Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.08.2019 року у справі №552/7427/18

Ухвала

15 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 552/7427/18

провадження № 61-15135ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" на рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 березня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 липня 2019 року у справі за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" до ОСОБА_1, третя особа - Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, про визнання правовідношення припиненим,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (далі - КП ПОР "Полтававодоканал") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Полтава Головного Територіального управління юстиції у Полтавській області, про визнання правовідношення припиненим.

Позов обґрунтовано тим, що 14 січня 1999 року Виконавчим комітетом Полтавської міської ради було прийнято рішення про демонтаж водонапірної башти Шухова, яка розташовувалась на території приватного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, яке передбачало знесення житлового будинку за вказаною адресою, співвласниками якого на той час були: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1.

У зв'язку з цим ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 звернулись до суду із позовами, в яких, крім іншого, просили відшкодувати вартість знесеної будівлі та надати їм інше житло.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 31 липня 2002 року у цивільній справі № 2-2177/2002, яке набрало законної сили 08 жовтня 2002 року, за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Полтававодоканал" та Виконавчого комітету Полтавської міської ради про надання квартири та відшкодування вартості частини будинку, що підлягає знесенню, відповідно до якого у ПОДПВКГ "Полтававодоканал" виникло зобов'язання компенсувати ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 3 771,00 грн компенсації за знесену будівлю та зелені насадження, а також зобов'язано Державне підприємство "Полтававодоканал" придбати для ОСОБА_1 однокімнатну благоустроєну квартиру.

На думку позивача рішення щодо демонтажу водонапірної башти Шухова КП ПОР "Полтававодоканал" виконало у 2003 році без знесення будівлі (житла відповідача) та заподіяння матеріальних збитків, що підтверджується, зокрема, актом обстеження житлового будинку по АДРЕСА_1 від 14 листопада 2012 року.

Зважаючи на те, що знесення водонапірної башти не завдало шкоди житловому будинку, співвласницею якого є ОСОБА_1, жодних матеріальних збитків останній КП
ПОР "Полтававодоканал" не заподіяно, отже відсутні підстави для виконання рішення суду в цій частині.

З урахуванням зазначеного, позивач просив визнати припиненим правовідношення із зобов'язання КП ПОР "Полтававодоканал" придбати на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 липня 2002 року у справі № 2-1277/2002 для ОСОБА_1 однокімнатну благоустроєну квартиру та вирішити питання судових витрат.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 21 березня 2019 року у задоволенні позову КП ПОР "Полтававодоканал" до ОСОБА_1 про визнання правовідношення припиненим, відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 липня 2019 року апеляційну скаргу КП ПОР "Полтававодоканал" залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 березня 2019 року залишено без змін.

У серпні 2019 року КП ПОР "Полтававодоканал" засобами поштового зв'язку звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 березня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 липня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2019 року касаційну скаргу КП ПОР "Полтававодоканал" залишено без руху для усунення виявлених недоліків до 18 вересня 2019 року, але не більше десяти днів з дня вручення ухвали, зокрема: запропоновано скаржнику надати докази на підтвердження дати отримання копії оскаржуваної постанови апеляційного суду та докази сплати судового збору у розмірі 3 524,00 грн.

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме: платіжне доручення від 05 вересня 2019 року № 14945 про сплату судового бору у розмірі 3 524,00 грн, копія сторінки журналу вхідної кореспонденції КП ПОР "Полтававодоканал", копія першої сторінки постанови Полтавського апеляційного суду з відміткою про її прийняття.

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2019 року наведені КП ПОР "Полтававодоканал" підстави для поновлення строку на касаційне оскарження було визнано неповажними, касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для подання заяви про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для його поновлення до 30 жовтня 2019 року, але не більше десяти днів з дня вручення ухвали.

У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання КП ПОР "Полтававодоканал" про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому заявник зазначає, що розгляд справи апеляційним судом відбувся за відсутності представника заявника, а повний текст оскаржуваної постанови КП ПОР "Полтававодоканал" отримало засобами поштового зв'язку 12 липня 2019 року, на підтвердження чого надає копію конверту із трек-номером 3600114406668.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою КП ПОР "Полтававодоканал" на рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 березня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 липня 2019 року необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом спору в даній справі є вимоги про визнання правовідношення із зобов'язання КП ПОР "Полтававодоканал" придбати на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 липня 2002 року у справі № 2-1277/2002 для ОСОБА_1 однокімнатну благоустроєну квартиру припиненими.

Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює ціну позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

З урахуванням того, що касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, відсутні підстави для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" на рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 березня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 липня 2019 року у справі за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" до ОСОБА_1, третя особа - Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, про визнання правовідношення припиненим відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. Ю. Гулейков