Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.03.2021 року у справі №127/29254/19
Постанова КЦС ВП від 24.04.2023 року у справі №127/29254/19

Ухвала

22 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 127/29254/19

провадження № 61-3032ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року у справі за позовом Міністерства оборони України до ОСОБА_2, ОСОБА_1, треті особи: концерн "Військторгсервіс", ОСОБА_3, ОСОБА_4, про витребування майна із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Міністерство оборони України звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1, треті особи: концерн "Військторгсервіс", ОСОБА_3, ОСОБА_4, про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позов мотивовано тим, що Міністерство оборони України є титульним володільцем майна загальною площею 184,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1. На праві господарського відання Товариство з обмеженою відовідальністю "Військторгсервіс" (далі - ТОВ "Військторгсервіс") 05 лютого 2010 року уклало з ОСОБА_5, правонаступником якого є ОСОБА_4 договір купівлі-продажу 7/25 об'єкту нерухомого майна. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2013 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 29 липня 2013 року, вищевказаний договір купівлі-продажу визнано недійсним з моменту укладення та застосовано двосторонню реституцію. Однак до цього часу нерухоме майно у власність держави в особі концерну "Військторгсервіс" не повернуто. Позивач стверджував, що ОСОБА_4 є недобросовісним набувачем так як була обізнана про зміст рішення Вінницького міського суду та Апеляційного суду Вінницької області у справі № 232/6833/12. З моменту вирішення питання про повернення спірного майна в державну власність, майно відчужено (подаровано) ОСОБА_3, який у подальшому в рівних частинах відчужив (продав) його відповідачам.

Позивач стверджував, що ОСОБА_3 ОСОБА_2, ОСОБА_1 не вжили достатніх заходів для з'ясування правомочності продавця і могли проявити обережність і обачність при укладенні договору. У всякому випадку позивач стверджує, що 7/25 частин об'єкту нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1, вибули з державної власності поза волею органу управління майном - Міністерства оборони України.

Позивач вважав, що витребування майна не позбавляє відповідачів можливості відновити своє право шляхом пред'явлення вимоги до особи, в якої вони придбали майно про відшкодування збитків на підставі статті 661 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4, оскільки вирішення спору може в подальшому вплинути на її права чи обов'язки.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, позов задоволено. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 у власність держави в особі Міністерства оборони України 7/50 об'єкту нерухомого майна загальною площею 184,4 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 власність держави в особі Міністерства оборони України 7/50 об'єкту нерухомого майна загальною площею 184,4 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України судові витрати у розмірі 11 964,96 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, мотивував своє рішення, тим, що відчуження майна відбулось всупереч судовому рішенню, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, так як в результаті держава безпідставно була позбавлена права на майно.

ОСОБА_1 у березні 2021 року засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для сплати судового збору.

У бквітні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1, а саме: звіт про оцінку спірного майна та квитанція від 02 квітня 2021 року № 35 про сплату судового збору у розмірі 11
695,00 грн.

Таким чином, недоліки касаційної скарги усунуто.

Як підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме застосування норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/18, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі № 902/326/16, від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 357/9126/17-ц, від 13 лютого 2019 року у справі № 645/4220/16-ц, від 02 вересня 2020 року у справі № 19/6, від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц та постанові Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року у справі № 6-2161цс16 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

За змістом частини 7 статті 394 ЦПК України та відсутності підстав для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій вирішує питання про витребування матеріалів справи.

Оскільки недоліки касаційної скарги усунуто, за формою та змістом касаційна скарга відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, отже наявні підстави для відкриття касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, та витребування матеріалів указаної вище справи.

У касаційній скарзі заявником викладено клопотання про зупинення виконання рішення постанови Вінницького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року.

Клопотання обґрунтовує тим, що набрання оскаржуваним судовим рішенням законної сили дозволяє позивачу звернутись до державного реєстратора з заявою про внесення змін відомостей про власника без отримання виконавчого листа, що унеможливить у подальшому поворот виконання рішення, у зв'язку з чим є підстави для зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 8 статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Частиною 1 статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

З урахуванням завдань та основних засад цивільного судочинства, визначених частинами 1 , 3 статті 2 ЦПК України, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки. Клопотання про зупинення виконання судового рішення має бути мотивованим та містити обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Оскільки заявником не наведено обґрунтованих підстав зупинення виконання рішення постанови Вінницького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, а також не додано доказів, які б підтверджували наявність підстав для зупинення виконання судового рішення, за яких суд касаційної інстанції може зупинити виконання оскаржуваних судових рішень, то клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 389, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справі за позовом Міністерства оборони України до ОСОБА_2, ОСОБА_1, треті особи: концерн "Військторгсервіс", ОСОБА_3, ОСОБА_4, про витребування майна із чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року.

Витребувати з Вінницького міського суду Вінницької областіматеріали справи № 127/29254/19.

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року відмовити.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик