Право оскаржувати ухвали про продовження строку тримання під вартою надано ЛИШЕ стороні захисту (ВС/ККС у справі № 344/13061/16-к від 29.04.2020)

Фабула судового акту: В принципі досить логічне та обґрунтоване судове рішення у якому ККС визначився з колом осіб, які мають право на апеляційне оскарження ухвал суду про продовження строків тримання під вартою.

Незважаючи на те, що така позиція є досить сталою, все ж таки вважаю за необхідне нагадати адвокатам та іншим читачам, які цікавляться питаннями кримінального процесу про такі висновки Касаційного кримінального суду.

Як відомо нормами ст. 392 КПК України визначено виключний перелік судових рішень, які було ухвалено судами першої інстанції та які не набрали законної сили. При цьому норми згаданої статті до червня 2019 року передбачали пряму заборону апеляційного оскарження ухвал, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Таке положення в свою чергу було виправлено Конституційним Судом України, який своїм рішення від 13.06.2019 № 4-р/2019 положення вказаної статті в частині унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визнав такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

У цій справі ухвалою суду під час розгляду справи по суті було постановлено ухвалу про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою.

Проте, прокурором на таку ухвалу було подано апеляційну скаргу на таке судове рішення.

Натомість апеляційний суд у відкритті провадження за вказаною скаргою відмовив та повернув апеляційну скаргу.

Прокурор невдоволений таким рішенням подав на таку ухвалу апеляційного суду касаційну скаргу, яку вмотивував тим, що ухвалу суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржено в апеляційному порядку, а тому апеляційний суд безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження, обмеживши його право на апеляційний перегляд судового рішення.

Однак, ККС категорично не погодився з такими доводами та у задоволенні скарги відмовив.

Мотивуючи таке рішення суд касаційної інстанції вказав, що аналіз вказаного рішення Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що окреме апеляційне оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою до вирішення справи по суті на підставі рішення Конституційного Суду спрямоване на забезпечення обвинуваченому, конституційне право на свободу якого обмежено шляхом продовження строку тримання під вартою на підставі ухвали суду, ефективного судового захисту шляхом перевірки судом апеляційної інстанції законності цієї ухвали. Адже за результатами апеляційного перегляду в разі незаконного позбавлення волі право особи може бути повністю або частково поновлено судом апеляційної інстанції.

Наведене вище свідчить, що Конституційний Суд розширив права обвинуваченого на апеляційне оскарження ухвали, якою обмежено його право на свободу, а не наділив і не мав на меті наділити прокурора таким правом, оскільки оскарження прокурором ухвали про продовження строку тримання під вартою може призвести до погіршення становища обвинуваченого.

Отже, за рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 право на окреме оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою до вирішення справи по суті має лише особа, чиє право обмежено, - обвинувачений, його захисник, законний представник; інші учасники судового провадження, у тому числі і прокурор, не мають права подавати апеляційну скаргу на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою до вирішення справи по суті.

Аналізуйте судовий акт: Захисник та підзахисний є ОКРЕМИМИ учасниками справи, а тому копії апеляційної скарги повинні виготовлятись та направлятись кожному з них (ВС/ККС № 57/57453/17-к від 21.11.2019)

У разі істотних порушень КПК положення ст. 349 КПК України щодо неможливості оскарження рішення НЕ застосовуються (ВС/ККС № 128/1802/18 від 17.09.2019)

Ухвали слідчого судді про встановлення строків закінчення досудового розслідування в апеляційному порядку НЕ оскаржуються (ВС/ККС № 757/37346/18-к від 18.10.2019)

Постанова

іменем України

29 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 344/13061/16-к

провадження № 51-6352км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Єремейчука С. В.,

суддів Бородія В. М., Стороженка С. О.,

за участю:

секретаря судового засідання Мішиної О. О.,

прокурора Чемеринського Л. Я., (у режимі відеоконференції),

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (у режимі відеоконференції),

захисників Мнишенко І. Є., Бондарчука М. В. (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Чемеринського Л.Я. на ухвалуІвано-Франківського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області ухвалою від 19 вересня 2019 року застосований стосовно обвинувачених ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжено до 17 листопада 2019 року включно із застосуванням застави.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу.

Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 26 вересня 2019 року відмовив у відкритті апеляційного провадженняза апеляційною скаргою прокурора на вказану ухвалу суду першої інстанції та повернув апеляційну скаргу.

Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі

У касаційній скарзі прокурор, покликаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.Вважає, що ухвалу суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржено в апеляційному порядку, а тому апеляційний суд безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження, обмеживши його право на апеляційний перегляд судового рішення.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників процесу заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.

У судовому засіданні прокурор Чемеринський Л. Я. просив задовольнити його касаційну скаргу, захисники Мнишенко І. Є., Бондарчук М. В., обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили залишити без задоволення касаційну скаргу.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які полягали в тому, що апеляційний суд безпідставно відмовив йому у відкритті апеляційного провадження та повернув апеляційну скаргу, є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Згідно з ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо: особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк; апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу; апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції; апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Як убачається з матеріалів провадження, Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 26 вересня 2019 року відмовив у відкритті апеляційного провадженняза апеляційною скаргою прокурора на ухвалу суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою та повернув апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи своє рішення про повернення апеляційної скарги прокурора, суд у мотивувальній частині ухвали зазначив, що апеляційну скаргу подано особою, яка не має права на оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою під час судового провадження, та дійшов висновку про необхідність повернення вказаної скарги.

З таким висновком погоджується і суд касаційної інстанції.

Статтею 392 КПК визначено перелік судових рішень, зокрема ухвал суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному поряду.

Відповідно до пунктів 2, 3 ч. 1 цієї статті в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру та інші ухвали у випадках, передбачених КПК.

Проте нормами КПК прямо не передбачено можливостіапеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК (ч. 2 зазначеноїстатті). Цими положеннями КПК фактично встановлено, що право на апеляційне оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою у суді першої інстанції може бути реалізовано лише з відстрочкою на невизначений термін до оскарження рішення у справі.

13 червня 2019 року Конституційний Суд України у рішенні №-4 р/2019 визнав неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання особи під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Тобто з моменту прийняття рішення Конституційним Судом скасовано обмеження на окреме оскарження ухвал про продовження строку тримання особи під вартою, які постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції.

Конституційний Суд сформулював юридичну позицію, згідно з якою положення статей 1, 3, 8, 21, 29, ч.1 ст. 55 Конституції України гарантують особі, право на свободу та особисту недоторканність якої обмежено рішенням суду у кримінальному судочинстві, судовий захист, у тому числі можливість оскарження в апеляційному порядку судових рішень щодо обмеження її конституційного права на свободу та особисту недоторканність до ухвалення судового рішення по суті.

Зазначені вище норми - статті 29 та 55 Основного Закону, а також стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначають права людини на свободу йособисту недоторканність, захист прав і свобод людини і громадянина судом та спрямовані на недопущення свавільного позбавлення свободи.

Таким чином, окреме апеляційне оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою до вирішення справи по суті на підставі рішення КонституційногоСуду спрямоване на забезпечення обвинуваченому, конституційне право на свободу якого обмежено шляхом продовження строку тримання під вартою на підставі ухвали суду, ефективного судового захисту шляхом перевірки судом апеляційної інстанції законності цієї ухвали. Адже за результатами апеляційного перегляду в разі незаконного позбавлення волі право особи може бути повністю або частково поновлено судом апеляційної інстанції.

Наведене вище свідчить, що Конституційний Суд розширив права обвинуваченого на апеляційне оскарження ухвали, якою обмежено його право на свободу, а не наділив і не мав на меті наділити прокурора таким правом, оскільки оскарження прокурором ухвали про продовження строку тримання під вартою може призвести до погіршення становища обвинуваченого.

Отже, за рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 право на окреме оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою до вирішення справи по суті має лише особа, чиє право обмежено, - обвинувачений, його захисник, законний представник; інші учасники судового провадження, у тому числі і прокурор, не мають права подавати апеляційну скаргу на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою до вирішення справи по суті.

Разом з тим апеляційний суд, у мотивувальній частині своєї ухвали навівши підстави для повернення апеляційної скарги прокурора, в резолютивній частині судового рішення ухвалив про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора та про повернення скарги, що, на думку колегії суддів, є порушенням норм КПК. Однак Суд уважає, що в цьому випадку таке порушення не є істотним у розумінні ст. 412 КПК, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про повернення апеляційної скарги прокурору як особі, яка не має права подавати апеляційну скаргу на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачено ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, у тому числі й тих, на які вказував прокурор у своїй касаційній скарзі, Суд не встановив.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу прокурора не може бути задоволено.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора Чемеринського Л. Я. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді