При звільненні особи від відповідальності за зміною обстановки суду встановити не тільки те, яка обстановка існувала під час вчинення злочину, а й те, в чому полягає її зміна на час розгляду справи (ВС/ККС у справі № 161/1390/19 від 23.01.2020)

Фабула судового акту: Нормами Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України визначено ряд так званих «нереабілітуючих» підстав для звільнення осіб, які вчинили кримінальні правопорушення від відповідальності.

Зокрема, однією з таких підстав, визначених статтею 48 Кримінального кодексу України, є звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із визнанням судом того факто, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Свого часу Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» вказав, що судам необхідно розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто у об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності. Для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину. У даній справі винну особу було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 198 КК України на підставі ст. 48 КК України. З таким рішення погодився і апеляційний суд. Натомість прокурором вказані рішення було оскаржено в касаційному порядку, при цьому скаргу сторони обвинувачення вмотивовано тим, що у судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій не вказано в чому полягала зміна обстановки, та чим зумовлена втрата суспільної небезпечності вчиненого злочинного діяння або внаслідок чого винна особа перестала бути суспільно небезпечною. Касаційний кримінальний суд із такими доводами погодився і скаргу задовольнив.

Приймаючи таке рішення ККС послався на те, що для визнання того, що на час розгляду справи в суді обстановка змінилася, суду необхідно встановити не тільки те, яка обстановка існувала під час вчинення злочину, а й те, в чому полягає її зміна на час розгляду справи, та навести в судовому рішенні конкретні дані, які свідчили б про зміну обстановки та втрату діянням чи особою суспільної небезпечності.

Отже для застосування положень ст. 48 КК України суду належить встановити, як факт вчинення особою злочину, так і обставини, які свідчать про можливість звільнення цієї особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки за конкретних відповідних підстав.

Проте, судом першої інстанції обґрунтував свій висновок про зміну обстановки тим, що винна особа раніше не судима, вчинила злочин середньої тяжкості, щиро розкаявся та усвідомив протиправність своїх дій, інших правопорушень не вчиняв, до адміністративної відповідальності не притягувався, продовжує здобувати освіту, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання. Також послався на те, що винний відшкодував потерпілому завдану шкоду та відсутність у останнього будь яких претензій матеріального та морального характеру до особи, що вчинила кримінальне правопорушення, думку потерпілого щодо визначення покарання останньому. Проте, суд не встановив в чому саме полягала зміна обстановки, що призвела до того, що вчинене діяння перестало бути суспільно небезпечним. Також, судом не наведено в ухвалі переконливих підстав, які б вказували на те, що сама особа винного та обстановка навколо нього зазнали таких змін, що робить маловірогідним вчинення ним нового тотожного або однорідного злочину, а також те, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним та остання перестала бути суспільно небезпечною особою.

Аналізуйте судовий акт: Суд: Ознакою щирого каяття є намагання в повному обсязі відшкодувати завдані злочином збитки (Полонський райсуд Хмельницької області № 681/1701/19 від 26.03.2020)

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є ОБОВ’ЯЗКОМ, а не правом суду (ВС/ККС № 345/2618/16-к від 19.11.2019)

Грабіж «малозначним» бути не може (ВС/ККС № 401/2806/16-к від 08.02.2018)

При вчиненні необережних злочинів обтяжуюча покарання обставину «рецидив злочину» НЕ застосовується (ВС/ККС № 214/4920/16-к)

Постанова

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

справа № 161/1390/19

провадження № 51-5089км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Марчука О.П.,

суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Замкового І.А.,

прокурора Скобунова В.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Волинського апеляційного суду від 17 липня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12018030010004299, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 198 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня

2019 року звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 198 КК України, на підставі ст. 48 КК України, у зв`язку із зміною обстановки, а кримінальне провадження щодо нього на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України закрито.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 16 жовтня 2018 року, перебуваючи у с. Гірка Полонка Луцького району Волинської області (точний час та місце досудовим розслідуванням не встановлено), достовірно знаючи, що автомобіль марки «Ford Escort», сірого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , належний ОСОБА_2 , здобутий

ОСОБА_3 в результаті вчиненого ним 16 жовтня 2018 року незаконного заволодіння транспортним засобом, умисно, заздалегідь не обіцяючи отримати та зберігати завідомо одержане злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, майно, отримав вказаний автомобіль та в подальшому перевіз за адресою свого проживання на

АДРЕСА_2 , де зберігав до моменту вилучення працівниками поліції.

Такі дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ст.198 КК України.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 17 липня 2019 року ухвалу місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного застосування ст. 48 КК України щодо

ОСОБА_1 .

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції неправильно звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 48 КК України, у зв`язку зі зміною обстановки оскільки, обставин, в чому полягала зміна обстановки, та чим зумовлена втрата суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_1 злочинного діяння або внаслідок чого останній перестав бути суспільно небезпечною особою у судовому рішенні не наведено. Стверджує, що апеляційний суд, в свою чергу, не виправив допущених судом першої інстанції порушень і лише формально дав оцінку доводам апеляційної скарги прокурора, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора

не надходило.

У судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст. 198 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Стосовно доводів касаційної скарги прокурора про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність у зв`язку із звільненням

ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, тобто у зв`язку зі зміною обстановки, колегія суддів вважає їх обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 404 КПК України апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції на відповідність нормам кримінального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

За змістом положень ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК України судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями

368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.

Проте, переглядаючи рішення місцевого суду щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку, вказаних вимог закону апеляційним судом дотримано не було з огляду на наступне.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор, не погоджуючись із висновком суду першої інстанції про звільнення

ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 198 КК України, на підставі ст. 48 КК України, у зв`язку із зміною обстановки, подав апеляційну скаргу. Свою позицію прокурор мотивував тим, що суд першої інстанції не навів доказів на підставі яких дійшов висновку, що після вчинення злочину ОСОБА_1 обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним та останній перестав бути суспільно небезпечною особою.

Апеляційний суд, розглянув вказаний довід апеляційної скарги прокурора та погодився з висновками суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України у зв`язку із зміною обстановки і визнав вказаний довід прокурора безпідставним.

Проте, вказані висновки суду апеляційної інстанції є передчасними виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 48 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлює вчинення нею нового злочину. При цьому звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України - це право, а не обов`язок суду, який вирішує це питання.

Зі змісту положень ст. 48 КК України слідує те, що особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки. Однак, для визнання того, що на час розгляду справи в суді обстановка змінилася, суду необхідно встановити не тільки те, яка обстановка існувала під час вчинення злочину, а й те, в чому полягає її зміна на час розгляду справи, та навести в судовому рішенні конкретні дані, які свідчили б про зміну обстановки та втрату діянням чи особою суспільної небезпечності.

Таким чином, для застосування положень ст. 48 КК України суду належить встановити, як факт вчинення особою злочину, так і обставини, які свідчать про можливість звільнення цієї особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки за конкретних відповідних підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, приймаючи рішення про звільнення

ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 198 КК України, на підставі ст. 48 КК України, у зв`язку із зміною обстановки обґрунтував свій висновок тим, що засуджений раніше не судимий, вчинив злочин, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, щиро розкаявся та усвідомив протиправність своїх дій, інших правопорушень не вчиняв, до адміністративної відповідальності не притягувався, продовжує здобувати освіту, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання. Також послався на те, що ОСОБА_1 відшкодував потерпілому ОСОБА_2 завдану шкоду та відсутність у останнього будь яких претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_1 , думку потерпілого щодо визначення покарання останньому.

Проте, суд не встановив в чому саме полягала зміна обстановки, що призвела до того, що вчинене ОСОБА_1 діяння перестало бути суспільно небезпечним. Також, судом не наведено в ухвалі переконливих підстав, які б вказували на те, що ОСОБА_1 та обстановка навколо нього зазнала таких змін, що робить маловірогідним вчинення ним нового тотожного або однорідного злочину.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, в ухвалі фактично лише коротко перерахував обставини, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 48 КК України, у зв`язку із зміною обстановки.

При цьому поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися доводи апеляційної скарги прокурора про відсутність підстав вважати, що після вчинення злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене ОСОБА_1 діяння вже не є суспільно небезпечним та останній перестав бути суспільно небезпечною особою.

Вказані порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними й такими, що тягнуть за собою скасування ухвали апеляційного суду.

Таким чином, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого необхідно ретельно перевірити всі доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, за наявності підстав повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, і постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 17 липня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді