ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Київ

справа №640/11260/21

адміністративне провадження № К/990/34031/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №640/11260/21 за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Апарату Верховної Ради України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року (головуючий суддя Сорочко Є.О., судді - Федотов І.В., Коротких А.Ю.),

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Апарату Верховної Ради України, у якій просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за період роботи з 15 грудня 2004 року по 16 березня 2015 року;

- стягнути з Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки в сумі 12 823 грн 65 коп.;

- зобов`язати Апарат Верховної Ради України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки з 20 квітня 2005 року по день фактичного розрахунку, з 08 червня 2007 року по день фактичного розрахунку, з 16 березня 2015 року по день фактичного розрахунку.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за період роботи з 15 грудня 2004 року по 16 березня 2015 року;

- зобов`язати Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 195 (сто дев`яносто п`ять) календарних днів щорічної основної відпустки за період роботи з 15 грудня 2004 року по 16 березня 2015 року.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

3. Не погоджуючись із такими рішенням суду першої інстанції Апарат Верховної Ради України звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою.

4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

5. Повертаючи апеляційну скаргу суд зазначив, що до апеляційної скарги долучено розпорядження про призначення Романюка Т.В. на посаду старшого консультанта відділу зв`язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України. Проте, будь-яких доказів щодо повноважень цієї особи діяти від імені Апарату Верховної Ради України у порядку представництва чи самопредставництва, матеріали справи не містять, а до апеляційної скарги таких долучено не було.

6. Констатував, що Положення про Апарат Верховної Ради України, Положення про відділ зв`язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України, які приєднані до апеляційної скарги, не містять жодних посилань на те, що Романюк Т.В. або ж старший консультант відділу зв`язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України або ж будь-який інший працівник відділу зв`язків з органами правосуддя чи Апарату Верховної Ради України у цілому вправі представляти інтереси Апарату Верховної Ради України в судах.

7. З огляду на викладене вирішив, що за наявних у суду документів, особа, яка підписала апеляційну скаргу, не має повноважень діяти від імені скаржника в суді, у тому числі подавати та підписувати апеляційні скарги.

ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

8. Не погоджуючись із такою ухвалою суду апеляційної інстанції Апарат Верховної Ради України звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

9. Обґрунтовуючи необхідність скасування оскаржуваного судового рішення відповідач зазначив, що до апеляційної скарги додав копії документів, а саме:

- Розпорядження Голови Верховної Ради України №769 від 25 серпня 2011 року «Про затвердження Положення про Апарат Верховної Ради України (в редакції розпорядження Голови Верховної Ради України №734 від 20 листопада 2014 року), у підпункті 15 пункту 6 розділу ІІ Положення зазначено, що у сфері правового і наукового забезпечення діяльності Верховної Ради України Апарат, зокрема, забезпечує підготовку Відділом зв`язків з органами правосуддя Апарату процесуальних документів та його участь у справах у судах України у порядку самопредставництва Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Апарату, Керівника Апарату, без окремого доручення у відповідності до процесуального закону, з метою захисту їх інтересів (пункт 6 доповнено підпунктом 15 згідно Розпорядження Голови Верховної Ради України №218 від 12 червня 2020 року);

- Розпорядження Голови Верховної Ради України №397-к від 12 червня 2020 року «Про затвердження Положення про Відділ зв`язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України», у підпункті 2 пункту 6 розділу ІІ Положення зазначено, що основними завданнями Відділу є забезпечення підготовки процесуальних документів та участі у справах у судах України у порядку самопредставництва відповідно до процесуального закону з метою захисту інтересів Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Апарату, Керівника Апарату, зокрема: участь у судових провадженнях у сфері публічно-правових та приватно-правових відносин, у яких учасниками судового процесу виступають Голова Верховної Ради України, Верховна Рада України, Апарат, Керівник Апарату у порядку самопредставництва відповідно до процесуального закону та підпункту 5 пункту 7 розділу ІІІ Положення - Відділ на виконання основних завдань, зокрема, забезпечує участь Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Апарату, Керівника Апарату при розгляді справ у судах України в порядку самопредставництва відповідно до процесуального закону;

- Розпорядження Керівника Апарату Верховної Ради України №379-к від 02 березня 2016 року «Про призначення Романюка Т.В. », яким Романюка Т.В. призначено на посаду старшого консультанта Відділу зв`язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України та Додатку №2 до Порядку внесення Голові Верховної Ради України та Керівнику Апарату Верховної Ради України пропозиції щодо визначення працівників Відділу зв`язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України, уповноважених брати участь у справах в судах України у порядку самопредставництва Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Апарату Верховної Ради України, Керівника Апарату Верховної Ради України без окремого доручення відповідно до процесуального закону, затвердженого Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 10 лютого 2021 року, у якому зазначено список працівників Відділу зв`язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України, у тому числі - Романюк Т.В. , уповноважених у 2022 році брати участь у судових справах в порядку самопредставництва.

10. Переконує, що суд апеляційної інстанції, оглядаючи зазначені копії документів дійшов хибного висновку про відсутність повноважень у представника Апарату Верховної Ради України на підписання та подання апеляційної скарги.

11. Указує, що Апарат Верховної Ради України, як і Верховна Рада України, не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте це жодним чином не впливає на їх правосуб`єктність, оскільки вони є юридичними особами публічного права, а тому вважає помилковою указівку суду апеляційної інстанції на відсутність відомостей про Апарат Верховної Ради України у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

12. З огляду на викладене, просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року та направити справу №640/11260/21 на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

13. Від позивачки ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу відповідача не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду ухвали суду апеляційної інстанції у касаційному порядку.

ІІІ. Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

14. 05 грудня 2022 року до касаційного суду надійшла скарга Апарату Верховної Ради України.

15. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 грудня 2022 року для розгляду справи №640/11260/21 визначено колегію суддів у складі головуючого - Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

16. Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою Апарату Верховної Ради України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року, витребувано справу №640/11260/21 з Окружного адміністративного суду міста Києва.

17. Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року справу №640/11260/21 витребувано з Київського окружного адміністративного суду.

18. 11 січня 2024 року матеріали справи №640/11260/21 надійшли до Верховного Суду.

19. Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року справу №640/11260/21 призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

IV. Позиція Верховного Суду

20. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі установлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зазначає таке.

22. Як установлено зі змісту оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу заявнику з огляду на те, що до апеляційної скарги не додано, а матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо повноважень Романюка Т.В. діяти від імені Апарату Верховної Ради України у порядку представництва чи самопредставництва

23. Суд апеляційної інстанції констатував, що Положення про Апарат Верховної Ради України, Положення про відділ зв`язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України, які долучені до апеляційної скарги, не містять жодних посилань на те, що Романюк Т.В. або ж старший консультант відділу зв`язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України або ж будь-який інший працівник відділу зв`язків з органами правосуддя чи Апарату Верховної Ради України у цілому вправі представляти інтереси Апарату Верховної Ради України в судах.

24. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що доказами на підтвердження повноважень Романюка Т.В. як представника Апарату Верховної Ради України слугували: Положення про Апарат Верховної Ради України, Положення про Відділ зв`язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України, Розпорядження Керівника Апарату Верховної Ради України №379-к від 02 березня 2016 року «Про призначення Романюка Т.В. », яким Романюка Т.В. призначено на посаду старшого консультанта Відділу зв`язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України та Додаток №2 до Порядку внесення Голові Верховної Ради України та Керівнику Апарату Верховної Ради України пропозиції щодо визначення працівників Відділу зв`язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України, уповноважених брати участь у справах в судах України у порядку самопредставництва Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Апарату Верховної Ради України, Керівника Апарату Верховної Ради України без окремого доручення відповідно до процесуального закону, затвердженого Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 10 лютого 2021 року, у якому зазначено список працівників Відділу зв`язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України, у тому числі - Романюк Т.В. , уповноважених у 2022 році брати участь у судових справах в порядку самопредставництва.

25. У контексті порушеного питання Верховний Суд зазначає таке.

26. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

27. Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

28. Вимоги до змісту і форми апеляційної скарги встановлені у статті 296 КАС України.

29. Частина четверта статті 298 КАС України визначає, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо:

1) апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

2) до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання;

3) скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції.

30. Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

31. Отже, стаття 55 КАС України передбачає дві форми участі сторін в адміністративній справі, а саме: участь через представника (представництво) і особисту участь (самопредставництво).

32. З урахуванням положень Конституції України, з 01 січня 2020 року представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах здійснюється виключно прокурорами або адвокатами. Питання самопредставництва не закріплені в нормах Конституції України, але ці питання регламентовані положеннями відповідних кодексів.

33. Зокрема, частинами третьою та четвертою статті 55 КАС України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

34. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2020 року у справі №9901/39/20 зазначила, що з урахуванням положень статті 55 КАС України, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

35. Відповідно до підпункту 15 пункту 6 розділу ІІ Положення про Апарат Верховної Ради України, у сфері правового і наукового забезпечення діяльності Верховної Ради України Апарат, зокрема, забезпечує підготовку Відділом зв`язків з органами правосуддя Апарату процесуальних документів та його участь у справах у судах України у порядку самопредставництва Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Апарату, Керівника Апарату, без окремого доручення у відповідності до процесуального закону, з метою захисту їх інтересів.

36. Згідно з копією Розпорядження Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України №379-к від 02 березня 2016 року Романюка Т.В. призначено на посаду старшого консультанта Відділу зв`язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України з 02 березня 2016 року.

37. Підпунктом 2 пункту 6 розділу ІІ Положення про Відділ зв`язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України визначено, що основними завданнями Відділу є забезпечення підготовки процесуальних документів та участі у справах у судах України у порядку самопредставництва відповідно до процесуального закону з метою захисту інтересів Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Апарату, Керівника Апарату, зокрема: участь у судових провадженнях у сфері публічно-правових та приватно-правових відносин, у яких учасниками судового процесу виступають Голова Верховної Ради України, Верховна Рада України, Апарат, Керівник Апарату у порядку самопредставництва відповідно до процесуального закону.

38. Згідно з підпунктом 5 пункту 7 розділу ІІІ Положення про Відділ зв`язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України - Відділ на виконання основних завдань, зокрема, забезпечує участь Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Апарату, Керівника Апарату при розгляді справ у судах України в порядку самопредставництва відповідно до процесуального закону.

39. Відповідно до підпункту 13 пункту 11 розділу IV Керівник Відділу подає Голові Верховної Ради України та Керівнику Апарату в установленому порядку пропозиції стосовно працівників Відділу, уповноважених брати участь у судових справах в порядку самопредставництва відповідно до процесуального закону в інтересах Верховної Ради України, Голови Верховної Ради України, Апарату, Керівника Апарату.

40. Аналіз указаних норм дозволяє дійти висновку про те, що правом брати участь у судових справах у порядку самопредставництва відповідно до процесуального закону в інтересах, зокрема, Апарату Верховної Ради України наділені не усі працівники Відділу зв`язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України, а лише ті, чиї кандидатури затверджені Головою Верховної Ради України та Керівником Апарату за пропозицією Керівника Відділу.

41. На підтвердження своїх повноважень Романюком Т.В. додано до касаційної скарги, у тому числі, Перелік працівників Відділу зв`язків з органами правосуддя, уповноважених у 2022 році брати участь у судових справах в порядку самопредставництва відповідно до процесуального закону в інтересах Апарату Верховної Ради України та Керівника Апарату, затверджених Керівником Апарату В.В. Штучним 26 квітня 2022 року, відповідно до якого Романюк Т.В. уповноважений брати участь у судових справах в порядку самопредставництва відповідно до процесуального закону в інтересах Апарату Верховної Ради України.

42. Водночас, відповідно до наявних матеріалів справи, указаний Перелік не було долучено представником відповідача до апеляційної скарги.

43. Колегія суддів наголошує на тому, що за змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права збирати чи приймати до розгляду нові докази та перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права на підставі установлених ним фактичних обставин справ.

44. З огляду на викладене Суд констатує, що подання відповідачем до суду касаційної інстанції Переліку працівників Відділу зв`язків з органами правосуддя, уповноважених у 2022 році брати участь у судових справах в порядку самопредставництва відповідно до процесуального закону в інтересах Апарату Верховної Ради України не може слугувати підставою для скасування спірної ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки за відсутності такого [переліку] у матеріалах справи, суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості надати йому належну оцінку, а тому не допустив порушення норм процесуального права у цій частині.

45. Суд відхиляє доводи скаржника про помилковість указівки суду апеляційної інстанції на відсутність відомостей про Апарат Верховної Ради України у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки указане не було підставою для повернення апеляційної скарги, а лиш свідчило про тимчасову неможливість для суду апеляційної інстанції самостійно вчиняти дії щодо перевірки відомостей, наявних у зазначеному Реєстрі.

46. Таким чином, наведене у сукупності та взаємозв`язку дає підстави вважати правильними висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги скаржника на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.

47. Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення апеляційним судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

48. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

49. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

50. Ураховуючи викладене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи та вимоги касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції не допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

V. Висновок щодо розподілу судових витрат

51. З огляду на результат касаційного розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 350 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Апарату Верховної Ради України залишити без задоволення.

2. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року у справі №640/11260/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду