Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.06.2020 року у справі №201/4477/19

УХВАЛА

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 201/4477/19

провадження № 61-9204ск 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка підписана адвокатом Дрозд Романом Юрійовичем на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "ОТП Банк" про визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ "ОТП Банк" про визнання кредитного договору недійсним.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 05 вересня 2018 року між ним та ПАТ "ОТП Банк" було укладено кредитний договір № 2020391188. Текст кредитного договору викладено кегелем меншим ніж 5 та роздруковане світлим кольором, через зазначене вивчення тексту кредитного договору є вкрай складним.

Кредитний договір містить різне зазначення відсотків за користування кредитом.

Також зазначає, що відповідно до п. 7 кредитного договору - кредитний договір/заява-анкета укладається відповідно до ст.ст. 6.207, 627, 634 ЦПК України і підписання її зі сторони банку відбувається шляхом нанесення на неї типографськими засобами відбитка печатки та підписів уповноважених представників банку.

Позивач вказує, що між позивачем та відповідачем не було досягнуто письмової згоди, щодо використання факсимільного відтворення підпису.

На думку позивача, зазначене вище є достатніми обставинами вважати, що є всі підстави для визнання кредитного договору № 2020391188 від 05 вересня 2018 року недійсним.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2019 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вважав, що відсутні правові підстави, передбачені статтями 215 ЦК України, для визнання кредитного договору недійсним, так як банком перед укладенням кредитного договору було ознайомлено з основними умовами кредитування позичальника. Текст підписаного сторонами кредитного договору свідчить про досягнення згоди відносно всіх істотних умов договору до моменту реальної передачі грошових коштів.

19 червня 2020 року, засобами поштового зв'язку, до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, яка підписана адвокатом Дрозд Р. Ю. на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року, в якій скаржник просив скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Верховний Суд, вивчивши подані касаційні скарги та додані до них документи, оскаржувані судові рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України встановлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору в даній справі є визнання кредитного договору недійсним.

За встановленими судами обставинами справи та визначеними правовідносинами, які випливають з договору споживчого кредиту, правове регулювання та застосування норм матеріального права не представляє складності, суди ухвалювали рішення відповідно до усталеної судової практики.

Таким чином, за встановленими фактичними обставинами, справи та правовідносинами; правовим регулювання спору, справа не представляє значної складності, не належить до виключень із категорії, передбачених п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України.

За таких обставин справа як така, що не представляє значної складності, є малозначною.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Вказівка в резолютивній частині постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржувані судові рішенні ухвалені у малозначній справі.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом а), в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності якого судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, а саме: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

При цьому наведені заявником обставини, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики або справа має виняткове значення для заявника. Доводи заявника полягають у його незгоді з оцінкою судом зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка підписана адвокатом Дрозд Романом Юрійовичем на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "ОТП Банк" про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити особам, які подали касаційні скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров