Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Ухвала КЦС ВП від 19.10.2020 року у справі №130/82/2015 Ухвала КЦС ВП від 19.10.2020 року у справі №130/82...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":



УХВАЛА

28 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 130/82/2015

провадження № 61-13219ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В.

В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 23 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди.

Позов обгрунтований тим, що 06 березня 2003 року між сторонами укладений договір позики, згідно з яким ОСОБА_3 отримала кошти в сумі 5 820,00 дол. США, які зобов'язалась повернути за першою вимогу ОСОБА_2, на підтвердження чого надала власноруч написану розписку.

14 жовтня 2014 року ОСОБА_2 направив ОСОБА_4 письмову вимогу про повернення коштів, яку вона отримала 19 листопада 2014 року, але залишила без відповіді.

З відповідача підлягає стягненню сума боргу у перерахунку на національну валюту України, проценти на рівні облікової ставки Національного Банку України (далі - НБУ), три проценти річних за весь час прострочення грошового зобов'язання.

Протиправними діями відповідача йому завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях внаслідок погіршення рівня його життя, негативних переживаннях гніву, смутку і роздратування через тривалу неможливість повернення власних коштів, необхідності витрачання додаткових зусиль для захисту своїх прав.

Позивач з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_1 борг за договором позики від 06 березня 2003 року у розмірі 139 854,60 грн, проценти за користування позикою - 54 1740,00 грн, три проценти річних - 21 058,69 грн, 15 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2020 року, яке залишене без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 23 липня 2020 року, позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 06 березня 2003 року в загальній сумі 159
122,83 грн
, що становить 139 854,60 грн - сума боргу за позикою, 19 268,23 грн - три проценти річних. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки відповідач не виконала зобов'язання за договором позики, то з неї на користь позивача підлягає стягненню сума боргу у перерахунку на національну валюту України станом 01 грудня 2019 року, відповідно до позовних вимог, а також три проценти річних за весь час прострочення виконання зобов'язання - з 26 листопада 2014 року (дня отримання ОСОБА_4 вимоги про повернення позики) до 01 грудня 2019 року (в межах позовних вимог, згідно з розрахунком позивача).

Відмовивши у позові в частині стягнення процентів за користування позикою в розмірі облікової ставки НБУ, суд першої інстанції виходив із того, що позика надавалась в іноземній валюті - доларах США, ураховуючи відсутність у договорі умови щодо розміру та порядку сплати процентів від суми позики, положення частини 1 статті 1048 ЦК України застосуванню до правовідносин сторін не підлягають.

У відшкодуванні моральної шкоди суд відмовив з тих підстав, що такий вид відповідальності за порушення зобов'язання за договором позики ні законом, ні договором не передбачений.

У серпні 2020 року ОСОБА_1 поштовим зв'язком направила на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 23 липня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху із наданням строку для усунення її недоліків.

Заявник, у передбачений законом строк усунув недоліки касаційної скарги, вона за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.

ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки вона є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, - інвалідів війни що підтверджується довідкою МСЕК та копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1, серія НОМЕР_2.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 8 статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено частини 8 статті 394 ЦПК України.

Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, від 12 квітня 2017 року у справі № 6-487цс17, від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 211/3035/14-ц, провадження № 61-3673св18, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16-ц,

Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, для відкриття провадження.

Касаційну скаргу подано з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.

Разом із касаційною скаргою, ОСОБА_1 подала клопотання про зупинення виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2020 року.

Клопотання обґрунтоване тим, що у зв'язку з неодноразовим зверненням ОСОБА_2 з позовом про стягнення боргу, ухвалення заочного рішення про стягнення з неї коштів, як наслідок стягнення коштів за виконавчим листом за рахунок пенсії, вона понесла витрати. У разі задоволення її касаційної скарги для здійснення повороту виконання рішення вона змушена буде докласти зусиль, якщо не буде зупинене рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2020 року.

Відповідно до абзацу 2 частини 8 статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Згідно з частиною 1 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Клопотання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має містити обґрунтування необхідності зупинення виконання рішення або зупинення його дії, такими мотивами, зокрема, може бути відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання судового рішення, неможливість повороту виконання рішення у разі його скасування тощо.

Отже, метою вирішення питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії є недопущення порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка подала касаційну скаргу та інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати у зв'язку з виконанням (дією) судового рішення.

З урахуванням завдань та основних засад цивільного судочинства, визначених частинами 1 , 3 статті 2 ЦПК України, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки. Клопотання про зупинення виконання судового рішення має бути мотивованим та містити обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Враховуючи те, що заявник не надала доказів щодо примусового виконання рішення суду, не обґрунтувала необхідності його зупинення, заява ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2020 року до закінчення перегляду в касаційному порядку задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог частини 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 389, 392, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справі.

Витребувати із Вінницького міського суду Вінницької області матеріали цивільної справи № 130/82/2015 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди.

Відмовити у зупиненні виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2020 року.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 28 січня 2021 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко
logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати