Винесення судових рішень під час перебування у нарадчій кімнаті – ОДНОЗНАЧНЕ порушення таємниці наради суддів (ВС/ККС № 127/8831/14-к)

Фабула судового акту: Надмірна завантаженість суддів у їх роботі річ одночасно як розповсюджена так і недопустима, адже через вал роботи до якої входить і розгляд процедурних питань та розгляд справ по суті, підготовка текстів судових рішень, страждає насамперед якість правосуддя як такого і, відповідно, порушуються права сторін судових справ.

Але ж робота не дає судді альтернативи… Зараз він слухає справу, відкладає її, оскільки в нього через не великий проміжок часу призначено розгляд іншої справи, біжить до кабінету, який часто є як робочим кабінетом, так і залом й нарадчою кімнатою для того щоб скласти текст рішення.

Однак, закон, зокрема ст. 367 Кримінального процесуального кодексу України, визначає в якості гарантії винесення правосудного рішення поняття «Таємниця наради суддів».

Так, згадана норма визначає, що під час ухвалення вироку ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який здійснює судовий розгляд. Суд вправі перервати нараду лише для відпочинку з настанням нічного часу. Під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення вироку в нарадчій кімнаті.

Проте, закон чітко не визначає, що саме можна віднести до порушення вказаної гарантії.

У рішенні, яке пропонується до уваги Касаційний цивільний суд дав своє тлумачення згаданої норми кримінального процесуального закону.

У даній справі на вирок міського суду та ухвалу апеляційного суду захисником подано касаційну скаргу, яку вмотивовано, зокрема, й тим, що під час складання вироку у справі судом було порушено таємницу нарадчої кімнати, у якій суд перебував майже тиждень, однак за час перебування суддів у нарадчій кімнаті суддя, яка входила до складу колегії суддів у провадженні, постановила 8 різних ухвал в інших справах.

Оцінюючи доводи скарги ККС визнав їх слушними та навів у своїй постанові наступне обґрунтування.

Таємниця наради суддів є одним із найважливіших принципів правосуддя, що служить гарантом об'єктивності, незалежності, безсторонності, неупередженості і справедливості суду.

Згідно п. 5 ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» законодавцем зобов’язано суддю з не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання аж до притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Отже, таємниця нарадчої кімнати є охоронюваною законом і наведене положення стосується не лише дотримання таємниці наради суддів у кримінальному провадженні.

Згідно ст. 366 КПК України під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції після останнього слова обвинуваченого суд негайно виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання.

При цьому недарма законодавцем в цьому випадку вживано термін «негайно» щодо виходу суду до нарадчої кімнати після заслуховування останнього слова обвинуваченого, оскільки має значення не лише нерозголошення інформації обговорюваної в нарадчій кімнаті, але й зосередження суду на обставинах того кримінального провадження, яке він має завершити ухваленням судового рішення.

Під час ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті ухвалюється рішення щодо формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним або доведеним, оцінюються докази, кожен окремо та у сукупності, вирішується питання допустимості доказів під час такої оцінки тощо.

Таким чином, враховуючи наведені положення закону, Касаційний кримінальний суд визнав достатніми підстави констатувати, що під час перебування суду в нарадчій кімнати з ухвалення судового рішення у відповідному кримінальному провадженні, розгляд інших судових справ у цей же час, проведення судових засідань з ухваленням як судових рішень по суті вимог, так і рішень з процесуальних питань, в тому числі щодо повернення матеріалів провадження, є порушенням таємниці наради суддів, що відповідно є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що було перешкодою суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Аналізуйте судовий акт: Відсутність активних дій спрямованих на захист з боку адвоката є підставою для скасування вироку (ВС/ККС № 607/9498/16-к від 13.06.2019)

Відмінність змісту проголошеного рішення від його друкованого тексту є істотним порушенням КПК (ВС/ККС № 500/6587/16-к від 17.07.2019)

Роз’яснення права на суд присяжних після проведення підготовчого засідання, але до постановлення остаточного рішення у справі не є підставою для скасування такого рішення (ВС/ВП № 523/6472/14-к від 12.09.2018)

Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча Стефанів Н.С.,

судді: Стороженко С.О.,

Шевченко Т.В.,

секретар судового засідання Безкровний С.О.,

учасники судового провадження:

прокурор Рибачук Г.А.,

захисники Люлько О.В., Плахотнюк О.А.,

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, захисників Плахотнюка О.А., Данілевич Т.М., Люлька О.В., потерпілої ОСОБА_5 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 05 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 04 травня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013010060000119, стосовно

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженої за ст. 190 ч. 3, ст. 190 ч. 4 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, засудженого за ст. 190 ч. 3, ст. 190 ч. 4 КК України.

1. Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

Прокурор у касаційній скарзі виклав вимогу до суду касаційної інстанції про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, яку мотивував істотним порушенням вимог процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення. Так, стверджує, що апеляційним судом надано іншу оцінку доказам, дослідженим судом першої інстанції, без їх безпосереднього дослідження, що призвело до безпідставного залишення вироку суду без зміни в частині виправдання ОСОБА_6, ОСОБА_7 за наявності достатніх доказів їх винуватості у вчиненні злочину за епізодами щодо потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9 Зазначає про безпідставне залишення без задоволення клопотання прокурора про повторне дослідження доказів на підставі ст. 404 ч. 3 КПК України за епізодами замаху на шахрайство стосовно ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, хоча аналогічне клопотання захисту було задоволено апеляційним судом, що свідчить на нерівність умов щодо подання суду доказів та доведенні перед судом їх переконливості. Також вказує, що апеляційним судом необґрунтовано залишено без задоволення й апеляційні скарги прокурора та потерпілих у частині невідповідності призначеного покарання через м'якість, враховуючи невідшкодування збитків засудженими, їх переховування від органів слідства та суду, через що вони оголошувались у розшук, вчинення ними особливо тяжких злочинів, намагання у будь-який спосіб уникнути кримінальної відповідальності тощо. Таким чином стверджує й про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України.

Захисник Плахотнюк О.А. виклав вимогу про скасування судових рішень стосовно ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, яку мотивував істотним порушенням вимог процесуального закону, що перешкодило судам ухвалити законні й обґрунтовані рішення. Так, стверджує про порушення судом таємниці нарадчої кімнати, до якої суд вийшов для ухвалення вироку 29 вересня 2016 року, перебував до 05 жовтня 2016 року, тобто до часу, коли проголосив вирок, однак за час перебування суддів у нарадчій кімнаті суддя, яка входила до складу колегії суддів у провадженні, постановила 8 різних ухвал в інших справах. Також зазначає про порушення права на захист засудженої, оскільки під час судового розгляду неодноразово за відсутності захисника останньої, участь якого є обов'язковою, проводилися засідання, під час яких відбувався допит потерпілих, хоча захисник завчасно попереджав про неможливість прибуття у судове засідання, а засуджена та інші учасники судового провадження висловлювали заперечення проти судового розгляду без участі захисника, що суд до уваги не взяв. Вказує на інші порушення процесуального закону, які полягали в тому, що в матеріалах провадження відсутній запис допитів потерпілих та свідків від 25 листопада 2014 року, 04 вересня 2015 року, 26 травня 2015 року. Крім того, у провадженні постановлено окрему ухвалу від 05 жовтня 2016 року, у журналі судового засідання відомості про її оголошення відсутні, та в якій зазначено учасників судового провадження, хоча за їх участі вона не оголошувалась та питання постановлення якої у судовому засіданні на обговорення не вносилось. До того ж апеляційної скарги на окрему ухвалу апеляційним судом розглянуто не було з невідомих причин. Зазначає про недотримання апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України, який без належного мотивування відхилив доводи апеляційної скарги, зокрема щодо вчинення слідчим процесуальних дій після завершення досудового слідства, порушення права на захист, відсутність у провадженні записів судових засідань тощо.

Захисник Данілевич Т.М. виклала вимогу про скасування судових рішень стосовно ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, яку мотивувала істотним порушенням вимог процесуального закону, що перешкодило судам ухвалити законні й обґрунтовані рішення. Так, зазначає, що судом поза судовим засіданням, без ведення журналу судового засідання, без здійснення технічного запису, за відсутності учасників судового провадження, яких зазначено в судовому рішенні, постановлено окрему ухвалу щодо влаштування неповнолітньої дитини засудженої, яка залишилася без нагляду. Хоча на обговорення учасників постановлення такої окремої ухвали на ставилось, у зв'язку з чим суд не з'ясовував, що ця дитина перебуває під постійним наглядом батьків засудженої, а тому постановлення такої ухвали не було необхідним. До того ж перед апеляційним судом порушувалося питання про її скасування, який вказане питання не розглядав.

З підстав, аналогічних тим, що містяться в скарзі захисника Плахотнюка О.А., зазначає про:

- порушення права на захист засудженої, оскільки під час судового розгляду неодноразово за відсутності захисника останньої, участь якого є обов'язковою, проводилися засідання, в яких при цьому відбувався допит потерпілих, хоча захисник завчасно попереджав про неможливість прибуття в судове засідання, а засуджена та інші учасники судового провадження висловлювали заперечення про продовження розгляду без участі захисника, що суд до уваги не взяв;

- порушення процесуального закону, які також полягали в тому, що у матеріалах провадження відсутній запис допитів потерпілих та свідків від 25 листопада 2014 року, 04 вересня 2015 року, 26 травня 2015 року;

- недотримання апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України, який без належного мотивування відхилив доводи апеляційної скарги, зокрема щодо вчинення слідчим процесуальних дій після завершення досудового слідства, порушення права на захист, відсутність у провадженні записів судових засідань тощо.

Захисник Люлько О.В. у скарзі виклав вимогу про скасування судових рішень стосовно засудженого ОСОБА_7 із закриттям провадження, яку мотивував невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження, що призвело до безпідставного засудження ОСОБА_7 за злочини, які він не вчиняв. Крім того, зазначила про недотримання апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України, який залишив без належної перевірки, а отже й не спростував доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Вимогою потерпілої ОСОБА_5 до суду касаційної інстанції є скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, що мотивовано безпідставним скасуванням апеляційним судом вироку суду в частині епізоду стосовно неї як потерпілої із закриттям провадження в цій частині. Зазначає про недотримання апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України.

2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Суд першої інстанції, рішення якого оскаржується

За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 05 жовтня 2016 року :

- ОСОБА_6 засуджено за ст. 190 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років; за ст. 190 ч. 4 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_6 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.

За цим же вироком ОСОБА_6 виправдано у зв'язку з недоведеністю її вини у вчиненні злочинів, передбачених ст. 190 ч. 4, ст. 15 ч. 2; ст. 358 ч. 1 КК України. ОСОБА_6 виправдано у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ст. 358 ч. 4 КК України.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_6 зараховано строк попереднього ув'язнення з 22 січня 2014 року до набрання вироком законної сили із розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає два дні позбавлення волі.

- ОСОБА_7 засуджено за ст. 190 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років; за ст. 190 ч. 4 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк дев'ять років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк дев'ять років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

За цим же вироком ОСОБА_7 виправдано у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4, ст. 15 ч. 2 КК України.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_7 зараховано строк попереднього ув'язнення з 05 серпня 2014 року до набрання вироком законної сили із розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає два дні позбавлення волі.

Вирішено питання щодо заявлених цивільних позовів потерпілими. З ОСОБА_6 стягнуто на користь: ОСОБА_15 255 319 грн, 20 000 грн, 162, 40 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди та судових витрат відповідно; ОСОБА_16 та ОСОБА_17 337 753 грн, 20 000 грн, 243,60 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди та судових витрат відповідно; ОСОБА_18 256 219 грн, 20 000 грн, 243,60 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди та судових витрат відповідно; ОСОБА_19 174 700 грн, 20 000 грн, 97,44 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди та судових витрат відповідно; ОСОБА_20 174 700 грн, 20 000 грн, 120 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди та судових витрат відповідно; ОСОБА_21 232 933 грн, 20 000 грн, 97,44 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди та судових витрат відповідно; ОСОБА_22 441 006 грн, 20 000 грн, 120 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди та судових витрат відповідно; ОСОБА_23 310 266 грн, 20 000 грн, 162,40 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди та судових витрат відповідно; ОСОБА_5 307 544 грн, 20 000 грн, 162,40 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди та судових витрат відповідно; ОСОБА_24 272 264,25 грн, 20 000 грн, 97,44 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди та судових витрат відповідно; ОСОБА_25 187 571 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди; ОСОБА_26 411 054 грн, 20 000 грн, 162,40 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди та судових витрат відповідно; ОСОБА_27 324 952 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

У вироку також вирішено питання щодо процесуальних витрат.

2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується

За ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 04 травня 2017 року апеляційні скарги прокурора та потерпілих залишено без задоволення. Апеляційні скарги засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх захисників задоволено частково.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 05 жовтня 2016 року стосовно ОСОБА_6 в частині визнання її винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України, за епізодами стосовно потерпілих ОСОБА_8 (21.12.2012), ОСОБА_5 (27.12.2012), ОСОБА_9 (31.12.2012) скасовано на підставі ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України та закрито кримінальне провадження в цій частині за відсутності достатніх доказів для доведення її винуватості.

Також скасовано цей вирок у частині визнання ОСОБА_6 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 3 КК України, за епізодами протягом листопада 2011 року - травня 2012 року стосовно потерпілої ОСОБА_25 та протягом листопада - грудня 2012 року стосовно потерпілої ОСОБА_26 на підставі ст. 412 ч. 2 п. 1 КПК України у зв'язку з не оголошенням їй підозри за цими епізодами, що є істотним порушенням вимог КПК України та підставою для закриття кримінального провадження в цій частині.

Вирок суду стосовно ОСОБА_6 в частині призначеного покарання змінено. Прийнято рішення вважати її засудженою за ст. 190 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк дев'ять років з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна, виключивши із резолютивної частини вироку вказівку на застосування положень ст. 70 ч. 1 КК України.

Вирок суду стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінено. Прийнято рішення вважати його засудженим за ст. 190 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років; за ст. 190 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Заяви ОСОБА_6, ОСОБА_7 щодо застосування положень Закону України від 08 квітня 2014 року «Про амністію у 2014 році» залишено без розгляду, роз'яснивши їм право звернутися із заявами до суду про застосування акта амністії при виконанні вироку стосовно них.

Клопотання народного депутата України ОСОБА_28 про передачу їй під поручительство ОСОБА_6 залишено без розгляду.

Скасовано вирок суду в частині вирішення цивільних позовів та стягнено з ОСОБА_6 на користь: ОСОБА_23 310 266 грн, 20 000 грн, 162,40 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди та судових витрат відповідно; ОСОБА_5 307 544 грн, 20 000 грн, 162,40 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди та судових витрат відповідно; ОСОБА_25 187 571 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди; ОСОБА_26 411 054 грн, 20 000 грн, 162,40 грн - у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди та судових витрат відповідно, залишивши вказані цивільні позови без розгляду.

У решті вирок суду стосовно ОСОБА_6, ОСОБА_7 залишено без зміни.

2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами

ОСОБА_6, ОСОБА_7 та особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, діючи спільно, умисно, з корисливою метою, схилили потерпілих до сплати грошових коштів під вигаданим приводом відступлення на їх користь майнових прав на квартири, які в дійсності ні ОСОБА_6, ні ОСОБА_7, ні особі, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, не належали, про що останнім було достовірно відомо. При цьому особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, мала обманути потерпілих, повідомивши їм, що він є ОСОБА_29 та йому належать майнові права на квартири в будинку № АДРЕСА_1, які він відступить потерпілим за грошову винагороду. Крім цього, згідно з досягнутою злочинною змовою у разі відсутності у м. Вінниці особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, її повинен був замінити ОСОБА_7, який у такому разі мав виконати всі вищеописані дії, а також у разі відсутності ОСОБА_6 у м. Вінниці, він мав також отримувати грошові кошти від потерпілих.

Так, реалізуючи злочинний намір, з вересня 2012 року до березня 2013 року ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7 особисто надавали потерпілим заздалегідь підготовлені для вчинення злочину договори про відступлення майнових прав та гарантійні листи, достовірно знаючи, що вони та інші особи умов договорів щодо передачі потерпілим майнових прав на квартири в будинку № АДРЕСА_1 виконувати не будуть.

Діючи умисно, з єдиним злочинним наміром, з корисливих мотивів, шляхом обману ОСОБА_7 у співучасті з ОСОБА_6 та особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, заволодів грошовими коштами потерпілих ОСОБА_22, ОСОБА_30, ОСОБА_27 в особливо великих розмірах на загальну суму 599 475 грн, оскільки вказана сума більше ніж у 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; ОСОБА_6 у співучасті з ОСОБА_7 та особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, а також діючи самостійно, заволоділа коштами потерпілих ОСОБА_22, ОСОБА_30, ОСОБА_27, ОСОБА_15, ОСОБА_24,ОСОБА_31, ОСОБА_21, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_17 в особливо великих розмірах на загальну суму 2 043 275,78 грн за детально викладених у судових рішеннях обставин.

3. Доводи інших учасників судового провадження

Захисники в засіданні суду касаційної інстанції подані захисниками касаційні скарги підтримали, проти задоволення касаційних скарг прокурора та потерпілої заперечували.

Прокурор у засіданні суду касаційної інстанції підтримала касаційні скарги прокурора, захисників, потерпілої частково, зокрема касаційну скаргу захисника в частині порушення таємниці нарадчої кімнати.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний процесуальний кодекс України

4.1.1 Стаття 367. Таємниця наради суддів

Частина 1. Під час ухвалення вироку ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який здійснює судовий розгляд.

Частина 2. Суд вправі перервати нараду лише для відпочинку з настанням нічного часу. Під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні.

4.1.2 Стаття 412. Істотні порушення вимог кримінального процесуального закону

Частина 1. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Щодо істотних порушень вимог процесуального закону

Суд, доводи, викладені в касаційній скарзі захисника Плахотнюка О.А., про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом першої інстанції, вважає обґрунтованими з огляду на таке.

Таємниця наради суддів є одним із найважливіших принципів правосуддя, що служить гарантом об'єктивності, незалежності, безсторонності, неупередженості і справедливості суду.

Незалежність судді забезпечується порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення (ст. 48 ч. 5 п. 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», далі - Закон).

Законодавець суддю зобов'язує не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання (ст. 56 ч. 7 п. 5 Закону).

При цьому законодавцем також передбачено можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження в разі розголошення суддею таємниці, що охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати, або інформації, що стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні (ст. 106 ч. 1 п. 5 Закону).

Отже, таємниця нарадчої кімнати є охоронюваною законом і наведене положення стосується не лише дотримання таємниці наради суддів у кримінальному провадженні.

Важливість дотримання такої таємниці не підлягає оспорюванню, та в разі порушення якої нівелюється сам процес ухвалення законного судового рішення незалежним судом.

Під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції після останнього слова обвинуваченого суд негайно виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання (ст. 366 КПК України).

Водночас недарма законодавцем й в цьому випадку вживано термін «негайно» щодо виходу суду до нарадчої кімнати після заслуховування останнього слова обвинуваченого, оскільки має значення не лише нерозголошення інформації обговорюваної в нарадчій кімнаті, але й зосередження суду на обставинах того кримінального провадження, яке він має завершити ухваленням судового рішення.

Під час ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті ухвалюється рішення щодо формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним або доведеним, оцінюються докази, кожен окремо та у сукупності, вирішується питання допустимості доказів під час такої оцінки тощо.

Таким чином, враховуючи наведені положення закону, Суд має достатні підстави констатувати, що під час перебування суду в нарадчій кімнати з ухвалення судового рішення у відповідному кримінальному провадженні, розгляд інших судових справ у цей же час, проведення судових засідань з ухваленням як судових рішень по суті вимог, так і рішень з процесуальних питань, в тому числі щодо повернення матеріалів провадження, є порушенням таємниці наради суддів, що відповідно є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що було перешкодою суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Так, у цьому кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд, після заслуховування останнього слова обвинувачених, 29 вересня 2016 року вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішенння, яке проголосив після виходу з нарадчої кімнати 05 жовтня 2016 року.

На підтвердження доводів касаційної скарги захисником Плахотнюком О.А. було долучено до скарги копії восьми судових рішень з Єдиного державного реєстру в інших судових справах, ухвалених суддею, яка входила до складу суду, в період часу її перебування в нарадчій кімнаті.

Надалі, суд першої інстанції на запит Верховного Суду щодо надання інформації про порушення таємниці нарадчої кімнати однієї зі суддів, яка входила до складу колегії повідомив, що суддею у період з 29 вересня 2016 року до 05 жовтня 2016 року судові засідання не проводилися, справи не розглядалися, було ухвалено лише рішення, які стосувалися організації розгляду справ. Наголосивши при цьому на тому, що таємниця нарадчої кімнати суддею не порушувалася, оскільки вона не залишала нарадчу кімнату, не спілкувалася з особами, які брали участь у розгляді кримінального провадження та з іншими особами, які могли бути зацікавлені у розгляді кримінального провадження.

Як встановлено судом, вказані рішення стосувалися призначення підготовчих судових засідань в інших справах, повернення отриманих нею матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення за нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення в зв'язку з неявкою осіб, стосовно яких було складено протоколи, для доопрацювання та усунення недоліків, розгляд заяви засудженого про судове засідання в режимі відеоконференції, призначення захисника з центру безоплатної вторинної правової допомоги.

Отже, суд касаційної інстанції, враховуючи наведені положення законодавства, за наведених обставин щодо вчинення суддею відповідних процесуальних дій та ухвалення судових рішень в інших провадженнях під час її перебування в нарадчій кімнаті в складі колегії суддів у даному кримінальному провадженні, констатує порушення судом першої інстанції таємниці нарадчої кімнати, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а отже безумовною підставою для скасування судових рішень стосовно ОСОБА_6, ОСОБА_7 і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, за наслідками проведення якого суду слід ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Крім того, Суд частково задовольняє інші касаційні скарги, подані у цьому провадженні, з підстав необхідності скасування оскаржуваних судових рішень, але не входить в обговорення інших наведених доводів, через встановлене істотне порушення процесуального закону під час ухвалення вироку суду, але які мають бути взяті судом до уваги під час нового судового розгляду.

Керуючись статтями 436 441 442 КПК України, пунктами 4-6 параграфа 3 «Перехідні положення» розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційні скарги прокурора, захисників Плахотнюка О.А., Люлька О.В., ДанілевичТ.М. та потерпілої ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 05 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 04 травня 2017 року стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді