Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.07.2018 року у справі №335/13150/17

Ухвала

Іменем України

25 липня 2018року

м. Київ

справа № 335/13150/17

провадження № 61-38132ск18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

Білоконь О. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради на постанову Апеляційного суду Запорізької області, у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Подліянової Г. С., від 14 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 02 серпня 2017 року, його поновлено на посаді першого заступника директора комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради (далі -

КП "Облводоканал"), стягнуто з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 листопада 2015 року по 18 травня 2016 року у сумі 54
614,88 грн. Оскільки відповідач поновив його на роботі з 02 серпня 2017 року, час його вимушеного прогулу збільшився, а розмір середнього заробітку становить 158 187,60 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, просив стягнути з КП "Облводоканал" на його користь середній заробіток у сумі 158 187,60 грн за час вимушеного прогулу з 19 травня 2016 року по 02 серпня 2018 року.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, у складі судді Рибалко Н. І., від 07 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 14 травня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з КП "Облводоканал" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 травня 2016 року по 02 серпня 2017 року у розмірі 158 187,60 грн.

У касаційній скарзі КП "Облводоканал" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що вина КП "Облводоканал" у невиконанні рішення суду про поновлення позивача на роботі відсутня, що було правильно встановлено судом першої інстанції, а тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Суди встановили, що рішенням Орджонікідзевського районного суду

м. Запоріжжя від 18 травня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково, поновлено ОСОБА_4 на посаді першого заступника директора КП "Облводоканал", стягнуто з КП "Облводоканал" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 листопада 2015 року по 18 травня 2016 року у розмірі 54

614,88 грн.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 30 серпня 2016 року апеляційну скаргу КП "Облводоканал" задоволено, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Апеляційного суду Запорізької області

від 30 серпня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 02 серпня 2017 року апеляційну скаргу КП "Облводоканал" Запорізької обласної ради відхилено, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2016 року залишено без змін.

Згідно з наказом заступника генерального директора КП "Облводоканал" від 03 серпня 2017 року № 43-к на виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2016 pоку, ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 02 серпня 2017 року ОСОБА_4 поновлено на посаді першого заступника генерального директора з 17 листопада

2015 року.

Частиною 7 статті 235 КЗпП України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

У постанові від 16 січня 2018 року у справі № 524/415/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі є саме невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі після проголошення судового рішення. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15.

Встановивши, що відповідач допустив порушення вимог частини 7 статті 235 КЗпП України щодо негайного виконання рішення суду у частині поновлення незаконно звільненого працівника, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Частиною 2 статті 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України визначено, що у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до Частиною 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд вже викладав в своїй постанові висновок щодо питання правильного застування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком.

Зі змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення не вбачається неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права, апеляційний суд врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 524/415/16-ц.

На підставі наведеного колегія суддівдійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 14 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. В. Білоконь

С. Ф. Хопта