Зворотня сила закону може бути застосована лише до закону який визначає кримінальну відповідальність за той чи інший злочин (ВС/ККС № 418/968/16-к від 24.05.2018)

Фабула судового акту: Статтею 5 Кримінального кодексу України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

В свою чергу Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19.04.2000 № 1-3/2000 вказав, що кримінальний закон, який визначає діяння як злочин, може містити посилання на положення інших нормативно-правових актів. Якщо ці положення в наступному змінюються, загальний зміст кримінального закону, диспозиція його норм, змін не зазнає. При цьому зміна мінімального розміру заробітної плати відповідним нормативно-правовим актом не тягне за собою зміни диспозиції, зміст якої визначається із застосуванням такого розмір, а тому до нього не повинні застосовуватись щодо застосування зворотньої сили закону. У даній справі двох осіб засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України. В свою чергу апеляційний суд перекваліфікував їх дії з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 2 ст. 162 КК України. Висновок про перекваліфікацію дії засуджених судом було обґрунтовано тим, що На час постановлення вироку був прийнятий Закон України «Про державний бюджет на 2017 рік» відповідно до якого був збільшений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому відповідно збільшено розмір вартості викраденого майна, який тягне кримінальну відповідальність до 160 грн. Із урахуванням того, що засуджені викрали майно на суму 150 грн 22 коп., що на час постановлення вироку не становило розміру вартості викраденого майна, яка тягнула кримінальну відповідальність, то в їхніх діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, а наявний склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України. Таке рішення прокурором було оскаржено у касаційному порядку.

Переглядаючи справу в касаційному порядку ККС вказав, що Закон України «Про державний бюджет на 2017 рік» не є законом про кримінальну відповідальність, а тому його прийняття у цьому конкретному випадку не поліпшувало становище засуджених, що відповідає рішенню Конституційного Суду України від 19 квітня 2000 року справа №1-3/2000 (справа про зворотну дію кримінального закону в часі), що і стало підставою для задоволення касаційної скарги прокурора та скасування ухвали апеляційного суду.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ККС: Огороджена територія домоволодіння більше не є сховищем або дивні новації Верховного Суду (ВС/ККС № 569/6988/16-к від 10.04.2018)

ВС/ККС: Крадіжка із проникнення до «тамбурного» приміщення квартир повинна кваліфікуватись за ч. 3 ст. 185 КК України (ВС/ККС № 643/6629/16-к від 08.02.2018)

ВС/ВП: Наявність вільного доступу до приміщення при вчиненні злочинів проти власності унеможливлює застосування кваліфікуючої ознаки «проникнення у приміщення» (ВС/ВП № 569/1111/16-к від 18.04.2018)

Особу виправдано за ч.3 ст.185, ч.3 ст.357, ч.2 ст.185, ч.3 ст.186 КК України- звільнено з зали суду, після року Сізо (Вінницький районний суд Вінницької області від 24 червня 2016 р. суддя Карпінська Ю.Ф.)

Постанова

Іменем України

24 травня 2018 р.

м. Київ

справа № 418/968/16-к

провадження № 51-1699км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Могильного О. П.,

суддів: Марчука О. П., Наставного В. В.,

секретаря

судового засідання Тімчинської І. О.,

за участю:

прокурора Парусова А. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Луганської області на ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 25 квітня 2017 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016130490000292 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. ДзержинськеМіловського району Луганської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого 03 лютого 2011року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця с. Дзержинське Міловськогорайону Луганської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Міловського районного суду Луганської області від 30 січня 2017 року засуджено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кожного за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку кожному тривалістю 2 роки з покладенням обов'язків: не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 25 квітня 2017 року зазначений вирок щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінено, перекваліфіковано їх дії з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України та призначено кожному покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку кожному тривалістю 2 роки з покладенням обов'язків: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджено за те, що вони 07 грудня 2016 року близько 18:30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи за попередньою змовою, шляхом вільного доступу проникли до сараю домоволодіння АДРЕСА_3 звідки таємно викрали кукурудзяне зерно вагою 40,6 кг загальною вартістю 150 грн 22 коп., належне ОСОБА_4

Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України апеляційний суд вказав, що на час вчинення злочину, вартість викраденого майна, яка тягнула кримінальну відповідальність становила 137 грн 80 коп. При цьому, ухвалюючи вирок, місцевий суд не врахував вимоги ст. 5 КК України відповідно до якого закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили діяння до набрання таким законом чинності.

На час постановлення вироку був прийнятий Закон України «Про державний бюджет на 2017 рік» відповідно до якого був збільшений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому відповідно збільшено розмір вартості викраденого майна, який тягне кримінальну відповідальність до 160 грн. Із урахуванням того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 викрали майно на суму 150 грн 22 коп., що на час постановлення вироку не становило розміру вартості викраденого майна, яка тягнула кримінальну відповідальність, то в їхніх діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, а є склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор стверджує, що апеляційний суд безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України, оскільки відповідно до ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Стверджує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції вимог ст. 5 КК України. Звертає увагу, що безпідставна перекваліфікація дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України потягла призначення покарання, яке внаслідок м'якості не відповідає тяжкості вчинених ними злочину та даним про їх особу. Зазначає вимогу про скасування ухвали суду апеляційної інстанції і призначення нового розгляду в цьому суді.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Парусов А. М. просив касаційну скаргу задовольнити, скасувавши ухвалу суду апеляційної інстанції та призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень можуть бути лише істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність яких суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 КПК України.

Зокрема, відповідно до ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись з постановленим вироком місцевого суду, прокурор звернувся з апеляційною скаргою на це судове рішення, порушуючи питання про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 внаслідок м'якості та неправильності застосування закону про кримінальну відповідальність при вирішенні питання про покладення обов'язків при звільненні останніх від відбування покарання з випробуванням.

При цьому суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вказав на те, що на час ухвалення вироку місцевим судом був прийнятий Закон України «Про державний бюджет на 2017 рік» відповідно до якого був збільшений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та відповідно збільшено розмір вартості викраденого майна, який тягне кримінальну відповідальність до 160 грн. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказаний закон поліпшує становище особи, а тому відповідно до ст. 5 КК України має бути застосований при визначенні наявності складу злочину в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 викрали майно на суму 150 грн 22 коп., а на час постановлення вироку розмір вартості викраденого майна, який тягне кримінальну відповідальність, був визначений у сумі 160 грн, апеляційний суд указав на відсутність в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та перекваліфікував їх дії на ч. 1 ст. 162 КК України.

Разом із тим, на час вчинення злочину, ухвалення вироку та перегляду цього судового рішення в апеляційному порядку ст. 185 КК України, яка встановлює злочинність та караність діяння за вчинення крадіжки, не змінювалася.

Закон України «Про державний бюджет на 2017 рік» не є законом про кримінальну відповідальність, а тому його прийняття у цьому конкретному випадку не поліпшувало становище ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що відповідає рішенню Конституційного Суду України від 19 квітня 2000 року справа №1-3/2000 (справа про зворотну дію кримінального закону в часі).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції неправильно застосував вимоги ст. 5 КК України та передчасно дійшов висновку про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України та призначення покарання за цією частиною статті Кримінального кодексу України.

З огляду на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді суду належить перевірити доводи апеляційної скарги, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, із урахуванням усіх обставин прийняти законне й обґрунтоване рішення, виклавши його у належно мотивованому процесуальному документі згідно з вимогами закону.

Керуючись статтями 433 436 441 442 КПК України, п. 15 «Перехідні положення» КПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), Суд

у х в а л и в:

касаційну скаргу першого заступника прокурора Луганської області задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 25 квітня 2017 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і: