Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.08.2018 року у справі №2-2542/11

Ухвала

21 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 1512/2-2542/11-ц

провадження № 61-41374ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Журавель В. І. розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 26 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2018 року у справі за заявою публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання у справі за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У липні 2010 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду з вищезазначеним позовом.

Заочним рішенням Київського районного суду міста Одеси від 18 травня 2011 року позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором у сумі 73 243,27
доларів США, що еквівалентно 584 371 грн 43 коп.

На виконання вказаного рішення судом були видані відповідні виконавчі листи.

У листопаді 2017 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") подало до суду заяву про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 26 грудня 2017 року у складі судді Куриленко О. М., залишеною без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2018 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Калараш А. А., Таварткіладзе О. М., заяву ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково.

Замінено стягувача у справі № 1512/2-2542/11-ц з ПАТ "УкрСиббанк" на ПАТ "Дельта Банк". В іншій частині вимог заяви ПАТ "Дельта Банк" відмовлено.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій в частині відмови у поновленні строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання і задовольнити вимоги його заяви в указаній частині.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пункту 2 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскарження ухвал суду першої інстанції про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, після їх перегляду в апеляційному суді (пункт 24 частини 1 статті 353 ЦПК України), у наведеній вище статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Отже, враховуючи норми ЦПК України та компетенційну складову у понятті "судом, встановленим законом", Верховний Суд встановив, що повноваження розглядати питання, які виходять за межі компетенції суду касаційної інстанції є помилковим (Рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2012 року ТОВ "Фірма Верітас" проти України).

Ураховуючи те, що ухвала суду першої інстанції про відмову у поновленні строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання, переглянута в апеляційному порядку, не входить до переліку ухвал, які можуть бути предметом касаційного оскарження, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 26 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2018 року в указаній частині слід відмовити з вищезазначених підстав.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 61-10084сво18.

Керуючись пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

ухвалив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 26 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2018 року у справі за заявою публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання у справі за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Журавель