Час витрачений адвокатом для прибуття до суду та очікування початку засідання має оплачуватись, а такі витрати сторони відносяться до судових витрат (ВС/КЦС у справі № 641/7612/16-ц від 01.12.2021)

Фабула судового акту: Робота адвоката полягає не тільки у складанні документів необхідних для відстоювання інтересів своїх клієнтів та участі у судових засіданнях. Досить велику частку робочого часу адвоката займає саме рутина – відвідування поштового відділення для направлення процесуальних документів, адвокатських запитів тощо, очікування початку судових засідань, які як правило не починаються у визначений час, і особливо у великих містах поїздки між судами.

Тобто фактично удень адвокат їздить по судам, беручи участь у засіданнях, очікує їх, а вже у вечірній, а й іноді і в нічний час, вже займається складанням документів, аналізом судової практики тощо.

Тому адвокати, які цінують себе та свій час як правило при укладенні договорів з клієнтами включають у оплату своєї роботи і час витрачений на прибуття до судів.

Але ж чи може така оплата бути у подальшому стягнута із опонента? Чи є така оплата судовими витратами?

У даній справі апеляційним судом було ухвалено додаткове рішення про стягнення з опонента сторони на користь якої ухвалено рішення судових витрат, які складались, зокрема, з витрат на правову допомогу, як це перебачено ст. 137 ЦПК України.

На таке рішення апеляційного суду було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано неспівмірністю заявлених витрат на правничу допомогу з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт і обсягом виконаних робіт.

Проте, КЦС визнав вказані доводи необґрунтованими та у своїй постанові зазначив таке.

Автором касаційної скарги при обґрунтуванні доводив про неспівмірність часу витораченого адвокатом враховано лише фактичну тривалість судових засідань, тобто фактичну участь адвоката у судовому процесі, проте залишено поза увагою витрачений адвокатом час на дорогу для участі у судовому засіданні та інші, вчинені адвокатом процесуальні дії.

Беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта, відтак, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.

Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.

Такі етапи представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.

З огляду на це такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.

З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.

Аналізуйте судовий акт: Сплата адвокату гонорару особою, яка не є учасником справи НЕ є перепоною для його стягнення з опонента (ВС/КЦС у справі № 757/29103/20-ц від 20.10.2021)

Витрати на таксі для прибуття до суду компенсувати можна, але є нюанс (ВС/КЦС у справі № 766/7206/20 від 21.10.2021)

Витрати за надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено адвокату (ВС/КЦС у справі № 159/5837/19 від 15.06.2021)

Зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу можливе ЛИШЕ у разі заявлення відповідного клопотання сторони (ВС/КГС у справі № 911/4242/15 від 24.11.2020)

Постанова

Іменем України

01 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 641/7612/16-ц

провадження № 61-15529св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , правонаступниками яких є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідач - ОСОБА_5 ,

представники відповідача: адвокат Лютий Олександр Леонідович, Яровенко Ольга Юріївна ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 про перерозподіл часток, виділ майна в натурі, визнання права власності, припинення права спільної часткової власності та визначення порядку користування земельною ділянкою.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 березня 2017 року у зв`язку із набуттям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 17 лютого 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Харченко І. А., права власності на 1/2 частку (кожним по 1/4 частці) у житловому будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , до участі у справі у якості позивачів - правонаступників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Уточнивши позовні вимоги (том 2, а. с. 188-192), ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , просили суд:

1. Перерозподілити частки у праві спільної часткової власності співвласників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у житловому будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням фактичного користування та визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності кожному по 71/200 частин житлового будинку з надвірними будівлями, а за ОСОБА_5 - право власності на 29/100 частин;

2. Провести виділ в натурі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в домоволодінні АДРЕСА_1 :

- в житловому будинку літ. «А-1» приміщення: літ. 1-3 площею 9,4 кв. м та літ. 1-4 площею 13,2 кв. м; літ. 1-1 площею 10,4 кв. м та літ. І площею 2,5 кв. м;

- житловий будинок літ. «Е-1» з приміщеннями: літ. 3-1 площею 16,4 кв. м; літ. 3-2 площею 21,2 кв. м; літ. 3-3 площею 12,5 кв. м; літ. 3-4 площею 19,6 кв. м; літ. 3-5 площею 8,5 кв. м; літ 3-6 площею 5,5 кв. м;

- надвірні споруди літ. «Г» вбиральня; літ. «Ж» погріб; літ. «О» вигрібна яма; № 4 хвіртка; огорожі №№ 6; 9, 10;

3. Визнати за ними ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) право власності на житлові кімнати літ. 1-3 площею 9,4 кв. м та літ. 1-4 площею 13,2 кв. м: літ.1 площею 10,4 кв. м та літ. «І» площею 2,5 кв. м в житловому будинку літ. «А-1»; літ. 3-1 площею 16,4 кв. м; літ. 3-2 площею 21,2 кв. м; літ. 3-3 площею 12,5 кв. м; літ. 3-4 площею 19,6 кв. м; літ. 3-5 площею 8,5 кв. м; літ. 3-6 площею 5,5 кв. м в житловому будинку літ. «Е-1»; вбиральню літ. « Г»; погріб літ. «Ж»; вигрібну яму літ. «О»; хвіртку № 4; огорожу № 6; огорожу № 9, та № 10, що розташовані за адресою:

АДРЕСА_2 . Припинити право спільної часткової власності в домоволодінні АДРЕСА_1 ;

5. Виділити в спільне користування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку площею 598,615 кв. м, що відповідає 1/2 частині, за адресою: АДРЕСА_1 ;

6. Межу користування земельною ділянкою у домоволодінні визначити згідно з варіантом судової будівельно-технічної експертизи ХНДІСЕім. М. С. Бокаріуса № 3592/19905/19906 від 30 жовтня 2017 року, яка вказана червоним кольором додатку № 2 до експертизи та проходить через земельну ділянку наступним способом:

- по лінії розподілу житлового будинку літ. «А-1» та прибудови літ «а»;

- від стіни прибудови літ. «а» відрізок довжиною 5,51 до крапки А, яка знаходиться на відстані 2,00 метрів від кута житлового будинку літ. «Е-1»;

- по прямій відрізок довжиною 13,82 м на відстані 2,00 метрів від житлового будинку літ. «Е-1»;

- поворот праворуч відрізок довжиною 38,71 м, що розділяє тильну сторону земельної ділянки на відрізок 10,78 м та 6,72 м.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 липня 2018 року у складі судді Колодяжної І.М. у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 16 січня 2019 року, з урахуванням ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 січня 2019 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено.

Перерозподілено частки у праві спільної часткової власності співвласників у житловому будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 право власності на 71/100 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 29/100 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Виділено в натурі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у спільну сумісну власність 71/100 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 , а саме: у житловому будинку літ. «А-1» приміщення літ. 1-3 площею 9,4 кв. м та літ. 1-4 площею 13,2 кв. м; кухню літ. 1-1 площею 10,4 кв. м та тамбур літ. 1 площею 2,5 кв. м; житловий будинок літ. «Е-1» з приміщеннями коридору літ. 3-1 площею 16,4 кв. м; кухні літ. 3-2 площею 21,2 кв. м; житлових кімнат літ. 3-3 площею 12,5 кв. м та літ. 3-4 площею 19,6 кв. м; підсобних приміщень літ. 3-5 площею 8,5 кв. м та літ. 3-6 площею 5,5 кв. м; надвірні споруди: вбиральню літ. «Г», погріб літ. «Ж», вигрібну яму літ. «О», хвіртку № 4, огорожі № 6, № 9, № 10.

Визнано за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на вказані житлові кімнати та надвірні споруди.

Припинено право спільної часткової власності на 1/4 частини будинку АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Виділено у спільне користування позивачам земельну ділянку площею 598,615 кв. м.

Границя між земельними ділянками співвласників проходить у наступний спосіб: по лінії розподілу житлового будинку літ. «А-1» та прибудови літ. «а»; від стіни прибудови літ. «а» відрізок довжиною 5,51 м до крапки А, яка знаходиться на відстані 2,00 м від кута житлового будинку літ. «Е-1»; по прямій відрізок довжиною 13,82 м; поворот праворуч відрізок довжиною 38,71 м, що розділяє тильну сторону земельної ділянки на відрізки 10,78 м та 6,72 м.

Границя по варіанту порядку користування земельною ділянкою вказана червоним кольором у додатку № 2 Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3592/19905/19906, складеного 30 жовтня 2017 року експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 23 січня 2019 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 7 343,62 грн.

Постановою Верховного Суду від 25 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 16 січня 2019 року та додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 23 січня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-4037св19).

Постановою Харківського апеляційного суду від 20 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 липня 2018 року змінено.

У задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відмовлено.

27 липня 2021 року представником ОСОБА_5 - адвокатом Яровенко О. Ю. до Харківського апеляційного суду подано клопотання про стягнення судових витрат.

Клопотання мотивоване тим, що постановою Харківського апеляційного суду від 20 липня 2021 року суд апеляційної інстанції не вирішив питання щодо розподілу судових витрат, докази понесення яких знаходяться у матеріалах справи.

Просила стягнути з позивачів на її користь судові витрати, понесені нею під час розгляду справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року клопотання представника ОСОБА_5 - адвоката Яровенко О. Ю. задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 17 200 грн з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судовий збір по 3 542 грн з кожного.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що заявлені ОСОБА_5 витрати (34 400 грн) є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг. Апеляційним судом враховано вимоги розумності та справедливості, відтак, суд вважав заявлену суму витрат на правничу допомогу обгрунтовою, доведеною та співмірною.

При цьому апеляційний суд взяв до уваги те, що справа перебуває у провадженні суду з вересня 2016 року.

Суд апеляційної інстанції відхилив клопотання ОСОБА_4 про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 4 220 грн у зв`язку з відсутністю підстав для цього.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про стягнення з неї та ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі по 17 200 грн з кожного відмовити.

ОСОБА_3 додаткову постанову суду апеляційної інстанції не оскаржував, повноважень ОСОБА_4 на оскарження вказаного судового рішення не надавав, тому на підставі частини першої статті 400 ЦПК України оскаржуване судове рішення у частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 витрат на правничу допомогу в касаційному порядку не переглядається.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що судом їй не надано можливості встановити, якими доказами підтверджується понесення ОСОБА_5 заявлених нею витрат у розмірі 34 000 грн. При цьому апеляційним судом обмежено її право на надання пояснень у справі, зазначаючи, що її правова позиція викладена у письмових поясненнях.

Стверджує про неспівмірність заявленої суми витрат на правничу допомогу з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та складністю справи.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник вказує неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15, постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17, від 18 березня 2020 року у справі № 758/8097/18-ц, від 27 серпня 2020 року у справі № 752/23814/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 910/13804/18 та додатковій постанові Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 914/1888/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2021 року представником ОСОБА_5 - адвокатом Лютим О. Л. подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, отже, оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_5 не є представником ОСОБА_3 , отже, її вимоги в частині скасування оскаржуваного рішення щодо стягнення з ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу не підлягають задоволенню, оскільки він не оскаржував судового рішення.

Вважає, що посилання ОСОБА_4 про наявність підстав для зменшення розміру витрат за надану правничу допомогу не заслуговує на увагу, оскільки є необґрунтованим. При цьому ОСОБА_4 користується правничою допомогою, ціни за яку перевищують вартість заявлених ОСОБА_5 витрат.

Просить постановити окремі ухвали щодо порушення законодавства ОСОБА_4 , як адвокатом, так і фізичною особою.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У вересні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2021 року справу призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Задовольняючи клопотання представника ОСОБА_5 - адвоката Яровенко О. Ю. про стягнення витрат за надану правничу допомогу, апеляційний суд вважав зазначене клопотання обґрунтованим, оскільки заявником надано докази, які підтверджують понесення відповідачем витрат на правничу допомогу.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується та вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам статей 263-265 ЦПК України, отже, підстав для його скасування немає.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Встановлено, що 22 березня 2018 року між ОСОБА_5 та адвокатським об`єднанням «Корт Райдер» в особі керуючого партнера Прокопченко К. А. було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокатське об`єднання зобов`язувалося надавати ОСОБА_5 правничу допомогу під час розгляду судом справи № 641/7612/16-ц.

Пунктом 5 договору сторони погодили порядок розрахунків.

Понесення ОСОБА_5 витрат на правничу допомогу підтверджується наявними у матеріалах справи:

- квитанцією від 22 березня 2018 року та квитанції від 27 липня 2018 року на загальну суму 13 360 грн (за розгляд справи в суді першої інстанції);

- меморіальним ордером від 12 листопада 2018 року на суму 5 600 грн (за розгляд справи в суді апеляційної інстанції);

- квитанцією від 20 березня 2019 року на суму 8 000 грн (за розгляд справи в суді касаційної інстанції);

- меморіальним ордером від 14 травня 2020 року та квитанцією від 22 липня 2021 року на суму 3 720 грн на суму 3 720 грн (за повторний розгляд справи в суді апеляційної інстанції).

Долучений до матеріалів справи додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № ЛНВ/18 від 22 березня 2018 року свідчить про наявність домовленості сторін щодо вартості послуг за одну годину роботи адвоката.

Заявлена відповідачем сума витрат на правничу допомогу є співмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами з огляду на тривалість судового розгляду та численність вчинених процесуальних дій адвокатом, зокрема і участь у судових засіданнях.

Доводи касаційної скарги про неспівмірність заявлених витрат на правничу допомогу з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, і обсягом виконаних робіт, та надання ОСОБА_4 розрахунку тривалості судових засідань, як підставу необґрунтованості заявленої суми витрат на правничу допомогу, не заслуговують на увагу, оскільки заявником враховано лише фактичну тривалість судових засідань, тобто фактичну участь адвоката у судовому процесі, проте залишено поза увагою витрачений адвокатом час на дорогу для участі у судовому засіданні та інші, вчинені адвокатом процесуальні дії.

Беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта, відтак, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.

Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.

Такі етапи представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.

З огляду на що колегія суддів вважає, що такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.

З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.

Такі висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.

Отже, аргументи ОСОБА_4 про те, що витрати на правничу допомогу слід розраховувати, виходячи з часу, витраченого адвокатом лише на участь у судових засіданнях та написанням процесуальних документів, є необґрунтованими та не свідчать про неспівмірність заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу.

Крім того, посилання ОСОБА_4 на необхідність визначення розміру витрат на правничу допомогу, виходячи з вартості оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або регіоні, не заслуговують на увагу, оскільки у правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 09 квітня 2019 року у справі № 826/2689/15, зазначено, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Отже, висновки апеляційного суду про співмірність понесених ОСОБА_5 витрат на правничу допомогу з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих послуг є правильними. Крім того, такі витрати були фактичними та реальними.

Ураховуючи те, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, колегія суддів вважає, що ОСОБА_4 не довела наявність підстав для зменшення витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню на користь ОСОБА_5 , оскільки вона надала беззаперечні докази понесення нею таких витрат саме у розмірі, заявленому до стягнення.

Отже, судом апеляційної інстанції правильно відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про зменшення розміру витрат на правничу допомогу у зв`язку з відсутністю підстав для такого зменшення та доведеністю відповідачем вартості понесених витрат. При цьому апеляційний суд надав обґрунтовану оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначив необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу.

Посилання заявника на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17, від 18 березня 2020 року у справі № 758/8097/18 (провадження № 61-7885св19), від 27 серпня 2020 року у справі № 752/23814/17 (провадження № 61-5963св19) та додатковій постанові Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 914/1888/19 колегія суддів відхиляє, оскільки у вказаних справах встановлені інші фактичні обставини, відмінні від справи № 641/7612/16-ц, які не дають підстав для висновку про неоднакове застосування норм права у подібних правовідносинах.

Отже, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції надано правильну оцінку долученим відповідачем документам, які підтверджують понесення нею витрат на правничу допомогу. При цьому визначена судом сума витрат, що підлягає стягненню з відповідача, відповідає положенням частини першої статті 141 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрат на професійну правничу допомогу залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді