Як оптимізувати податок «на розкіш» при цьому не порушуючи законодавство?

Як відомо, основним джерелом формування державного бюджету є справляння податків. Але з кожним роком кількість податків і їх ставки збільшуються, що ставить пересічних українців в скрутне фінансове становище. Вже п’ятий рік поспіль в Україні діє податок на нерухомість, так званий податок «на розкіш», відповідно до якого, особи які є власниками будинків загальною площею більшою ніж 120 кв.м., та квартир більшими ніж 60 кв. м. повинні сплачувати податок за надлишкові квадратні метри.

В Україні розмір ставки податку на нерухомість прив’язується до розміру мінімальної заробітної плати. Такий розмір встановлюється органом місцевого самоврядування, але не може бути більшим ніж 1.5% від мінімальної заробітної плати. Натомість в більшості Європейських державах, сума податку на нерухомість встановлюється в залежності від вартості квадратного метру житла. Розмір мінімальної заробітної плати в 2019 році становить 4173 грн, тобто за один надлишковий квадратний метр слід заплатити не більше ніж 62.5 грн. Повідомлення-рішення, в якому зазначається сума податку орган державної податкової служби надсилає громадянину до 1 липня звітного року. Фізичні особи, які повинні сплачувати податок на нерухомість зобов’язані впродовж 60днів з дня отримання повідомлення сплатити податок, тобто до 1 вересня.

Нещодавно до наших юристів за консультацією звернулись із проблемою стосовного такого податку. Проста українська сім’я, яка проживає в селі має у власності будинок, загальна площа якого становить 180 кв. м.. Власники мають трьох дорослих дітей, які вже зі своїми сім’ями також проживають в цьому будинку. Будинок будувався ще в 90х роках і ніякої названої «розкоші» немає, власники стурбовані, адже наразі не мають фінансової можливості сплачувати податок на зайві 60 кв. м.. Тому постало питання, як оптимізувати податок на нерухомість, при цьому не порушуючи законодавство

Є два шляхи вирішення даного питання.

Перший – поділ спільного майна подружжя, а в конкретному випадку поділ будинку. Стаття 69 Сімейного Кодексу України надає можливість дружині і чоловіку здійснити поділ майна незалежно від розірвання шлюбу. Після поділу майна, кожному з подружжя буде належати частина будинку, площею 90 кв. м., яка вже не підлягає оподаткуванню. Варто зазначити, що зміни відомостей про об’єкт нерухомого майна, а саме, визначення часток у праві спільної сумісної власності слід внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Другий шлях – це зміна призначення частини будинку з житлового приміщення в нежитлове. Статті 7-8 Житлового Кодексу УРСР закріплюють порядок переведення житлових приміщень в нежитлові для переведення будинків державного і відомчого фонду, хоча, на практиці такий порядок застосовується і до будинків, які є приватною власністю. Це пов’язано з тим, що Житловий кодекс Української РСР від 1983-го року є застарілим документом, і потребує внесення змін. Сам порядок переведення житлового приміщення в нежитлове може відрізняти в різних регіонах держави, адже такий порядок закріплюється органами місцевого самоврядування відповідного населеного пункту, де знаходиться приміщення. Оскільки в даній ситуації, реконструкція чи перепланування приміщення не здійснюється, то додаткових дозволів, отримувати не потрібно. Відомості про об’єкт, а саме про зміну функціонального призначення, також потребують внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно. У такому випадку, державному реєстратору подаються наступні документи:

1) документ, що посвідчує право власності на об’єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об’єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта;

3) технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна.

Отже, податок на нерухомість є актуальною темою для обговорення. Багато науковців стверджують, що норма, яка зобов’язує сплатити податок «на розкіш» є неконституційною. Адже статтею 24 Конституції України передбачено, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками соціального, походження та майнового стану, а тому податок на нерухомість не відповідає нормам цієї статті. Проте, поки дана норма не визнана неконституційною, слід пам’ятати про необхідність сплати податку, або скористатись порадами наведеними в цій статті, так як за невчасну сплату платник податку притягується до відповідальності у вигляді штрафу від 10% до 20% погашеної суми податкового боргу.

Питання оптимізації оподаткування є досить складним та багатогранним, тому щоб уникнути проблем, радимо вам звернутись до фахівців. Наші юристи та спеціалісти знаються на нюансах законодавства та оптимізації податків як для фізичних, так і для юридичних осіб.

Автор консультації: HolGroup