Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.05.2019 року у справі №760/26562/18

Ухвала

23 травня 2019 року

м. Київ

справа № 760/26562/18

провадження № 61-9324ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Кузнєцова В. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Київенерго", третя особа - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва" Житлово-експлуатаційна дільниця № 904, про неналежне надання комунальних послуг та перерахунок розміру плати за неналежно надані послуги,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Київенерго", третя особа - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва" Житлово-експлуатаційна дільниця № 904, про неналежне надання комунальних послуг та перерахунок розміру плати за неналежно надані послуги.

Позовна заява мотивована тим, що майже 3 роки до 2018 року він отримував субсидію на комунальні платежі по квартирі за адресою: АДРЕСА_1, сплачував всі необхідні платежі та жодної заборгованості не мав, але за період з 01 жовтня 2017 року по 30 квітня 2018 року у нього виникла заборгованість з вини ПАТ "Київенерго" у зв'язку з відмовою переглянути встановлені за цей період тарифи. ОСОБА_1 вказував, що в квартирах будинку АДРЕСА_2 у вказаний період фактично була температура повітря 14-16°С, батареї ледь теплі, а плата за тепло велика. У будинку відсутні лічильники тепла і відповідачем було встановлено звужуючі пристрої для того, щоб не було тепловтрат. На думку позивача, саме внаслідок протиправного встановлення зазначених звужуючих пристроїв було зменшено подачу теплоносія до квартир. Оскільки ПАТ "Київенерго" виставлено необґрунтовані тарифи за послуги неналежної якості, у позивача виникла заборгованість, на підставі чого йому скасовано субсидію.

За таких обставин, ОСОБА_1 просив визнати неправомірними дії ПАТ "Київенерго" щодо нарахування йому витрат на оплату за опалення теплової енергії за місця загального користування за період з 01 жовтня 2017 року по 30 квітня 2018 року включно, а також зобов'язати ПАТ "Київенерго" скасувати незаконно нараховану йому заборгованість по витратах на оплату за опалення за вказаний період в сумі 3 122,86 грн.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 березня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У травні 2019 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до Верхового Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 4 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що спрощене позовне провадження застосовується для розгляду малозначних справ, крім справ передбачених частиною 4 статті 274 ЦПК України.

Предметом позову у даній справі євизнання неправомірними дій щодо нарахування витрат на оплату за опалення теплової енергії за місця загального користування, а також зобов'язання скасувати незаконно нараховану заборгованість.

Зазначена справа не становить значної складності для вирішення судами та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.

При цьому касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки зазначена касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, тому увідкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 19, статтею 260, частиною 4 статті 274, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_2, на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Київенерго", третя особа - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва" Житлово-експлуатаційна дільниця № 904, про неналежне надання комунальних послуг та перерахунок розміру плати за неналежно надані послуги.

Додані до скарги матеріали повернути заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. О. Кузнєцов