Історія справи

Ухвала КГС ВП від 24.06.2020 року у справі №906/677/19
Ухвала ВП ВС від 10.11.2020 року у справі №906/677/19

УХВАЛА

28 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 906/677/19

Провадження № 12-78гс20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Власова Ю. Л.,

суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В.

С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М.,

перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційною скаргою заступника прокурора Житомирської області на рішення Господарського суду Житомирської області від 31 січня 2020 року (суддя Кудряшова Ю. В. ) і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 травня 2020 року (у складі колегії: головуючий суддя Демидюк О. О., судді Тимошенко О. М., Савченко Г. І.)

у справі № 906/677/19

за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської об'єднаної територіальної громади в особі Житомирської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій Діжитал",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент культури, молоді та спорту Житомирської обласної державної адміністрації,

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, зобов'язання повернути майно вартістю 6 500
001,00 грн і скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2019 року заступник прокурора Житомирської області (далі - прокурор) звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Житомирської об'єднаної територіальної громади (далі - Житомирська ОТГ) в особі Житомирської міської ради (далі - Житомирська міськрада) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій Діжитал" (далі - ТОВ "Обрій Діжитал", відповідач) про:

- визнання незаконним та скасування рішення 40 сесії 7 скликання Житомирської міськради від 27 вересня 2018 року № 1178 "Про внесення доповнень в рішення міської ради від 26 червня 2018 року № 1092 та про приватизацію будівлі недіючого дошкільного навчального закладу № 54 з допоміжною господарською спорудою за адресою: м. Житомир, бульвар Старий, 22";

- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21 грудня 2018 року, укладеного між Житомирською міською ОТГ в особі Житомирської міськради і ТОВ "Обрій Діжитал" щодо придбання будівлі недіючого дошкільного навчального закладу № 54 з допоміжною господарською спорудою загальною площею 761,0 кв. м за адресою: місто Житомир, бульвар Старий, 22;

- зобов'язання ТОВ "Обрій Діжитал" повернути Житомирській міській ОТГ в особі Житомирської міськради спірну будівлю вартістю 6 500 001,00 грн;

- скасування запису від 28 січня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ТОВ "Обрій Діжитал" на будівлю недіючого дошкільного навчального закладу № 54.

Позов, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, мотивовано тим, що прокуратурою виявлено порушення при укладенні договору купівлі-продажу вимог статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", статті 80 Закону України "Про освіту", якими заборонена приватизація об'єктів та майна державних і комунальних закладів освіти або використання їх не за освітнім призначенням, а також тим, що на момент здійснення продажу спірна будівля включена до переліку культурної спадщини, тому на його відчуження необхідно було отримати згоду відповідного органу, а в договорі купівлі-продажу треба було зазначити таку істотну умову як укладення договору охорони на об'єкт культурної спадщини.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 31 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 травня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

03 червня 2020 року прокурор звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) з касаційною скаргою на зазначені судові рішення, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

У касаційній скарзі прокурор зазначив про невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій нормам чинного законодавства, оскільки суди не врахували, що частина четверта статті 80 Закону "Про освіту" є імперативною нормою, яка прямо встановлює заборону на приватизацію об'єктів та майна державних та комунальних закладів освіти, а частина 1 статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачає, що заборона приватизації визначається як частина 1 статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" так й іншими законами, які містять таку заборону. Отже положення Закону України "Про освіту" є спеціальною нормою стосовно положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна". Суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку цим аргументам, що призвело до прийняття помилкових рішень. У свою чергу воля територіальної громади як власника може виражатись лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Обрій Діжитал" і Житомирська міськрада зазначили про безпідставність доводів касаційної скарги, оскільки стаття 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачає серед об'єктів приватизації й об'єкти освіти, а частиною четвертою статті 80 Закону "Про освіту" дозволено приватизацію об'єктів та майна державних і комунальних закладів освіти у разі їх подальшого використання за освітнім призначенням. Таким чином, суперечності між стаття 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна"ми відсутні.

