Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.06.2021 року у справі №359/4048/19

Ухвала

25 червня 2021 року

м. Київ

справа № 359/4048/19

провадження № 61-9685ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини А2215 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2020 рокута постанову Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року у справіза позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2215, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Київське квартирно-експлуатаційне управління, про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії, а також зобов'язання поновити на квартирному обліку,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А2215, у якому урахуванням уточнених позовних вимог просить визнати незаконним та скасувати рішення, викладене в пункті 5 протоколу засідання житлової комісії військової частини А2215 від 12 червня 2018 року № 7, зобов'язати житлову комісію військової частини А2215 поновити його разом із сім'єю у складі дружини ОСОБА_2 та дочки ОСОБА_3 на квартирному обліку у військовій частині А2215 з 28 червня 2002 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 03 листопада 1986 року ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних силах України. Рішенням житлової комісії військової частини А2380 від 28 червня 2002 року № 160 позивач разом із сім'єю у складі дружини ОСОБА_2 та дочки ОСОБА_3 зарахований на квартирний облік. Наказом т. в. о. командира військової частини А2215 від 30 травня 2018 року № 121 позивач звільнений з військової служби в запас у зв'язку з закінченням строку контракту.

Рішенням житлової комісії військової частини А2215 від 12 червня 2018 року, оформлене протоколом № 7, позивач знятий з квартирного обліку, його виключено зі списків загальної черги безквартирних військовослужбовців Бориспільського гарнізону та зі списку безквартирних військовослужбовців Бориспільського гарнізону, що мають право на першочергове отримання житла. Однак ОСОБА_1 приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Вислуга років позивача у Збройних силах України становить 31 рік 4 місяці 12 днів. Протягом такого тривалого періоду часу він не забезпечувався постійним або службовим житлом, а також не отримував грошову компенсацію за житло. Зазначені обставини свідчать про те, що зняття позивача з квартирного обліку суперечить вимогам статті 12 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2020 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення, викладене в пункті 5 протоколу засідання житлової комісії військової частини А2215 № 7 від 12 червня 2018 року, про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку, виключення його зі списку загальної черги безквартирних військовослужбовців Бориспільського гарнізону та зі списку безквартирних військовослужбовців Бориспільського гарнізону, що мають право на першочергове отримання житла.

Зобов'язано житлову комісію військової частини А2215 поновити ОСОБА_1 разом з його сім'єю у складі дружини ОСОБА_2 та дочки ОСОБА_3 на квартирному обліку у військовій частині А2215 з 28 червня 2002 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року апеляційну скаргу Військової частини А2215 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

11 червня 2021 року Військової частини А2215 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом касаційного оскарження є судове рішення, ухвалене у справі про визнання відсутності права, визнання дій зловживанням правом та порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, зобов'язання вчинити певні дії, зокрема повернення коштів, припинення зобов'язання.

Отже, зазначена справа є справою незначної складності, не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справою, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини А2215 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року у справіза позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2215, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Київське квартирно-експлуатаційне управління, про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії, а також зобов'язання поновити на квартирному обліку.

Копію ухвали, разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Крат