Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.11.2018 року у справі №159/2973/18

УХВАЛА

28 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 159/2973/18

провадження № 61-47155ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В.М. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2018 року та постанову Волинського апеляційного суду від 10 жовтня 2018 року в справі за поданням головного державного виконавця Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Поліщук Олени Володимирівни про визначення частки, належної боржнику на праві приватної власності у нерухомому майні,

ВСТАНОВИВ:

Головний державний виконавець Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Поліщук О.В. звернулась в суд із поданням про визначення частки боржника ОСОБА_6 у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Подання мотивовано тим, що на виконанні Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області перебуває виконавче провадження АСВП № 55354569 від 11 грудня 2017 року з примусового виконання вироку Ковельського міськрайонного суду Волинської області 29 листопада 2017 року у справі № 159/1932/17 (провадження 1-кп/159/197/17) у частині конфіскації в дохід держави усього майна, що належить засудженому ОСОБА_6 на праві приватної власності.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта №1127583673 та суб'єкта №127567483 від 14 червня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1, на праві приватної спільної власності зареєстрована квартира за ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Для забезпечення виконання рішення в рамках виконавчого провадження необхідно визначення частки майна боржника, а тому просила суд визначити розмір частки у майні боржника, яким він володіє спільно з іншими особами, а саме у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, яка на праві приватної спільної власності належить ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2018 року подання задоволено: визначено? частку майна боржника ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_1, яка на підставі свідоцтва про право власності на житло від 21 січня 2005 року, виданого відділом обліку, розподілу та приватизації житла виконавчого комітету Ковельської міської ради належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Постановою Волинського апеляційного суду від 10 жовтня 2018 року апеляційну скаргу заінтересованої особи ОСОБА_4 залишено без задоволення, ухвалу міськрайонного суду від 13 липня 2018 року залишено без змін.

16 листопада 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2018 року та постанову Волинського апеляційного суду від 10 жовтня 2018 року з пропуском строку на касаційне оскарження.

Скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень, посилаючись на те, що копію постанову Волинського апеляційного суду від 10 жовтня 2018 року отримав 25 жовтня 2018 року, що підтверджується копією конверту з зазначеним номером квитанції та відомостями, що містяться в відкритому реєстрі поштових відправлень Укрпошта ( №4302517764877).

Згідно зі статтею 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно з частиною 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частиною 1 статті 127 ЦПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Указані обставини є достатніми підставами для поновлення строку.

Крім того, до касаційної скарги додано клопотання ОСОБА_4 про звільнення його від сплати судового збору. У клопотанні скаржник посилається на те, що не має змоги сплатити судовий збір, так як не працює, є пенсіонером по віку, ветеран праці та на все його майно накладено арешт згідно постанови про арешт майна від 05 червня 2018 року, що підтверджується відповідними документами доданими до касаційної скарги.

Враховуючи обставини, викладені скаржником у поданому клопотанні, вважаю за можливе звільнити його від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішені справи було застосовано частину 2 статті 370 ЦК України, натомість залишилось поза їх увагою, що вироком Ковельського міськрайонного суду від 21 червня 2017 року, як додаткове покарання ОСОБА_6 визначено конфіскацію всього майна, що належить засудженому на праві приватної власності, проте у вироку відсутня вказівка щодо можливості конфіскації майна, що перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_6 та інших осіб та можливості конфіскації саме житла.

Крім того, скаржник зазначає, що подання головного державного виконавця Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ПоліщукО.В. про визначення частки є передчасним, оскільки арешт на спірну квартиру оскаржено ним до суду. Вказана квартира є єдиним житлом для нього та його сина ОСОБА_6 та вважає, що таким чином його право на право приватної власності порушено.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів вважає, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних рішень.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про визначення частки боржника ОСОБА_6 в розмірі 1/2 частки в спільному майні - квартирі АДРЕСА_1, суд першої інстанції, з висновками якими погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ця квартира є спільним сумісним майном ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та наявні правові підстави для визначення частки боржника, яким він володіє спільно з іншими особами.

Такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій є обґрунтованим з наступних підстав.

Так, відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 6 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до частини 1 статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому частини 1 статті 62 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно зі частиною 1 статті 443 Цивільного процесуального кодексу України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Згідно зі статтею 368 Цивільного кодексу України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до частини 2 статті 370 ЦК України передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Отже, виходячи з вищезазначеного, є вірним висновок суд першої та апеляційної інстанції про обґрунтованість подання державного виконавця про визначення частки майна боржника.

Доводи касаційної скарги про те, що у вироку від 21 червня 2017 року як додаткове покарання ОСОБА_6 призначено конфіскацію всього майна, що належить засудженому на праві приватної власності та відсутня вказівка щодо можливості конфіскації майна, що перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_6 та інших осіб не заслуговують уваги з наступних причин.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, право приватної спільної сумісної власності на квартиру ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було набуто у порядку приватизації. Визначення частки майна ОСОБА_6 у майні, що перебуває у спільній сумісній власності є необхідним для виконання вироку в частині про конфіскації всього майна, що належить засудженому ОСОБА_6 Визначення такої частки не призводить до порушення прав заінтересованої особи ОСОБА_4 на житло, оскільки за ним, як за співвласником спірного нерухомого майна залишається право власності на його 1/2 частину квартири.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що її доводи зводяться до переоцінки доказів, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, підстав для відкриття касаційного провадження немає.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 і 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження ухвали Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2018 року та постанови Волинського апеляційного суду від 10 жовтня 2018 року.

КлопотанняОСОБА_4про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2018 року та постанову Волинського апеляційного суду від 10 жовтня 2018 року в справі за поданням головного державного виконавця Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Поліщук ОлениВолодимирівни про визначення частки, належної боржнику на праві приватної власності у нерухомому майні.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2018 року та постанову Волинського апеляційного суду від 10 жовтня 2018 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

А. О. Лесько

С.Ю. Мартєв