Оскільки ТОВ "Обрій Діжитал" має намір використовувати спірну будівлю для розміщення в ньому закладу дошкільної освіти, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30 липня 2020 року за вказаною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Ухвалою від 06 жовтня 2020 року справу № 906/677/19 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, визначених частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв'язку із наявністю виключної правової проблеми.

Згідно з висновками Касаційного господарського суду виключною правовою проблемою є вирішення протиріччя між положеннями Закону України від 18 січня 2018 року № 2269-VIII "Про приватизацію державного і комунального майна" (далі-Закон № 2269-VIII) та частиною четвертою статті 80 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII "Про освіту" (далі Закон - №2145-VIII) в частині можливості приватизації юридичними особами приватного права, основним видом діяльності яких є надання освітніх послуг, нерухомого майна недіючих комунальних закладів дошкільної освіти, як об'єктів освіти зі збереженням профілю їх діяльності для здійснення такими юридичними особами освітньої діяльності у цих приватизованих об'єктах освіти, спрямованої на здобуття дітьми дошкільної освіти.

Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для передачі справи на її розгляд згідно з частиною 5 статті 302 ГПК України з огляду на таке.

Відповідно до частини 5 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону 2269-VIII до об'єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об'єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена Закону України від 18 січня 2018 року № 2269-VIII "Про приватизацію державного і комунального майна" (далі-Закон № 2269-VIII) та частиною четвертою статті 80 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII "Про освіту" та іншими законами України.

Відповідно до ~law14~ до об'єктів малої приватизації належать об'єкти соціально-культурного призначення. До об'єктів соціально-культурного призначення належать, зокрема, об'єкти освіти.

Згідно з ~law15~ (у редакції на час виникнення спірних відносин) об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.

Касаційний господарський суд зазначив про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права. При цьому в обґрунтування наявності виключної правової проблеми послався на висновки Верховного Суду у господарських справах № 925/695/16, № 911/2280/16, № 911/2531/17 та цивільних справах № 569/19726/14-ц, № 718/2639/14-ц, № 562/2143/17 при застосуванні частини п'ятої статті 63 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-XII "Про освіту" (далі - ~law16~), який втратив чинність з набранням чинності ~law17~.

Проте аналіз постанов Верховного Суду у перелічених справах не дає підстав стверджувати про наявність зазначеної Касаційним господарським судом виключної правової проблеми щодо застосування норм Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та частини четвертої статті 80 Закону України "Про освіту".

Так, у постановах Касаційного господарського суду від 20 березня 2018 року у справі № 925/695/16, від 03 квітня 2018 року у справі № 911/2280/16, від 26 вересня 2019 року у справі № 911/2531/17 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 569/19726/14-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 718/2639/14-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 562/2143/17 відсутні висновки, які свідчать про різне застосування норм ~law19~ та статей 5, 51 Закону України від 04 березня 1992 року № 2163-XII "Про приватизацію державного майна", або про наявність колізій між цими нормами.

Отже, з ухвали Касаційного господарського суду від 06 жовтня 2020 року не вбачається, що висновки касаційних судів у зазначених справах формують різну судову практику, що надає правовій проблемі виключного характеру.

Відповідно до частини 6 статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

З огляду на зазначене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначена Касаційним господарським судом правова проблема не має виключного характеру, тому справу № 906/677/19 належить повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду для розгляду.

Керуючись статтями 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду,

УХВАЛИЛА:

1. Справу № 906/677/19 повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Ю. Л. Власов Судді: С. В. Бакуліна О. Р. Кібенко В. В. Британчук В. С. Князєв М. І. Гриців Л. М. Лобойко Д. А. Гудима О. Б. Прокопенко В. І.

Данішевська В. В. Пророк Ж. М. Єленіна Л. І. Рогач О. С. Золотніков О. М. Ситнік