті 257 ЦПК України).

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України).

Касаційний суд вже вказував, що:

• тлумачення пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про залишення позову без розгляду є наявність у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2025 року в справі № 367/644/21 (провадження № 61-1441св24)).
• у розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Тобто необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає розгляду таких позовів (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року у справі № 759/9251/16-ц (провадження № 61-12121св20);
• приписи пунктів 4, 11 частини першої статті 257 ЦПК України направлені на виключення випадків одночасного розгляду декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав. Залишення позову без розгляду у цьому разі можливе лише за умови, що позов у справі, яка перебуває у провадженні цього чи іншого суду, є тотожним щодо позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав, зокрема, залишати позов без розгляду. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2024 року в справі № 686/25175/23 (провадження № 61-1927св24)).

Так, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що: «позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що: «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зазначено, що: «підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права».

Отже у цій справі, Касаційний суд підкреслив, що

• слід розмежовувати умови для залишення позову без розгляду, передбачені пунктами 4 та 11 частини першої статті 257 ЦПК України. Вказані пункти хоч і направлені на виключення випадків одночасного розгляду декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, але мають різні умови застосування;
• так, пункт 11 частини першої статті 257 ЦПК України стосується наявності в тому самому суді іншого позову (позові) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не вчинено відповідних процесуальних дій (постановлення ухвали про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду). Натомість у пункті 4 частини першої статті 257 ЦПК України парламент внормував випадки, які стосуються перебування у провадженні цього чи іншого суду, справи із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Аналізуйте судовий акт: Подання позову щодо спільного майна подружжя, навіть залишеного без розгляду, не перериває строк позовної давності таких вимог, і може свідчити про початок перебігу позовної давності. (ВС КЦС №233/5571/23 від 04.06.2025 р.);

Наслідком неявки позивача в судове засідання, якщо він був повідомлений про розгляд, не подав заяву про розгляд за його відсутності, або не повідомив причини неявки - є залишення позову без розгляду. (ОП ВС КГС, справа № 910/17906/21 від 17.03.2023 р.);

Для залишення позову без розгляду в матеріалах справи повинні бути докази судових викликів на засідання на які не з’являється позивач, при цьому, лише довідки про доставку йому СМС повідомлення з судповісткою недостатньо. (ВС КЦС №465/4958/17 від 15.11.2024 р.);

Подані позивачем "уточнення" чи "доповнення" до позову - не дивлячись на те що процесуальним законодавством такі не передбачені - мають розглядатися судом, а не призводити до залишення позову без розгляду (справа № 234/11607/20 від 12.01.2022 р.).

Постанова

Іменем України

15 травня 2025 року

м. Київ

справа № 215/4936/24

провадження № 61-4076св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),

судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: акціонерне товариство «ДніпроВажМаш», ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 листопада 2024 року в складі судді Камбул М. О., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2025 року (повну постанову складено 13 березня 2025 року) в складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В. О.,

Історія справи

Короткий зміст позову

01 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до АТ «ДніпроВажМаш», ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в якій просив стягнути з відповідачів на користь позивача моральну шкоду, заподіяну його здоров`ю у зв`язку з вчиненням кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 272 КК України, у розмірі по 844 800 грн з кожного відповідача.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «ДніпроВажМаш», ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

відповідно до пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами , про той самий предмет і з тих самих підстав. Відповідно до пункту 11 частини першої статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;

як вбачається з матеріалів справи, у судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська судді, Скрипник К. О. перебуває на розгляді кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 272 КК України, в якому заявлено цивільний позов про відшкодування з ПАТ «ДніпроВажМаш» завданої злочином моральної шкоди в розмірі 496 400 грн та солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розмірі 248 200 грн, при цьому ухвалою суду від 12 лютого 2022 кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 було закрито, його було звільнено від кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 272 КК України, та цивільний позов в частині вимог саме до ОСОБА_3 залишено без розгляду, роз`яснено потерпілому, що він має право звернутися з цивільним позовом в порядку цивільного судочинства (а. с. 135-139, 140-144). Згідно журналу підготовчого судового засідання від 20 квітня 2018 року в справі № 1кп/205/478/18 цивільний позов було приєднано до матеріалів справи (а. с. 118-120);

оскільки в Ленінському районному суді м. Дніпропетровська перебуває на розгляді кримінальне провадження, в якому заявлено позивачем цивільний позов про відшкодування з ПАТ «ДніпроВажМаш» та ОСОБА_2 завданої злочином моральної шкоди, що не заперечується самим позивачем, справа за позовом ОСОБА_1 до тих ж самих відповідачів: АТ «ДніпроВажМаш», ОСОБА_2 про той самий предмет та з тих самих підстав надійшла до суду 01 серпня 2024 року, на час прийняття цього позову до розгляду, суду не було відомо про наявність іншого позову до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з однакових підстав, тому суд вважає необхідним даний позов залишити без розгляду;

згідно пункту 2 частини другої статті 44 ЦПК України неприпустиме зловживання процесуальними правами, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями. У зв`язку з чим, суд звертає увагу позивача на вимоги пункту 10 частини третьої статті 175 ЦПК України, згідно яких, при зверненні до суду, позивач підтверджує, що ним не подано іншого позову до цього ж самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, що на думку суду свідчить про не виконання викладених вимог закону та зловживання позивача своїми процесуальними правами.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2025 року:

апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишено без задоволення;

ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 листопада 2024 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

при залишенні позову ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки у Ленінському районному суді м. Дніпропетровська перебуває на розгляді кримінальне провадження, в якому заявлено позивачем цивільний позов про відшкодування з ПАТ «ДніпроВажМаш» та ОСОБА_2 завданої злочином моральної шкоди, що не заперечується самим позивачем, справа за позовом ОСОБА_1 до тих ж самих відповідачів: АТ «ДніпроВажМаш», ОСОБА_2 про той самий предмет та з тих самих підстав надійшла до суду 01 серпня 2024 року, на час прийняття даного позову до розгляду, суду не було відомо про наявність іншого позову до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з однакових підстав, тому суд цей позов слід залишити без розгляду;

колегія суддів повністю погодилася з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду та не може погодитись з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15 (провадження №12-15гс19) вказано, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні у ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права;

за змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Подання нових доказів чи інше перефразування підстави позову не буде свідчити про пред`явлення іншого позову, у будь-якому випадку це буде тотожний позов (див. постанову Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі №204/7727/19, провадження № 61-1251св23);

колегією суддів встановлено та не заперечується позивачем, що рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 січня 2014 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 про стягнення з роботодавця ПАТ «ДніпроВажМаш» моральної шкоди, пов`язаної з виробничою травмою (трудовим каліцтвом), яка мала місце 12 грудня 2013 року та стягнуто з відповідача на користь позивача 45 000 грн моральної шкоди. При перегляді справи за апеляційною скаргою ПАТ «ДніпроВажМаш» судом апеляційної інстанції, постановою апеляційного суду Дніпропетровської області 27 лютого 2014 року частково задоволена апеляційна скарга відповідача та зменшено розмір відшкодування моральної шкоди з 45 000 грн до 30 000 грн (а. с. 59-60). Таким чином моральна шкода з роботодавця ПАТ «ДніпроВажМаш» на користь потерпілого від нещасного випадку на виробництві позивача ОСОБА_1 вже була стягнута судовим рішенням у 2014 році;

за даними Єдиного державного реєстру судових рішень 20 лютого 2025 року Ленінським районним судом міста Дніпропетровська ухвалено вирок щодо ОСОБА_2 , яким зокрема вирішено і цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди та стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 40 000 грн. Позовні вимоги до ОСОБА_2 були заявлені ОСОБА_1 в розмірі 248 000 грн. Цим же вироком, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ДніпроВажМаш» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки є рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 січня 2014 року, змінене постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2014 року, яке набрало законної сили, яке постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

предметом спору у цій справі та у справі, яка розглянута в межах кримінального провадження у справі № 205/660/18 є стягнення моральної шкоди з роботодавця ПАТ «ДніпроВажМаш» та працівника цього підприємства ОСОБА_2 , який був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 272 КК України (злочин пов`язаний з нещасним випадком на виробництві, внаслідок якого позивач отримав трудове каліцтво), тобто, як правильно зазначив суд першої інстанції, в обох справах наявний спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

відповідно до пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами , про той самий предмет і з тих самих підстав. Відповідно до пункту 11 частини першої статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду. Отже, суд першої інстанції, встановивши під час розгляду справи, що в різних судах наявний спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, з підстав, визначених нормами статті 257 ЦПК України.

Аргументи учасників справи

27 березня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 листопада 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2025 року, у якій просив:

скасувати оскаржену ухвалу апеляційного суду з передачею справи на новий розгляд по суті до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

позивач звернувся з позовом до Тернівського райсуду м. Кривого Рогу у 2014 році, про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з пошкодженням здоров`я внаслідок отримання виробничої травми. Вказаний позов було подано у порядку Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», статті 237-1 КЗпП, статей 3 1167 1168 ЦК України. Відповідно до рішення Тернівського райсуду м. Кривого Рогу від 09 січня 2014 року в справі № 215/4693/15-ц позов ОСОБА_1 до ВАТ «ДніпроВажМаш» про стягнення моральної шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «ДніпроВажМаш» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 45 000 грн. з проведенням з цієї суми відрахувань податків та обов`язкових платежів. Стягнуто з ВАТ «ДніпроВажМаш» на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн. Відповідно до рішення апеляційного Суду Дніпропетровської області, від 27.02.2014 в справі № 215/4693/13-ц, апеляційну скаргу ВАТ «ДніпроВажМаш» задоволено. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 січня 2014 року змінено, зменшивши розмір моральної шкоди до 30 000 грн. Винним у настанні виробничої травми, яка сталася з ОСОБА_1 , 10 грудня 2012 року у судовому порядку визнано ВАТ «ДніпроВажМаш» та його посадовими особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

у провадженні судді Ленінського районного суду міста Дніпропетровська Скрипник К. О. знаходиться кримінальна справа № 205/660/18, за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 272 КК. Станом на час набрання чинності Рішення судді Тернівського райсуду м. Кривого Рогу Мельника Ю. П. від 09 січня 2014 року в справі № 215/4693/15-ц, не було відкрито кримінального провадження № 42014040690000022. Позивачем було подано до Ленінського районного суду міста Дніпропетровська цивільний позов у кримінальному провадженні у 2018 році, відповідно до вимог статей 61 62 128 КПК України. Тобто, по факту кримінальне провадження № 42014040690000022, було відкрите через чотири роки, після набрання чинності Рішення Тернівського райсуду м. Кривого Рогу від 09 січня 2014 року в справі № 215/4693/15-ц. Саме стільки часу знадобилося для здійснення досудового розслідування Прокуратурою міста Дніпропетровська, та СВ Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській обл. Таким чином, ПАТ «Дніпроважмаш» навмисно ввів суди в оману з метою уникнення юридичної відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до вимог статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

предметом позову в справі № 215/4936/24 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ДніпроВажМаш», та ОСОБА_2 є відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Даний позов подано відповідно до вимог статей 4 5 216 ЦПК України, статей 23 268 1167 1168 ЦК України;

три вказані позови подані за різними правовими підставами. Тому, відповідачі навмисно ввели суди в оману з метою уникнення цивільної відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.

13 травня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 18 квітня 2025 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Фактичні обставини

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 січня 2014 року в справі № 215/4693/13-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/36673541):

позов ОСОБА_1 до ПАТ «ДніпроВажМаш» про стягнення моральної шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я задоволено частково;

стягнуто з ПАТ «ДніпроВажМаш» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 45 000 грн з проведенням з цієї суми відрахувань податків та обов`язкових платежів;

стягнуто з ПАТ «ДніпроВажМаш» на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн;

в іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2014 року в справі № 215/4693/13-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/37406032):

апеляційну скаргу ПАТ «ДніпроВажМаш» задоволено;

рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 січня 2014 року змінено, зменшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з ПАТ «ДніпроВажМаш» на користь ОСОБА_1 з 45 000 грн. до 30 000 грн;

в іншій частині рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 січня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 серпня 2022 року в справі № 205/660/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105818087), залишеною без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107019515):

клопотання захисника адвоката Швидкого Є. П. про звільнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відносно нього, на підставі пункту 2 частини першої статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності задоволено;

звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 272 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності;

кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 272 КК України закрито;

цивільний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди залишено без розгляду та роз`яснено потерпілому, що він має право звернутися з цивільним позовом в порядку цивільного судочинства.

Вироком Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 20 лютого 2025 року в справі № 205/660/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125330636):

ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 272 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн;

звільнено ОСОБА_2 від покарання на підставі частини п`ятої статті 74 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених пунктом 2 частини першої статті 49 КК України;

стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави витрати на проведення судової інженерно-технічної експертизи № 6148-15 від 09 червня 2016 року в розмірі 8 808 грн;

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково;

стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 40 000 грн, в задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено;

провадження у справі за цивільним позовом ОСОБА_1 в частині вимог до ПАТ «Дніпроважмаш» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення закрито.

Позиція Верховного Суду

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо

у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (пункт 4 частини першої статті 257 ЦПК України).

після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду (пункт 11 частини першої статті 257 ЦПК України).

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України).

Касаційний суд вже вказував, що:

тлумачення пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про залишення позову без розгляду є наявність у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2025 року в справі № 367/644/21 (провадження № 61-1441св24)).

у розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Тобто необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає розгляду таких позовів (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року у справі № 759/9251/16-ц (провадження № 61-12121св20);

приписи пунктів 4, 11 частини першої статті 257 ЦПК України направлені на виключення випадків одночасного розгляду декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав. Залишення позову без розгляду у цьому разі можливе лише за умови, що позов у справі, яка перебуває у провадженні цього чи іншого суду, є тотожним щодо позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав, зокрема, залишати позов без розгляду. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2024 року в справі № 686/25175/23 (провадження № 61-1927св24)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що: «позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що:

«предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зазначено, що:

«підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права».

Касаційний суд підкреслює, що

слід розмежовувати умови для залишення позову без розгляду, передбачені пунктами 4 та 11 частини першої статті 257 ЦПК України. Вказані пункти хоч і направлені на виключення випадків одночасного розгляду декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, але мають різні умови застосування;

так, пункт 11 частини першої статті 257 ЦПК України стосується наявності в тому самому суді іншого позову (позові) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не вчинено відповідних процесуальних дій (постановлення ухвали про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду). Натомість у пункті 4 частини першої статті 257 ЦПК України парламент внормував випадки, які стосуються перебування у провадженні цього чи іншого суду, справи із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У справі, що переглядається:

у серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою до АТ «ДніпроВажМаш», ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в якій просив стягнути з відповідачів на користь позивача моральну шкоду, заподіяну його здоров`ю у зв`язку з вчиненням кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 272 КК України, у розмірі по 844 800 грн з кожного відповідача;

суди вважали, що в цій справі існують підстави для застосування умови для залишення позову без розгляду, передбачені пунктами 4 та 11 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки в Ленінському районному суді м. Дніпропетровська перебуває на розгляді кримінальне провадження, в якому заявлено позивачем цивільний позов про відшкодування з ПАТ «ДніпроВажМаш» та ОСОБА_2 завданої злочином моральної шкоди; , справа за позовом ОСОБА_1 до тих ж самих відповідачів: АТ «ДніпроВажМаш», ОСОБА_2 про той самий предмет та з тих самих підстав надійшла до суду 01 серпня 2024 року, на час прийняття цього позову до розгляду, суду не було відомо про наявність іншого позову до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з однакових підстав;

суди не врахували, що: слід розмежовувати умови для залишення позову без розгляду, передбачені пунктами 4 та 11 частини першої статті 257 ЦПК України. Вказані пункти хоч і направлені на виключення випадків одночасного розгляду декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, але мають різні умови застосування; пункт 11 частини першої статті 257 ЦПК України стосується наявності в тому самому суді іншого позову (позові) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не вчинено відповідних процесуальних дій (постановлення ухвали про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду). Тому посилання на пункт 11 частини першої статті 257 ЦПК України необхідно виключити із мотивувальних частин оскаржених судових рішень;

суди встановили, що предметом спору у цій справі та у справі № 205/660/18 (Ленінський районний суд міста Дніпропетровська) є стягнення грошової компенсації моральної шкоди з роботодавця ПАТ «ДніпроВажМаш» та працівника цього підприємства ОСОБА_2 , який був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 272 КК України (злочин пов`язаний з нещасним випадком на виробництві, внаслідок якого позивач отримав трудове каліцтво); згідно журналу підготовчого судового засідання від 20 квітня 2018 року в справі № 205/660/18 18 цивільний позов було приєднано до матеріалів справи (а. с. 118-120); в обох справах наявний спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано залишив позов без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України. Тому в цій частині оскаржені судові рішення належить залишити без змін.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені частково без дотримання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржені судові рішення змінити шляхом виключення з їх мотивувальних частин посилання на пункт 11 частини першої статті 257 ЦПК України; в іншій частині оскаржені судові рішення належить залишити без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 листопада 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2025 року змінити, виключивши з їх мотивувальних частин посилання на пункт 11 частини першої статті 257 ЦПК України.

В іншій частині ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 листопада 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко