Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.11.2020 року у справі №715/2513/19

УХВАЛА

29 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 715/2513/19

провадження № 61-15340ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В.

В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Глибоцького нотаріального округу Бреславська-Григорчак Світлана Олександрівна, про визнання договору дарування недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним.

Позов обгрунтований тим, що 17 грудня 2015 року між нею та її дочкою укладено договори дарування житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер 7321086000:01:002:0648, яка знаходиться у с. Станівці Глибоцького району Чернівецької області.

Ці договори не відповідають її внутрішній волі щодо правової природи правочину, оскільки, вона, як особа похилого віку, та за станом здоров'я потребує сторонньої допомоги і догляду, мала на меті укласти договір довічного утримання.

Вона має неповну освіту, закінчила румуномовну школу, а на час укладення договорів була пенсіонеркою за віком.

Вона страждає на ряд захворювань, в тому числі на ішемічну хворобу серця, дифузний кардіосклероз, гіпертонію ІІ ступеня, церебральний атеросклероз, дисциркуляторну енцефалопатію, хронічний панкреатит, хронічний холецистит, двобічний дифузний гомоартроз. Ці захворювання не дають їй можливості своєчасно та повно усвідомлювати вчинені нею дії.

Після підписання спірного договору вона фактично будинок відповідачу не передавала, від особистих речей його не звільняла та залишається там проживати.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 10 червня 2020 року в позові відмовлено.

Відмовивши в позові, суд першої інстанції, виходив з того, що на час укладення договору дарування у 2015 році позивачка мала намір укласти саме договір дарування, доказів, які б свідчили про недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов такого договору, позивач суду не надала. Вік дарувальника на момент укладення оспорюваних договорів становив 64 років, а відомостей про те, що на час укладання договору дарування позивач мала захворювання, суд не встановив.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач усвідомлювала правову природу правочину та мала намір подарувати будинок відповідачу, своїй дочці, їй було роз'яснено права та наслідки цього правочину, порушень під час укладення договору не було. Існування неприязних стосунків з обдарованою на теперішній час не свідчить про наявність помилки з боку дарувальника під час укладення нею правочину у 2015 році.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 15 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 10 червня 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 від 17 грудня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області Бреславською-Григорчак С. О.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки від 17 грудня 2015 року, кадастровий номер undefined, яка знаходиться у с. Станівці Глибоцького району Чернівецької області, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області Бреславською-Григорчак С. О.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час укладення договору дарування, волевиявлення позивача не було спрямоване на добровільне та безоплатне відчуження належного їй майна на користь обдарованої ОСОБА_1.

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 вересня 2020 року.

Касаційна скарга подана у передбачений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, судовий збір сплачено.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 8 статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено частини 8 статті 394 ЦПК України.

Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не застосували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 490/8021/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 643/6032/17, від 23 вересня 2020 року у справі № 640/6698/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 742/4636/15, від 09 жовтня 2019 року у справі № 661/1925/16, від 14 січня 2020 року у справі № 305/1660/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 756/6516/16, від 05 лютого 2020 року у справі № 604/459/17, від 06 лютого 2020 року у справі №645/3205/17.

Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, для відкриття провадження.

Касаційну скаргу подано з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог частини 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справі.

Витребувати з Глибоцького районного суду Чернівецької області матеріали цивільної справи № 715/2513/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Глибоцького нотаріального округу Бреславська-Григорчак Світлана Олександрівна, про визнання договору дарування недійсним.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 29 січня 2021 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко