Незаконне заволодіння транспортним засобом може бути вчинене будь-яким способом, у тому числі шляхом обману або зловживання довірою, а тому дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ст. 289 КК (Постанова ВСУ від 21.01.2016 у справі № 5-365кс15)

Фабула судової справи: Норми, передбачені статтями 289 - "незаконне заволодіння транспортним засобом" та 190 КК -"шахрайство" у разі встановлення факту заволодіння транспортним засобом співвідносяться як спеціальна і загальна. Згідно з правилами кваліфікації злочинів, якщо діяння, вчинене винною особою, одночасно підпадає під ознаки двох чи більше кримінально-правових норм, має місце конкуренція останніх. Завжди повинна застосовуватися та норма, яка охоплює з найбільшою повнотою всі фактичні ознаки вчиненого діяння. Вона має перевагу перед нормою, яка передбачає лише частину того, що вчинив злочинець.

Отже, за вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом, у тому числі шляхом обману або зловживання довірою потерпілої особи, законодавець передбачив спеціальну норму кримінального закону – статтю 289 КК, яка має перевагу над загальною нормою кримінального закону – статтею 190 КК, а тому належить застосувати спеціальну норму кримінального закону.

Аналізуйте судовий акт: Отримання грошей нібито для передачі як хабар, без наміру їх передавати кваліфікуються як шахрайство та підбурювання на дачу хабара (ВССУ у справі № 296/8511/13-к, від 07.02.2017 р.)

За ст. 286 КК України стан алкогольного сп’яніння водія не впливає на кваліфікацію злочину, проте є обтяжуючою обставиною при призначенні покарання і має зазначатись у вироку (ВСУ у справі № 5-368кс(15)16 від 1 грудня 2016р.)

Існує ще така стаття як вимагання хабаря, треба розуміти її кваліфікацію (Постанова ВСУ у справі №5-124 кс15 від 21 від 21 січня 2016р.)

М’який вирок водію, який збив людину і вона померла, скасовано за скаргою потерпілого на підставі істотного порушення вимог КПК - ст. 349 КПК України (Апеляційний суд Вінницької області від 8 вересня 2016р.)

Через пару місяців після крадіжки часів охоронець впізнав на вулиці крадія та затримав його – позбавлення волі по максимуму та конфіскація – ст. 185 КК України (Печерський районний суд м. Києва від 6 лютого 2017р. у справі № 757/41071/15-к)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року м. Київ

Судова палата у кримінальних справа Верховного Суду України у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою заступника Генерального прокурора України Заліска О.І. про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_1,

у с т а н о в и л а:

вироком Полонського районного суду Хмельницької області від 9 червня 2015 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджено за частиною другою статті 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць без конфіскації майна.

На підставі частини першої статті 71 КК шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2014 року (з урахуванням змін, унесених згідно з ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 19 січня 2015 року) ОСОБА_1 остаточно визначено покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна.

Як установив суд, ОСОБА_1 20 грудня 2014 року приблизно о 18 годині ІНФОРМАЦІЯ_2, де проживав із ОСОБА_2, використовуючи дружні стосунки з останнім, шляхом обману та зловживання довірою під приводом поїздки до магазину для придбання продуктів харчування попросив ОСОБА_2 дати для цього мотоцикл та ключі до нього, на що ОСОБА_2, виходячи з довіри до ОСОБА_1 та в помилковій впевненості в добросовісності його дій, погодився.

Після цього ОСОБА_1, діючи умисно, повторно, біля гуртожитку зазначеного ліцею, розташованого ІНФОРМАЦІЯ_3, незаконно заволодів мотоциклом, власником якого був ОСОБА_3, та який перебував у правомірному користуванні й володінні ОСОБА_2, та розпорядився ним на власний розсуд, завдавши потерпілому таким чином матеріальної шкоди в розмірі 2171 грн.

Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 11 серпня 2015 року зазначений вирок щодо ОСОБА_1 змінив. Дії ОСОБА_1 перекваліфіковано з частини другої статті 289 КК на частину другу статті 190 КК та призначено йому покарання за частиною другою статті 190 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі частини першої статті 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2014 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць. У решті вирок суду залишено без зміни.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 5 жовтня 2015 року відмовив першому заступнику прокурора Хмельницької області у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 11 серпня 2015 року щодо ОСОБА_1.

У заяві заступник Генерального прокурора України Заліско О.І. порушує питання про скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 жовтня 2015 року та направлення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 на новий розгляд до суду касаційної інстанції. При цьому Заліско О.І. посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, а саме частини другої статті 289 КК. Зазначає, що суди апеляційної та касаційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про те, що злочинні дії ОСОБА_1, які полягають у незаконному заволодінні транспортним засобом шахрайським шляхом, необхідно кваліфікувати за статтею 190 КК.

На обґрунтування такого твердження прокурор посилається на отриману з Єдиного державного реєстру судових рішень і долучену ним до заяви копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2011 року щодо ОСОБА_5, відповідно до якої суд касаційної інстанції дійшов висновку про правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за частиною другою статті 289 КК, мотивуючи тим, що за вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом, у тому числі шляхом обману або зловживання довірою потерпілої особи, законодавець передбачив спеціальну норму кримінального закону – статтю 289 КК, яка має перевагу над загальною нормою кримінального закону – статтею 190 КК.

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України (далі – Суд), заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав заяву, захисника, який заперечував проти задоволення заяви, перевіривши матеріали кримінального провадження та матеріали, додані до заяви, вивчивши висновок члена Науково-консультативної ради при Верховному Суді України, обговоривши доводи заяви, вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на зазначене нижче.

1. Рішення касаційного суду щодо ОСОБА_1 переглядається за наявності підстави, передбаченої пунктом 1 статті 445 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), та за правилами глави 33 цього Кодексу.

2. Предметом перегляду зазначеної справи є неоднакове застосування судом касаційної інстанції норми статті 289 КК щодо незаконного заволодіння транспортним засобом.

3. Відповідно до статті 289 КК та пункту 1 примітки до неї під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

Законодавча конструкція «будь-яким» означає, що перелік способів законодавцем не обмежено, і відсутній спосіб, який би не підпадав під цю конструкцію. Одним з таких способів є зловживання довірою.

Така сама правова позиція міститься і в пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно з якою незаконне заволодіння транспортним засобом (стаття 289 КК) може бути вчинене, зокрема, шляхом обману чи зловживання довірою.

4. Крім цього, норми, передбачені статтями 289 та 190 КК, у разі встановлення факту заволодіння транспортним засобом співвідносяться як спеціальна і загальна. Згідно з правилами кваліфікації злочинів, якщо діяння, вчинене винною особою, одночасно підпадає під ознаки двох чи більше кримінально-правових норм, має місце конкуренція останніх. Завжди повинна застосовуватися та норма, яка охоплює з найбільшою повнотою всі фактичні ознаки вчиненого діяння. Вона має перевагу перед нормою, яка передбачає лише частину того, що вчинив злочинець.

Отже, за вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом, у тому числі шляхом обману або зловживання довірою потерпілої особи, законодавець передбачив спеціальну норму кримінального закону – статтю 289 КК, яка має перевагу над загальною нормою кримінального закону – статтею 190 КК, а тому належить застосувати спеціальну норму кримінального закону.

5. Установлені судами обставини справи щодо ОСОБА_1 свідчать про те, що він шляхом обману та зловживання довірою потерпілого заволодів транспортним засобом (мотоциклом) і розпорядився ним на власний розсуд.

6. У рішенні, яке надано заявником для порівняння, суд касаційної інстанції погодився з правильністю кваліфікації дій ОСОБА_5 за частиною другою статті 289 КК, яка також заволоділа транспортним засобом шляхом обману та зловживання довірою.

7. Зіставлення правових висновків оскарженого та порівнюваного судових рішень свідчить про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень.

Отже, правова оцінка фактичної та юридичної підстав кваліфікації діянь, які інкриміновані ОСОБА_1, дають підстави визнати, що касаційний суд в оспореному рішенні неправильно погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо перекваліфікації дій ОСОБА_1 з частини другої статті 289 КК на частину другу статті 190 КК.

Зазначене дає підстави вважати, що оспорену ухвалу належить скасувати з направленням справи на касаційний розгляд, оскільки Суд, з огляду на те, що у відкритті касаційного провадження було відмовлено, процесуально позбавлений можливості скасувати й рішення апеляційного суду, який першим допустив помилку у правозастосуванні.

Керуючись статтями 453, 454, 455 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву заступника Генерального прокурора України Заліска О.І. задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 жовтня 2015 року стосовно ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на касаційний розгляд.

Постанова є остаточною й не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій пунктом 4 частини першої статті 445 Кримінального процесуального кодексу України.

Висновок: відповідно до вимог кримінального закону незаконне заволодіння транспортним засобом (пункт 1 примітки до статті 289 КК) може бути вчинене будь-яким способом, у тому числі шляхом обману або зловживання довірою. Ця норма є спеціальною, а тому має перевагу над загальною нормою, яка, зокрема, міститься у статті 190 КК.

Підписи суддів