Восстановление на роботе через 25 лет после сокращения повлекло увольнение («справа В.Івченка»)

Отец младенцев и бывший сотрудник СБУ, заручившийся значительной группой поддержки в лице журналистов городской газеты и ее читателей, 2 года боролся за должность. Но в конце концов наказания не избежал. (сообщает ЗиБ)

Повчальний приклад

Два роки тому Віталій Івченко з Приморського районного суду м.Одеси проходив кваліфікаційне оцінювання. І начебто все минуло вдало, успішно склав іспити та чекав призначення. А тут, як грім серед ясного неба, отримав від Вищої кваліфікаційної комісії суддів рекомендацію… про звільнення.

Причиною виявилася подія, яка внесла ім’я чоловіка в історію судочинства як порушника. Його рішення для студентів юридичних навчальних закладів стало прикладом того, що таке незаконність і необґрунтованість.

До посібника як антиприклад вердикт, ухвалений В.Івченком, потрапив через те, що у 2007 році суддя розглядав позов працівника про поновлення на роботі через незаконне звільнення. Чоловік працював начальником цеху на місцевому заводі, але наприкінці 1980-х його скоротили через реорганізацію. Він жив довгі 18 років, навіть на думці не маючи оскаржувати своє скорочення в суді. Аж раптом узяв і подав на підприємство позов про виплату компенсації та поновлення на роботі.

Позов пролежав ще 7 років, і тільки у 2014-му В.Івченко вирішив поновити спочатку строк на оскарження звільнення, а згодом — і самого працівника на роботі. На той час від моменту звільнення минуло чверть століття.

Причиною, чому громадянин так довго не звертався до суду з позовом про поновлення на посаді, він назвав політичний та економічний тиск. Що мав на увазі — не конкретизував. Так само залишилося нез’ясованим, чому той тиск закінчився саме у 2007-му.

Проте суддю ті слова переконали. Він поновив людину на посаді, а підприємство зобов’язав виплатити понад 2 млн грн. як компенсацію за роки вимушеного безробіття. Прикметно, що апеляційна інстанція підтримала таке рішення. На той момент із часу звільнення минуло вже 26 років.

Підприємство, яке за такий тривалий термін устигло змінити назву та реорганізуватись і модернізуватись, поверненню колишнього працівника не зраділо. Хтось із посадових осіб поскаржився до Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

ВККС вирішила, що суддя не може аналізувати причин звільнення чи доцільність скорочення штату, він управі лише визначити, чи відбулася процедура відповідно до закону. Оскільки порушень у процедурі звільнення працівника не виявили, то звільнити вирішили В.Івченка. Таку рекомендацію відправили на вул. Студентську, що в Києві.

Теорія подвійної апеляції

Вища рада правосуддя вже одного разу слухала його справу, але тоді вирішила залишити її без розгляду. Тепер розглядала питання вдруге.

Імовірне суворе покарання стало для судді абсолютною несподіванкою й викликало шок. На думку В.Івченка, воно було спричинене не зазначеним проступком. За місяць до цього доленосного рішення ВРП вже покарала чоловіка — вліпила догану з позбавленням доплат. Оскільки рішення поновити працівника на посаді через 25 років було другим проступком, а перед тим суддя вже мав непогашене стягнення, Рада таки вирішила його звільнити.

«Вона прямо заявила, що застосовує таке стягнення, як звільнення, бо попередньо суддя дістав догану», — заявив адвокат В.Івченка.

Догану він також оскаржив, і Вищий адміністративний суд підтримав В.Івченка, скасувавши її. Із таким рішенням згодом погодився й Верховний Суд України. «Питання догани повністю закрите, і це преюдиція, яку потрібно брати до уваги при розгляді цієї справи», — твердив адвокат.

Що стосується рекомендації ВККС про звільнення, то В.Івченко також оскаржував ці рішення. Утім, Касаційний адміністративний суд став на бік комісії. На думку захисту КАС узагалі не мав права розглядати цю справу. «Ми вважаємо, що КАС неправильно застосував перехідні положення і розгляд справи потрібно було відразу передати до Великої палати ВС», — заявив адвокат, — адже виходить подвійна апеляція».

«Скажіть, будь ласка, теорія про подвійну апеляцію з’явилася тільки що, чи ви відразу звернулися до ВП ВС в обхід касаційного суду?» — запитав член ВРП Олексій Маловацький.

На це адвокати й суддя заявили, що до останнього не здогадувалися, хто розглядатиме справу. Про те, що це не ВП ВС, вони довідалися безпосередньо перед засіданням.

«Нас навіть не попередили ухвалою про відкриття провадження», — заявив адвокат.

Окрім того, захисники наполягали, що судді, які розглядали «справу В.Івченка», були упередженими. Адже члени колегії були кандидатами до ВС і проходили кваліфікаційне оцінювання, тому боялися прийняти рішення проти ВККС.

«Прошу долучити до справи інформацію про себе. Я маю на утриманні семеро неповнолітніх дітей, троє з них — немовлята. Крім того, я є полковником запасу Служби безпеки й нагороджений різними відзнаками», — використав останній аргумент на власний захист В.Івченко.

Проте й це не подіяло: члени ВРП вирішили таки звільнити суддю. Хоча інформація про немовлят була незаперечним доказом на користь В.Івченка. Але жодного слова про законність ухваленого рішення, яке стало причиною звільнення, ні він, ні жоден з адвокатів не сказав.

Автор новини: Павлина КАМЕНСКИХ