Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.09.2018 року у справі №702/1081/17

Ухвала

24 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 702/1081/17

провадження № 61-42452ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області

від 07 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 17 липня 2018 року у справі за позовом заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Монастирищенської районної ради Черкаської області до ОСОБА_1, третя особа - Монастирищенська центральна районна лікарня, про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року заступник керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Монастирищенської районної ради Черкаської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Монастирищенська центральна районна лікарня, про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у сумі 4 148,06 грн.

Заочним рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 07 лютого 2018 року (у складі судді Діденко Т. І.) позов заступник керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Монастирищенської районної ради Черкаської області задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Монастирищенської районної ради Черкаської області витрати за лікування потерпілого ОСОБА_2 у хірургічному відділенні Монастирищенської центральної районної лікарні у сумі 4 148,06 грн за період з 30 березня 2017 по 06 квітня 2017 включно.

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 17 липня 2018 року

(у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В.) заочне рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 07 лютого 2018 року залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

15 серпня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 07 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 17 липня 2018 року, в якій скаржник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи

та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у цій даній справі є відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто ціна позову становить 4 148,06 грн, яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн х 100 = 176 200
грн).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Вказівка в резолютивній частині постанови апеляційного суду Черкаської області від 17 липня 2018 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для відкриття касаційного провадження Верховним Судом, оскільки оскаржувані рішення ухвалені у малозначній справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(Zubac v. Croatia (Зубак проти Хорватії), від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України.

Крім того, судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом з тим, не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 07 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 17 липня 2018 року у справі за позовом заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Монастирищенської районної ради Черкаської області до ОСОБА_1, третя особа - Монастирищенська центральна районна лікарня, про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська