Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.03.2019 року у справі №537/979/18

Ухвала

27 березня 2019 року

м. Київ

справа № 537/979/18

провадження № 61-5935ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 29 січня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "АТЕК" про відшкодування шкоди, завданої здоров'ю в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами до приватного акціонерного товариства "АТЕК" (далі -

ПрАТ "АТЕК") про стягнення матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, життю та здоров'ю в розмірі 42 968,20 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в результаті ДТП, винним у якому було визнано працівника ПрАТ "АТЕК", вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя і здоров'я, що було підтверджено судово-медичною експертизою від 17 жовтня 1995 року № 131.

22 травня 1995 року Кременчуцькою МСЕК № 1 їй була встановлено 2 групу інвалідності, з втратою 80 % працездатності. З 01 червня 2004 року їй встановлено 2 група інвалідності довічно, з втратою працездатності 70 %.

Реабілітаційною карткою інваліда № 208, виданою Полтавською обласною МСЕК при встановленні 2 групи інвалідності довічно був встановлений клініко-функціональний діагноз: наслідки політравми 1994 року, зміщений консолідований перелом обох лобкових кісток, сідничних кісток, край повздовжньої кістки, повздожньо-крижневого зчленування посттравматичний коксоартроз 3-го ступеню. Порушення функцій хребта 1-2 ступеню посттравматичний остеохондроз поперекового відділу хребта 3 ступеню. Порушенні функції хребта 1-2 ступеню (ПФХ). У картці інваліда вказано про необхідність їй дієтичного харчування, комплексного медикаментозного лікування за призначенням лікарів, ЛФК, масажі, фізіотерапія, санаторно-курортне лікування за прямими посттравматичними наслідками каліцтва.

За призначенням лікарів на стаціонарному та амбулаторному лікуванні за період з 2015 року по 2017 рік включно, ОСОБА_1 було витрачено на лікування 30 104,20
грн, на масаж? 11 040,00 грн, на фізіотерапію - 1 824,00 грн, які вона просила стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 05 квітня 2018 року позовні вимоги

ОСОБА_1 до ПрАТ "АТЕК" про відшкодування шкоди, завданої здоров'ю в результаті дорожньо-транспортної пригоди, задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ "АТЕК" на користь ОСОБА_1 30 104,20 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої здоров'ю.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду першої інстанції, ПрАТ "АТЕК" оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29 січня 2019 року клопотання ПрАТ "АТЕК" задоволено, поновлено ПрАТ "АТЕК" строк на апеляційне оскарження заочного рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 05 квітня 2018 року. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ПрАТ "АТЕК" на заочне рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 05 квітня 2018 року. Зупинено дію заочного рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від

05 квітня 2018 року до закінчення апеляційного розгляду.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року апеляційну скаргу ПрАТ "АТЕК" задоволено частково.

Заочне рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 05 квітня 2018 року в частині стягнення з ПрАТ "АТЕК" на користь ОСОБА_1 30
104,20 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої здоров'ю, скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні вказаних вимог.

В іншій частині заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.

19 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку із касаційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити ухвалу Полтавського апеляційного суду від 29 січня 2019 року в мотивувальній частині, а саме вказати на розгляд справи в порядку позовного провадження, а також скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року та залишити в силі заочне рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 05 квітня

2018 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою

ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Полтавського апеляційного суду від 29 січня 2019 року слід відмовити з таких підстав.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

У частині 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Оскаржена ухвала Полтавського апеляційного суду від 29 січня 2019 року про відкриття апеляційного провадження у справі не підлягає касаційному оскарженню згідно з пунктом 3 частини 1 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на вищевказані обставини та норми закону у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Полтавського апеляційного суду від 29 січня 2019 року слід відмовити з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої

статті 394 ЦПК України.

Вивчивши касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено, що з 01 січня 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1 921,00
грн.

Предметом позову у справі № 537/979/18 є стягнення матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, життю та здоров'ю в розмірі 42 968,20 грн (30 104,20 грн - на лікування, 11 040,00 грн? на масаж, 1 824,00 грн? на фізіотерапію).

Таким чином ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 192 100,00 грн (1 921,00 грн х 100).

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Малозначна справа є такою в силу вимог закону, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v.
SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, постанову Полтавського апеляційного суду від

21 лютого 2019 року прийнято у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19 389 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 29 січня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від

21 лютого 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "АТЕК" про відшкодування шкоди, завданої здоров'ю в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. П. Курило