Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 560/9831/23

адміністративне провадження № К/990/41188/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С.А.,

суддів - Радишевської О.Р., Кашпур О.В.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Дзунди Юрія Романовича - на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 (головуючий суддя Матохнюк Д.Б., судді Гонтарук В.М., Біла Л.М.),

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу індексації-різниці (фіксованої індексації) грошового забезпечення 4026,25 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 26.02.2019 відповідно до вимог 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю (фіксовану індексацію) грошового забезпечення 4026,25 гривень в місяць за період з 01.03.2018 по 26.02.2019 відповідно до вимог 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023 у справі №560/10232/22 відповідачем було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення з порушенням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок № 1078) за період з 01.03.2018 по 26.02.2019.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.07.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.07.2023 скасовано, а провадження у справі № 560/9831/23 закрито з підстав пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, представник ОСОБА_1 - Дзунда Ю.Р., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову про закриття провадження у справі та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою від 19.12.2023 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 4 частини першої статті 238 КАС України щодо підстав закриття провадження в цій справі. На думку скаржника, пункт 4 частини першої статті 238 КАС України не підлягає застосуванню, позаяк предмети у цій справі та у справі № 560/10232/22 різні, а тому, на думку представника позивача, провадження у справі підлягає відкриттю з подальшим розглядом справи по суті позовних вимог.

Відповідач не подав відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Такими справами відповідно до наведеної норми визнаються спори, у яких збігаються сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю тотожні за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, якими обґрунтовується звернення до суду.

Як установлено судами попередніх інстанцій, у провадженні Хмельницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 560/10232/22 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просив:

1) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації ОСОБА_1 в період з 14.04.2016 по 28.02.2018;

2) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ігнорування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 26.02.2019;

3) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 14.04.2016 по 28.02.2018 в сумі 75525,51 грн, із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

4) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 26.02.2019, виходячи з фіксованої величини 4026,25 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в сумі 48027,41 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.12.2022 у справі № 560/10232/22 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає в невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.04.2016 по 28.02.2018. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14.04.2016 по 28.02.2018.

У задоволенні інших позовних вимог, в тому числі щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 26.02.2019 в сумі 48027,41 грн відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, - відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.12.2022 скасовано в частині відмови в задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14.04.2016 по 28.02.2018 з урахуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.

Прийнято в цій частині нову постанову, якою зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14.04.2016 по 28.02.2018 року включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). У решті рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.12.2022 залишено без змін.

У справі № 560/10232/22 суди попередніх інстанцій визнали протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 14.04.2016 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін при проведенні індексації грошового забезпечення («базового» місяця), при цьому зазначили, що нарахування та виплата конкретної суми індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень відповідача.

Щодо індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 26.02.2019 відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення в цій частині позову, оскільки індексація за період з 14.04.2016 по 28.02.2018 не була нарахована та виплачена позивачеві з урахуванням базового місяця січень 2008 року. А тому питання врахування або неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.02.2019 та відповідності сум у межах цього питання ще не порушені.

Закриваючи провадження у справі № 560/9831/23 за позовом ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначив, що вимоги позивача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.02.2019 відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 є тотожними розглянутим вимогам у справі № 560/10232/22. Суд апеляційної інстанції зауважив, що формулювання змісту заявлених позовних вимог у спосіб, який є відмінним від наведеного у справі № 560/10232/22, не змінює суті спірних правовідносин та обставин, якими позивач їх обґрунтовує.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанцій, оскільки судом застосовано різний підхід до однакових правових ситуацій.

Так, у справі № 560/10232/22 суд вирішив виключно питання про право позивача на нарахування і виплату поточної індексації грошового забезпечення в період з 14.04.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 26.02.2019. Водночас суд не проводив розрахунку розміру належної позивачу суми індексації за вказані періоди та не досліджував питання наявності права, розміру, механізму розрахунку щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення позивача відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Розрахунок розміру належної позивачу суми індексації за періоди з 14.04.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 26.02.2019 суди віднесли до дискреційних повноважень відповідача, а тому проведення відповідачем такого розрахунку на виконання рішення суду змінило попередні підстави позову.

Предметом позову у справі, що розглядається, є питання права позивача на нарахування та виплату щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення позивача в період з 01.03.2018 по 26.02.2019, яке визначене абзацом 4 пункту 5 Порядку № 1078.

Отже, дослідженню у цій справі підлягає питання наявності у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 26.02.2019, виходячи з фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

За таких обставин висновки суду апеляційної інстанції про те, що заявлені ОСОБА_1 в цій справі вимоги щодо нарахування і виплати фіксованої суми індексації вже були предметом розгляду у справі № 560/9831/23 та їх вирішено по суті, є помилковими.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, внаслідок чого зроблено необґрунтований висновок про наявність підстав для закриття провадження у справі.

За правилами частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, оскаржена постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Дзунди Юрія Романовича - задовольнити.

2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 про закриття провадження у справі - скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач С.А. Уханенко

Судді: О.Р. Радишевська

О.В. Кашпур