Відсутність доступу до адвоката – поважна причина пропуску строків, – ВС (справа № 120/359/24)

Під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.

Про це Касаційний адміністративний суд Верховного Суду зазначив у постанові від 29.11.2024 (справа № 120/359/24).

Особа звернулася до суду з позовом щодо визнання протиправним та скасування рішення управління Пенсійного фонду про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком. Суд першої інстанції (з яким згодом погодилася апеляція) повернув позовну заяву без розгляду через пропуск строку для звернення. Суди виходили з того, що проходження позивачем військової служби не може вважатися поважною причиною, адже така обставина виникла значно пізніше початку перебігу строку для звернення до суду, а військова частина позивача знаходиться в зоні, що не є територією бойових дій.

Переглядаючи справу, у Верховному Суді погодилися, що сам факт введення воєнного стану в Україні не може безумовно вважатись поважною причиною для поновлення строків. Водночас, суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач є учасником бойових дій і був мобілізований у першу хвилю. Вказані обставини свідчать про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС.

Вирішуючи цю справу, колегія суддів Верховного Суду сформувала правовий висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких повʼязаний саме з призовом по мобілізації. Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у ЗСУ може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, повʼязаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:

1. Обмеження доступу до правничої допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2. Виконання обовʼязків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, повʼязані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5. Обовʼязок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися обʼєктивною причиною пропуску процесуального строку.

Зважаючи на викладене, ВС задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій, а справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.