Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.09.2019 року у справі №643/10994/19

Ухвала

Іменем України

25 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 643/10994/19

провадження № 61-17371ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року в справі за заявою представника ОСОБА_3 - адвоката Яценка Андрія Олексійовича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності, скасування запису про державну реєстрацію права власності, застосування двосторонньої реституції,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовними вимогами до

ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідченого 27 липня 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу

Браженко І. І. за реєстровим № 1081;

- скасування державної реєстрації права власності та скасування запису про державну реєстрацію права власності на ім'я ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1;

- застосування двосторонньої реституції, шляхом повернення у власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1, з одночасним поновленням державної реєстрації права власності, та реєстрацією права власності на квартиру

за ОСОБА_1

Одночасно з позовною заявою представником ОСОБА_3 - адвокатом Яценко А. О. до суду подано заяву про забезпечення даного позову, в якій останній просив вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2, або вжити інших ефективних заходів забезпечення позову, з метою забезпечення у майбутньому виконання рішення суду та ефективний захист, поновлення порушених прав позивача.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що 23 травня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, за яким ОСОБА_3 передав грошові кошти у розмірі 600 000,00 грн ОСОБА_1, а останній зобов'язався їх повернути не пізніше 15 вересня 2016 року, про що була складена розписка.

30 травня 2014 року ОСОБА_3 передав у позику грошові кошти у розмірі 450 000,00
грн ОСОБА_1, який зобов'язався повернути кошти до 14 грудня 2016 року, про що останнім було складено розписку.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань з повернення грошових коштів,

ОСОБА_3 у березні 2017 року звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з останнього грошові кошти. При цьому, 27 липня 2016 року між ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який позивач вважає фіктивним правочином, оскільки за вказаним договором купівлі-продажу ОСОБА_1 передав у власність вказану квартиру ОСОБА_2, який є батьком його дружини. Крім того,

ОСОБА_1, будучи обізнаним про наявність боргу перед

ОСОБА_3, здійснив відчуження квартири з метою ухилення від реального повернення позики та унеможливлення ОСОБА_3 звернути стягнення на квартиру. Також зазначено, що у разі невжиття заходів забезпечення позову спірна квартира може бути ще раз відчужена, що в свою чергу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 15 липня 2019 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_3 - адвокат Яценко А. О. оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Яценка А. О. задоволено.

Ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 15 липня 2019 року скасовано.

Заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Яценка А. О. про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено відчуження квартири АДРЕСА_1, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2

20 вересня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися через засоби поштового зв'язку до Верховного Суду із касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Харківського апеляційного суду

від 21 серпня 2019 року та залишити в силі ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 15 липня 2019 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційні скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було порушено порядок оцінки доказів у справі на предмет їх належності, а саме оцінку факту придбання та укладенння договору купівлі-продажу, заявником не доведено наявність наміру ОСОБА_1 та ОСОБА_2 унеможливити або утруднити виконання можливого рішення про задоволення позову, а також наміру ОСОБА_2 здійснити відчуження оспорюваної квартири.

У касаційних скаргах заявники посилаються також на відсутність належного обґрунтування заяви представника ОСОБА_3 - адвоката

Яценка А. О. про забезпечення позову, яка будується тільки на припущеннях та неналежних доказах.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами 1 -2 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених Частинами 1 -2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчиться, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що між сторонами виник спір щодо нерухомого майна, правочин щодо якого позивач вважає фіктивним, укладеним з метою уникнути виконання боргових зобов'язань, предметом оскаржуваного договору купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідченого 27 липня 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Браженко І. І. за реєстровим № 1081 є саме квартира АДРЕСА_1, відносно якої позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову, врахувавши співмірність заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, дійшов обґрунтованого висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_3 - адвоката Яценка А. О. щодо забезпечення позову шляхом заборони відчуження квартири АДРЕСА_1, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2, оскільки у разі відчуження майна, яке є предметом оспорюваної угоди, виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову буде суттєво ускладнено, унеможливить застосування двосторонньої реституції, призведе до необхідності звертатися до суду із черговим позовом.

У випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (пункт 2 частина 4 статті 394 ЦПК України).

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права при задоволенні заяви про забезпечення позову, мотивуванні судового рішення не викликає розумних сумнівів.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Враховуючи, що зазначені у касаційних скаргах доводи щодо порушення норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарг, а отже відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 і 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року в справі за заявою представника ОСОБА_3 - адвоката Яценка Андрія Олексійовича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності, скасування запису про державну реєстрацію права власності, застосування двосторонньої реституції.

Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити заявникам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко