Відмінність позицій обвинуваченого та його захисника у кримінальному провадженні є підставою для скасування судового рішення (ВС/ККС № 425/915/16 від 13.02.2018)

Фабула судового акту: Статтею 59 Конституції України визначено право кожного на професійну правничу допомогу. Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме нормами п. 3 ч. 2 ст. 21 вказаного нормативно-правового акту адвокату прямо заборонено займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта.

Проте на практиці деякі адвокати нехтують цим правилом, що може призвести до настання негативних наслідків для клієнта.

У даному випадку адвокат під час апеляційного перегляду справи не зважаючи на позицію підзахисного щодо пом'якшення покарання просив вирок залишити без зміни, вважаючи призначене покарання справедливим, тобто, висловив позицію, відмінну від позиції свого підзахисного.

Однак, що є дивним саме на це порушення відреагував прокурор оскарживши рішення апеляційного суду в касаційному порядку.

Кримінальний касаційний суд погодився з думкою прокурора та, скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції, зазначив наступне.

Виходячи з положень статей 46, 47 КПК України та вимог п.3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокату забороняється займати у справі позицію на погіршення становища підзахисного та всупереч його волі.

Не зважаючи на такі вимоги закону апеляційної інстанції залишив такий факт поза увагою, не здійснив дій для забезпечення дотримання права обвинуваченого і не усунув допущених порушень закону.

Таким чином таке порушення є порушенням права обвинуваченого на захист, яке є істотним і таким, що тягне за собою скасування судового рішення.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ККС: Повноваження захисника в кримінальному процесі є підтвердженими, якщо на додаток до «адвокатського» свідоцтва захисник надав хоча б один з документів - ордер, договір про надання правової допомоги, довіреність (справа № 752/11464/16-к, 06.02.18)

ВСУ: Закон передбачає обов’язкову участь захисника у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів на всіх стадіях кримінального провадження, в тому числі і в касаційній інстанції (справа № 5-224кс(15)17, 23.11.17)

ВСУ: Зізнання засудженого у вбивстві або іншому злочині без присутності адвоката незважаючи на інші докази вини на момент зізнання є підставою для скасування вироку (ВСУ від 9 жовтня 2017р. у справі № 5-159кс(15)17)

ВССУ: Хронічний алкоголізм та/або наркоманія є психічними розладами, а тому участь захисника є ОБОВ'ЯЗКОВОЮ (справа № 127/25936/14-к від 15.03.2016)

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 лютого 2018 р. м. Київ

Справа № 425/915/16-к

Провадження № 51-741 км 17

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді Марчук Н.О.,

суддів: Григор'євої І.В., Маринича В.К.,

за участю:

секретаря Міщанінцева О.В.,

прокурора Шевченко О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 27 квітня 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1

уродженця та мешканця АДРЕСА_1

у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 24 листопада 2016 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за:

- ч. 2 ст. 185 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців;

- ч. 3 ст. 185 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- ч. 1 ст. 309 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

Згідно з вимогами ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 27 квітня 2017 року вирок місцевого суду залишений без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 25 серпня 2015 року приблизно о 21.00, перебуваючи у м. Рубіжне Луганської області, незаконно придбав і виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 10 г, який до 16 лютого 2016 року зберігав за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 без мети збуту.

Крім того, ОСОБА_1 у березні 2016 року, перебуваючи у м. Рубіжне Луганської області, таємно, повторно викрав майно потерпілого ОСОБА_2 на суму 1 230 грн та за кілька днів знову викрав майно на суму 5 488,25 грн, спричинивши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 6 718,25 грн.

В подальшому ОСОБА_1 в серпні 2016 року, перебуваючи у м. Рубіжне Луганської області, таємно, повторно викрав майно потерпілої ОСОБА_3, спричинивши останній матеріальної шкоди на загальну суму 675 грн.

Також ОСОБА_1 в серпні 2016 року, перебуваючи у м. Рубіжне Луганської області, таємно, повторно, з проникненням у житло викрав майно потерпілої ОСОБА_4, спричинивши останній матеріальної шкоди на загальну суму 3 019,60 грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухваленим щодо ОСОБА_1 рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що під час перегляду вироку суду першої інстанції апеляційним судом було порушено право засудженого на захист, оскільки позиція захисника не співпадала з позицією його підзахисного, що залишилось поза увагою суду.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав подану скаргу та просив її задовольнити, скасувавши ухвалу та призначивши новий розгляд провадження щодо ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції.

Від інших учасників пояснень чи заперечень не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Статтею 59 Конституції України визначено право кожного на професійну правничу допомогу.

Забезпечення права на захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого і виправданого у кримінальному провадженні - одна з найважливіших державних гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина, закріплених ст. 59, ч. 2 ст. 63, п. 5 ч. 3 ст. 129 Конституцією України та міжнародними актами, які становлять національне законодавство щодо прав людини і основоположних свобод (ст. 11 Загальної декларації прав людини; ч. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права; ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

При цьому Європейський суд з прав людини, зокрема, у своїх рішеннях «Камасинський проти Австрії» від 23 листопада 1989 року та «Артіко проти Італії» від 13 травня 1980 року зробив висновок про те, що «Конвенція призначена гарантувати не ті права, що є теоретичними та ілюзорними, а ті, що є практичними і реальними... Саме по собі призначення не забезпечує ефективної допомоги, оскільки адвокат, призначений надавати безоплатну правову допомогу, може вмерти, серйозно захворіти, стикатися тривалий час з перешкодами у своїй діяльності або ухилятися від виконання своїх обов'язків. Якщо органи влади ставляться до відома про таку ситуацію, вони повинні або замінити його, або примусити його виконувати свої обов'язки».

Суд апеляційної інстанції при перегляді вироку місцевого суду за апеляційною скаргою ОСОБА_1 вказаних вимог не дотримався.

Прослуховуванням звукозапису судового засідання від 27 квітня 2017 року в суді апеляційної інстанції встановлено, що під час судового провадження захисник ОСОБА_5 всупереч проханню свого підзахисного ОСОБА_1 про пом'якшення покарання просив вирок залишити без зміни, вважаючи призначене покарання справедливим, тобто, висловив позицію, відмінну від позиції свого підзахисного.

Виходячи з положень статей 46, 47 КПК України та вимог п.3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»адвокату забороняється займати у справі позицію на погіршення становища підзахисного та всупереч його волі.

Проте суд апеляційної інстанції залишив це поза увагою, не здійснив дій для забезпечення дотримання права обвинуваченого і не усунув допущених порушень закону.

За таких обставин доводи касаційної скарги прокурора про порушення права ОСОБА_1 на захист під час апеляційного провадження є обґрунтованими.

З огляду на викладене Суд уважає, що незабезпечення обвинуваченому належного та ефективного захисту є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд має врахувати наведене в цій ухвалі та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 27 квітня 2017 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді