Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.04.2021 року у справі №523/8174/19

Ухвала

22 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 523/8174/19

провадження № 61-6185ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 березня 2021 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Промінь-1" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги та найм житла,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Промінь-1" (далі - ПрАТ "Промінь-1") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги та найм житла.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 07 грудня 2006 року Комунальне підприємство "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" у Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності на будівлю гуртожитку серія НОМЕР_1, виданого 15 листопада 2006 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради, будівля гуртожитку, розташована за адресом: АДРЕСА_1, зареєстрована на праві власності за Закритим акціонерним товариством "Промінь" (далі - ЗАТ "Промінь"). 28 березня 2011 року загальними зборами акціонерів ЗАТ "Промінь" прийнято рішення про зміну найменування товариства на ПАТ "Промінь-1". ОСОБА_1, ОСОБА_2 зареєстровані у житлових приміщеннях № 29,30 (загальна площа житла складає 63,9 кв. м) будівлі гуртожитку коридорного типу, призначеного для проживання сімей, однак свої обов'язки щодо сплати за користування займаними житловими приміщеннями у гуртожитку не виконують, з огляду на що за період їх проживання з 01 січня 2016 року по 01 січня 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 23 004,00 грн.

Крім того, відповідачі не у повному обсязі сплачують послуги за вивіз побутових відходів, водокористування, утримання будинку, прибудинкової території та допоміжних приміщень, у результаті чого утворилася заборгованість за ці послуги за вказаний період у розмірі 6 847,85 грн.

Посилаючись на вказані обставини, ПрАТ "Промінь-1" просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за комунальні послуги та найм житла у загальній сумі 29 851,85 грн, витрати на сплату судового збору за подання позову в розмірі 1 744,80 грн, за подання судового наказу в розмірі 176,20 грн., на виготовлення копій документів у розмірі 169,50 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 22 березня 2021 року, позов задоволено частково. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПрАТ "Промінь-1" заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 жовтня 2016 року по 01 січня 2019 року у сумі 232,85 грн, за найм житла у сумі 23 004,00 грн. У задоволенні інших вимог позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що заборгованість за найм житла та комунальні послуги підтверджена наданими ПрАТ "Промінь-1" розрахунками, які відповідачами не спростовано.

Встановлені ПрАТ "Промінь-1" розміри плати на найм житла та послуги не є спірними, заборгованість розраховано за встановленими тарифами, що діяли у відповідний період часу.

12 квітня 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 березня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів у розмірі 29 851,85
грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (227 000,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.

Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.

Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, та касаційна скарга не містить посилання на передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 березня 2021 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Промінь-1" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги та найм житла відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик