Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.08.2019 року у справі №643/8324/18

Ухвала

15 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 643/8324/18

провадження № 61-14714ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С. П. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, комунальне підприємство "Жилкомсервіс" дільниця № 34, комунальне підприємство "Жилкомсервіс", про зміну договору найму житлового приміщення та відкриття окремого особового рахунку,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, комунальне підприємство "Жилкомсервіс" дільниця № 34, комунальне підприємство "Жилкомсервіс", про зміну договору найму житлового приміщення та відкриття окремого особового рахунку.

Позов мотивований тим, що в трьохкімнатній ізольованій приватизованій квартирі АДРЕСА_1 він проживає разом з його матір'ю ОСОБА_2 та рідною сестрою ОСОБА_3, яка перебуває у шлюбі та має двох неповнолітніх дітей від шлюбу, прописаних на спірній житловій площі. Чоловік ОСОБА_3 в даній квартирі не проживає, прав на спірну квартиру не має. У квартирі є два балкони, газ, централізоване опалення та роздільний санвузол. Особовий рахунок на квартиру оформлений на відповідача ОСОБА_2, яка є ветераном праці та має статус дитини війни. Позивач постійно отримує пенсійне забезпечення по інвалідності та перебуває на обліку у Центрі зайнятості населення м. Харкова, куди він звернувся за допомогою в працевлаштуванні. Щомісяця позивач отримує грошове забезпечення в розмірі 1
452,00 грн. Своє господарство веде окремо, допомагає матері постійно. При цьому з приводу використання водопостачання та користування електроенергії з ініціативи відповідача майже кожного тижня виникають сварки та конфліктні ситуації, які завдають шкоду здоров'ю позивача, та саме впливають на відносини між мешканцями квартири. Крім того, відповідачу було відмовлено в отриманні субсидії, оскільки родина ОСОБА_3 не має офіційного працевлаштування і не в змозі для надання субсидії ОСОБА_2 надати запропоновані відповідні довідки про доходи з місця працевлаштування. Конфлікти з приводу використання комунальних послуг в першу чергу завдають шкоду самому відповідачу, яка дуже погано себе почуває та потребує лікування. Вжити відповідних заходів щодо зміни договору найму спірного житлового приміщення та відкриття окремих особових рахунків щодо сплати кожному власнику належної частини житла та комунальних послуг, відповідач відмовляється.

Просив змінити договір найму житлового приміщення квартири АДРЕСА_2 та зобов'язати дільницю № 34 КП "Жилкомсервіс" укласти з ним окремий договір найму житлового приміщення, відкривши на його ім'я особовий рахунок для сплати за належну йому частину житла та за комунальні послуги.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що порядок користування спірною квартирою між співвласниками з визначенням площі приміщень, не встановлено, окремі кімнати за ними не закріплені, позивач не звертався до суду з вимогами про встановлення порядку користування квартирою, отже вирішити питання про поділ особових рахунків, суд може лише у випадку визначення конкретної житлової площі, якою користується кожна із осіб й претендує на оформлення особового рахунку на своє ім'я та визначення площі приміщень, що перебувають у спільному користуванні.

Постановою Харківського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 січня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не звертався з вимогами про встановлення порядку користування спірним жилим приміщенням до балансоутримувача, до органу, з яким за законом укладається договір найму житлового приміщення, і який, відповідно, уповноважений і змінювати такий договір, а при зверненні до суду з даним позовом не визначив у відповідності до закону повне коло осіб, від яких за законом залежить вирішення спірного питання та на чиї права і обов'язки вплине рішення, у разі задоволення вимог позивача.

Крім того, звертаючись із даним позовом ОСОБА_1 не зазначив у позові конкретні житлові та нежитлові приміщення квартири, а також їх площу, які повинні бути виділені кожному із членів сім'ї наймача, що мають право на проживання в спірній квартирі.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом спору у даній справі є зміна договору найму житлового приміщення та відкриття окремого особового рахунку.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Також ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Вказівка в резолютивній частині оскаржуваної постанови про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене судове рішення ухвалене у малозначній справі.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 січня 2019 року та постанову харківського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, комунальне підприємство "Жилкомсервіс" дільниця № 34, комунальне підприємство "Жилкомсервіс", про зміну договору найму житлового приміщення та відкриття окремого особового рахунку.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. П. Штелик