Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту (ВС/КГС № 804/5444/16 від 06.03.2018)

Фабула судового акту: У цій справі підприємство звернулося до адміністративного суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Мотивуючи позовні вимоги підприємство послалось на те, що податковий кредит було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями та на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Проте, на думку позивача, посилання контролюючого органу на наявні помилки в оформленні первинних документів, на відсутність у контрагентів трудових ресурсів та матеріальних ресурсів не є підставою для беззаперечного висновку про відсутність реальних правових наслідків проведених господарських операцій.

Рішенням суду першої інстанції, який залишено без зміни апеляційним судом, позов задоволено частково – господарські операції з окремими контрагентами позивача на думку судів не підтверджені належно оформленими первинними документами, у зв'язку з чим не можуть вважатися такими, що відбулися, а тому позивач протиправно сформував податковий кредит за господарськими операціями з вищевказаними контрагентами.

Такі рішення підприємство не задовольнили у зв’язку із чим останнє звернулося до Касаційного адміністративного суду з касаційною скаргою.

КАС переглядаючи справу вказав, що за нормами пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Водночас нормами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина була визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Однак, у окремих контрагентів позивача були відсутні управлінський тп технічний персонал, основні кошти, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби необхідні для проведення господарських операцій і такі факти дозволили КАС зробити висновок про законність рішень нижчестоящих судів.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КАС: Cам факт будь-якого правопорушення має бути підтверджено виключно допустимими доказами (ВС/КАС у справі №813/2451/17 від 27 лютого 2018р.)

Суд: Факт фіктивного підприємництва НЕ є САМОСТІЙНОЮ підставою для позбавлення права на формування податкового кредиту та витрат (Київський ААС № 826/1588/13-а від 08.11.2017)

ВСУ: Здійснення господарських взаємовідносин з фіктивними контрагентами позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, навіть, при відсутності рішення у кримінальній справі (справа № 826/757/13-а, 14.03.17)

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2018 року

Київ

справа №804/5444/16

адміністративне провадження №К/9901/133/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року (суддя Олійник В.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року (судді: Прокопчук Т.С. (головуючий), Круговий О.О., Шлай А.В.) у справі №804/5444/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2016 №0000064801, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 10 011 695,98 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 5 005 847,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що податковий кредит позивачем було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями та на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість посилання контролюючого органу на наявні помилки в оформленні первинних документів, на відсутність у контрагентів трудових ресурсів та матеріальних ресурсів не є підставою для беззаперечного висновку про відсутність реальних правових наслідків проведених господарських операцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, позов задоволено частково, оскаржуване податкове повідомлення рішення від 11.03.2016 №0000064801 визнано протиправним та скасовано в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1 595 508,79 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 797 754,32 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення судів в частині відмови у задоволенні позовних вимог обґрунтовано висновком про те, що правовідносини позивача з ТОВ «Леспромснаб», ТОВ "Торгово-промислова компанія ЯМЗ", ТОВ "ЗФ Богучарская", ТОВ "Форсайд-Т", ТОВ "Ресурс Інвест Груп", ТОВ "Доненергопром", ТОВ "Пожбезпека Донбасу", ТОВ "Східбудконструкція", ТОВ "Донелектрообладнання" не підтверджені належно оформленими первинними документами (надані товарно - транспортні накладні містять числені недоліки та неузгодженості, контрагенти не мають достатніх матеріальних та трудових ресурсів для проведення відповідної господарської діяльності), у зв'язку з чим не можуть вважатися такими, що відбулися, а тому позивач протиправно сформував податковий кредит за господарськими операціями з вищевказаними контрагентами.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства в повному обсязі.

В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального права, посилається на судову практику Вищого адміністративного судку України та на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи. Касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі, інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі Товариством не вказано, зокрема скаржник, не погоджуючись з судовими рішеннями лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, проте в касаційній скарзі наводить фактичні обставини господарських правовідносин по кожному контрагенту, включаючи і тих, відносно яких судами попередніх інстанцій зроблено висновок про їх реальність та безпідставність збільшення контролюючим органом сум грошового зобов'язання з ПДВ за такими операціями.

Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби відзиву на касаційну скаргу надано не було.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фахівцями контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» з питання дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та своєчасності сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з підприємствами за період з 01.01.2015 по 30.09.2015, за результатами якої складено акт від 16.02.2016 №29/28-01-48-00178353.

За результатами вказаної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 10 011 695,98 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції в межах договорів поставки та проведення робіт, укладених з контрагентами ТОВ "Леспромснаб", ТОВ "Торгово-промислова компанія "ЯМЗ", ТОВ "ЗФ "Богучарская", ТОВ "Технології анкерного кріплення", ТОВ "Донстроймонтаж", ПП "Форсайд-Т", ТОВ "ФБС Велес", ТОВ "Лідер-Мегаплюс", ТОВ "Ресурс Інвест-Груп", ТОВ "Доненергопром", ТОВ "Пожбезпека Донбасу", ТОВ "Схід-Будконструкція", ТОВ "Донелектрообладнання", ТОВ "Укртрансбрікет", ТОВ "Схід-Сервіс", не спричинили настання реальних правових наслідків. Як на підставу таких висновків відповідач посилається на неналежне оформлення наданих позивачем первинних документів (товарно - транспортні накладні, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі) відсутність певних первинних документів, зокрема товарно - транспортних накладних, відсутність у контрагентів достатніх трудових та матеріальних ресурсів (складських приміщень, виробничих потужностей) для проведення відповідної фінансово - господарської діяльності. Також контролюючий орган врахував і наявну в інформаційно - аналітичних базах інформацію відносно контрагентів позивача, а також інформацію актів перевірок про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача.

На підставі акту перевірки, вказаних актів та результатів адміністративного оскарження контролюючий орган прийняв оскаржуване Товариством податкове повідомлення - рішення.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина була визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Розв'язуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 11.03.2016 №0000064801 в частині грошового зобов'язання на суму 8 416 187,19 грн та нарахованої штрафної (фінансової) санкції (штрафи) на суму 4 208 093,67 грн, суди попередніх інстанцій, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо документально непідтвердження фактичного проведення господарських операцій в межах договорів поставки та виконання робіт з контрагентами ТОВ «Леспромснаб», ТОВ "Торгово-промислова компанія ЯМЗ", ТОВ "ЗФ Богучарская", ТОВ "Форсайд-Т", ТОВ "Ресурс Інвест Груп", ТОВ "Доненергопром", ТОВ "Пожбезпека Донбасу", ТОВ "Східбудконструкція", ТОВ "Донелектрообладнання" та відсутності реальної можливості їх проведення, а відповідно і безпідставність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за такими операціями, надали належну оцінку зібраних у справі доказів у їх сукупності з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017) та дійшли обґрунтованого висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає право позивача формувати податковий кредит з ПДВ за такими операціями, з огляду на наступне:

- по господарських правовідносинах з ТОВ «Леспромснаб» та з ПП «Форсайд-Т», за якими позивачем за період з 01.04.2015 по 30.09.2015 сформовано податковий кредит на загальну суму 4 546 727,10 грн та 546 796,00 грн відповідно: вказані контрагенти не є виробниками поставленої позивачу продукції, неможливо встановити походження лісоматеріалів, встановити підприємство, яким було здійснено первинний відпуск деревини, його місцезнаходження та інформацію щодо асортименту та породи відпущеної деревини; неможливо прослідкувати ланцюг постачання придбаного позивачем товару; вказані контрагенти не мають достатніх трудових та виробничих ресурсів для проведення відповідної господарської діяльності, зокрема складських приміщень, що свідчить про неможливість зберігання будь яких ТМЦ, в тому числі і тих, що були поставлені позивачу; надано звичайні товарно - транспортні накладні, проте при перевезенні деревини автомобільним транспортом мали бути оформлені товарно - транспортні накладні «Ліс» («ТТН-ліс»), що є порушенням наказу Міністерства інфраструктури України від 29.11.2013 року №961/07 (далі Наказ №961/07); надані товарно - транспортні накладні містять числені недоліки в заповненні, зокрема, не співпадають адреси навантаження лісоматеріалів з адресою вантажовідправника, за вказаним місцем навантаження відсутні філії, склади та будь-які об'єкти ТОВ «Леспромснаб», з яких могло бути здійснено навантаження ТМЦ, відсутня інформація щодо кількості, ваги товару, не вказано осіб, що відвантажували товар, відсутні їх підписи, відсутній час розвантаження, не співпадають адреса навантаження (м. Красноармійськ), з адресою вантажовідправника (м. Київ);

- по господарських правовідносинах з ТОВ «ТПК «ЯМЗ» за якими позивачем за квітень 2015 року сформовано податковий кредит на суму 1 227 241,27 грн: вказаний контрагент не внесено до переліку суб'єктів господарювання, яким надано право перевозити товари (запчастини в асортименті, комбайн прохідницький) з неконтрольованої території, згідно Додатку 3 до тимчасового порядку здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей (Наказ №27ог від 22.01.2015 року); відсутні трудові та виробничі ресурси, у штаті відсутні водії, які згідно товарно - транспортної накладної, здійснювали перевезення товару, інформації щодо наявності цивільно - правових угод вказаним контрагентом до звітності, зокрема до 1-ДФ, включено не було, відповідних договорів не надано; надані товаро - транспортні накладні складені з порушенням порядку заповнення (відсутня інформація щодо кількості, ваги товару, не вказано осіб, що відвантажували товар, відсутні їх підписи, не вказано час розвантаження, не співпадають адреса навантаження (м.Красноармійськ) з адресою вантажовідправника (м. Київ), інформація щодо наявності складських чи інших приміщень у м. Красноармійськ; розрахунки за поставлені товарно - матеріальні цінності не проводилися;

- по господарських правовідносинах з ТОВ «ЗФ «Богучарская» за якими позивачем у період з 01.07.2015 по 31.07.2015 сформовано податковий кредит на суму 474 374,72 грн: розрахунки за надані послуги не проводилися; не встановлено реального здійснення перевезень вугілля на збагачення Донецькою залізницею з огляду на відсутність серед контрагентів ТОВ «ЗФ «Богучарская» в липні 2015 року взаємовідносини з ДП «Донецька залізниця», крім того, відповідно договору між ДП «Донецька залізниця» та ТОВ «ЗФ «Богучарская» від 03.07.2013 №512263 про організацію перевезень вантажів, залізниця надає вантажовласнику послуги на станції Довжанська, в той час як у залізничних накладних за спірними правовідносинами вказано, що поставка вугілля на збагачення відбувалась зі станції Ароматна (Придніпровська залізниця) до ст. Гродівка (Донецька залізниця); контрагент відсутній за юридичною адресою, податкової звітності не продає; не має виробничих активів та обладнання, що унеможливлює надання послуг з переробки вугілля;

- по господарських правовідносинах з ТОВ «Ресурс Інвест Груп» за якими позивачем у січні, березні, вересні 2015 року сформовано податковий кредит на суму 117 987,60 грн: вказаний контрагент не є виробником поставленої позивачу продукції (накладки рейкової Р-33, підкладки рейкової Р-33),остання є імпортною продукцією, але в податкових накладних не зазначений код УКТЗЕД в порушення вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України; походження товару не встановлено, неможливо прослідкувати ланцюг постачання придбаного позивачем товару; товаро-транспортні накладні складені з порушенням вимог чинного законодавства, адреси навантаження ТМЦ не співпадають з адресою вантажовідправника, відсутня інформація щодо кількості, ваги товару, не вказано осіб, що відвантажували товар, відсутні їх підписи, невказано час розвантаження; відсутні трудові та виробничі ресурси для проведення господарської діяльності;

- по господарських правовідносинах з ТОВ «Доненергопром» та з ТОВ«Пожбезпека Донбасу», за якими позивачем у липні 2015 року сформовано податковий кредит на суму 1 442 231,77 грн на суму 18 977,33 грн відповідно: відсутні складські приміщення, автотранспорт, виробничі потужності, відсутні достатні трудові ресурси, зокрема кваліфікований персонал, для проведення господарської діяльності з переробки металопрокату в готову продукцію, що постачалась позивачу; первинні документи містять недоліки в заповненні, зокрема такі як акти виконаних робіт, акти прийому - передачі; відсутність обґрунтованої необхідності в отриманні послуг з ремонтних робіт (технічного обслуговування) вогнегасників, щодо яких наявний висновок комісії - підлягають списанню; ТОВ «Пожбезпека Донбасу» не внесено до переліку суб'єктів господарювання, яким надано право перевозити визначені товари з неконтрольованої території, згідно Додатку 5 до тимчасового порядку здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей (Наказ №415 від 12.06.2015 року), тобто не підтверджується факт транспортування вогнегасників з ремонту (в товарно - транспортних накладних вказано, зокрема і м. Донецьк); розрахунки за надані послуги не здійснювались;

- по господарських правовідносинах з ТОВ «Схід-Будконструкція», за якими позивачем у липні 2015 року сформовано податковий кредит на суму ПДВ 11 931,40 грн: в актах прийому-передачі виконаних робіт, не зазначено кількість фахівців, які виконували роботи, відсутні підписи осіб, які приймали участь при здійсненні господарської операції, невказана ціна (вартості) за одну людино - годину праці фахівця, який виконує конкретний вид робіт; відсутні журнали, в яких зафіксовано факт перебування працівників ТОВ «Схід-Будконструкція» на території, яка зазначена місцем проведення вищезазначених робіт, а саме шахта «Ювілейна» ПСП «Шахтоуправління Першотравенське» ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ»; у вказаного контрагента відсутні достатні трудові ресурси для проведення відповідних ремонтних робіт;

- по господарських правовідносинах з ТОВ «Донелектрообладнання», за якими позивачем у липні 2015 року сформовано податковий кредит на суму ПДВ 29 920,00 грн: первинні документи, що складені в підтвердження реальності здійснення договору підряду, містять недоліки в заповненні та містять суперечності, зокрема, акти дефектації складені без дати, а місцем складення вказано м. Донецьк, відсутні товарно - транспортні накладні на перевезення трансформаторної підстанції ТСВП-250 до м. Донецьк для її огляду та складання висновку щодо її ремонтопридатності, мають місце також суперечності і в наданих товарно - транспортних накладних щодо місця виконання робіт, вантажовідправника та місця навантаження.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів, робіт (послуг) у контрагентів, суд приходить до висновку, що позивач повинен мати відповідні належно оформлені первинні документи, включаючи і товарно - транспортні накладні, які, хоча і не є основними та визначальними при формуванні податкового кредиту з ПДВ, проте які в тому числі, в сукупності з іншими документами мають беззаперечно свідчити про факт вчинення господарських операцій, натомість в даному випадку надані позивачем первинні документи не є достатніми та вичерпними для такого висновку, оскільки предметом спору в цій справі є підтвердження обставин реальності відображення у податковому обліку господарських операцій, які фактично не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судами попередніх інстанцій стосовно врахування реального часу їх здійснення, наявності трудових ресурсів, матеріальних ресурсів, основних засобів для здійснення відповідної господарської діяльності, які необхідні для постачання товарно-матеріальних цінностей та проведення відповідних робіт, що свідчить про відсутність реальних правових наслідків за господарськими операціями в межах договорів укладених позивачем з вказаними контрагентами.

Колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено кожну господарську операцію позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Товариством було сформовано податковий кредит, та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених Товариством як в позовній заяві так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Також суд зазначає, що доводи касаційної скарги є ідентичними тим, які були висловлені в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи, інших обґрунтувань в касаційній скарзі наведено не було.

Щодо посилання скаржника на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій практиці Вищого адміністративного суду України відносно трудових ресурсів, товарно - транспортних накладних, ланцюгів постачання, індивідуальної відповідальності то колегія суддів зазначає, що висновки судів у кожній конкретній справі безпосередньо залежать від фактично встановлених обставин справи, які залежно від повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення, в наведених у касацій скарзі рішеннях, були оцінені як такі, що документально підтверджують фактичність та товарність господарських операцій, здійснення яких давало право платнику податку сформувати податковий кредит з податку на додану вартість та відобразити його в податковому обліку, а тому і висновки було зроблено протилежні тим, яких дійшли суди першої та апеляційної інстанції у цій справі.

Отже, у ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону, що діяв на момент прийняття оскаржуваних рішень (ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України) Товариством належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих податковим органом та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України доказів. Відсутність відповідних доказів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог платника податків.

Щодо решти позовних вимог, рішення про задоволення яких прийнято судами першої та апеляційної інстанції (визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 11.03.2016 №0000064801 в частині збільшення податкового зобов'язання ПДВ за основним платежем в розмірі 1 595 508,79 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 797 754,32 грн), то в цій частині рішення судів позивачем не оскаржуються, а тому з урахуванням частини першої ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду не переглядаються.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, враховуючи статті 44 198 Податкового кодексу України та фактично встановлені обставини у справі колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі № 804/5444/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді