Історія справи

Постанова від 25.04.2024 року у справі №240/11297/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 240/11297/22

адміністративне провадження № К/990/13732/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Коваленко Н.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року (суддя Чернова Г.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року (колегія у складі суддів Боровицького О. А., Шидловського В.Б. Курка О. П.)

у справі № 240/11297/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У червні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач) звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФ України в Житомирській області; відповідач), у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка призвела до ненарахування та невиплати підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами встановлено, що позивач проживає в населеному пункті, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

3. Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області.

4. З 01.01.2015 виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII було припинено, у зв`язку із внесенням змін до Закону №796-ХІІ Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII (далі - Закон №76-VIII), яким зокрема ст. 39 Закону №796-ХІІ було виключено.

5. 17.07.2018 Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 вказані зміни було визнано неконституційними, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив його повідомити, чи відновив відповідач виплату підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, відповідно до ст.39 Закону №796-ХІІ.

6. Листом відповідач повідомив позивача, що підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру йому не нараховується і не виплачується. Частина 2 ст. 39 Закону №796-ХІІ не передбачає та не дає право на нарахування та виплату підвищення до пенсії.

7. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулася до суду.

ІIІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

8. В обґрунтування позовних вимог позивач покликалася на те, що має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру , який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

9. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. Покликався на те, що питання щодо нарахування та виплати коштів передбачених ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" належить до компененції органів соціального захисту.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.10.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2023, позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо ненарахування та невиплати із 01.06.2022 підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 01.06.2022 нарахувати та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

11. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, покликаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 11.12.2019 у справі № 240/4946/18, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача провести нарахування і виплату позивачу доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, яка передбачена ст. 39 Закону України №796-ХІІ, підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання нарахувати і виплатити таку доплату в розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який встановлено на 01 січня календарного року, а не двох мінімальних заробітних плат.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

13. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суди при вирішенні спору не врахували правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 за результатами розгляду зразкової справи № 240/4937/18; застосував п. 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розрахункової величини при обрахунку підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 Закону № 796-XII та висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у зразковій справі № 240/4946/18.

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди мали керуватися останньою правовою позицією, сформульованою у зразковій справі № 240/4937/18.

14. У відзиві відповідач просить касаційну скаргу задовольнити частково та скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції із ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.

16. Згідно ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

17. Підставою для касаційного оскарження слугувала необхідність визначення розрахункової величини, яка підлягає застосуванню під час визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-ХІІ, громадянам, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення.

18. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.04.2024 у справі №240/19227/21 виснувала:

« норма пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIIІ (в частині інших виплат, щодо яких не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина) поширюється на підвищення (доплату) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, а відтак розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, яка діяла до 01.01.2015) встановлюється із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати.

6.37. Таким чином, ОСОБА_2 має право на щомісячне підвищення до пенсії як непрацююча пенсіонерка, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року.

19. Суд не вбачає підстав для відступу від цього висновку у справі, що розглядається.

20. Застосовуючи ці висновки до обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ОСОБА_1 має право на нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року.

21. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

22. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 341 343 350 356 КАС України, Верховний Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року у справі №240/11297/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя Н.В. Коваленко