Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.09.2020 року у справі №333/3382/18

Ухвала

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 333/3382/18

провадження № 61-13500ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 13 березня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання незаконним та зобов'язання скасувати наказ про виплату премії в частині зміни умов оплати праці та стягнення втраченої частини заробітку,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ "Укрзалізниця" про визнання незаконним та зобов'язання скасувати наказ про виплату премії в частині зміни його умов оплати праці та стягнення втраченої частини заробітку.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він працює машиністом тепловозу в Мелітопольському локомотивному депо. З 2016 року він є членом профкому первинної Вільної профспілки працівників локомотивного депо Мелітополь. 07 червня 2018 року, отримавши табуляграму за травень місяць, він виявив, що йому було змінено умови оплати праці, а саме, не нараховано премію по основним результатам роботи за травень місяць 2018 року. Разом з тим, до профспілки уповноважений представник роботодавця не звертався з вимогою розглянути в травні 2018 року питання про будь-які порушення ним як членом виборчого профоргану та щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності, або щодо змін умов оплати в травні 2018 року за будь-які дії працівників. По внутрішнім правилам у депо питання щодо зміни умов оплати праці помісячно повинно розглядатись комісією, зокрема, щодо преміювання, в склад якої введено голову Вільної профспілки працівників локомотивного депо Мелітополь. Але відповідна комісія в травні не скликалась та не розглядала будь-які зміни в оплаті праці членам Вільної профспілки працівників локомотивного депо Мелітополь. Таким чином, за підсумками травня 2018 року у зв'язку із зміною умов оплати праці йому було зменшено розмір додаткової оплати праці - премії.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та зобов'язати АТ "Укрзалізниця" у зв'язку із грубим порушенням гарантій діяльності членів виборного профоргану скасувати наказ про виплату премій по діючим положенням працівникам депо у травні 2018 року про структурному підрозділу АТ "Укрзалізниця" - Мелітопольському локомотивному депо в частині зміни умов оплати праці ОСОБА_1 та стягнути з АТ "Укрзалізниця" втрачену частину заробітку, розмір якої буде встановлено після надання відповідачем документів.

Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 13 березня 2020 року, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що всі вимоги Положення про оплату праці працівників АТ "Укрзалізниця" були дотримані при вирішенні питання про позбавлення премії працівника ОСОБА_1 за підсумками роботи за травень 2018 року. Премія відноситься до додаткової заробітної плати, і її розмір щомісяця може змінюватись, оскільки залежить від багатьох факторів, в тому числі й від фінансових можливостей підприємства. Тому зменшення розміру премії або її невиплата в певних місяцях не є зміною істотних умов праці, зокрема, щодо оплати праці.

08 вересня 2020 року ОСОБА_2, який діє від імені ОСОБА_1, засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 13 березня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року в указаній вище справі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на положення статті 19 у системному зв'язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.

Предметом позову у цій справі є визнання незаконним та зобов'язання скасувати наказ про виплату премії в частині зміни умов оплати праці та стягнення втраченої частини заробітку. Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2020 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 250 = 525 500,00 грн). Справа є незначної складності та, виходячи із приписів частини 4 статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов'язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.

Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження заявник покликається на підпункти "а ", "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також дана справа має виняткове значення для заявника.

Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що справа має виняткове значення для заявника не є достатніми для застосування пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Доводи щодо порушення судами попередніх інстанцій, внаслідок ухвалення оскаржуваного рішення, формування єдиної правозастосовчої практики не дають підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскільки заявником не наведено даних щодо фундаментального значення цього питання.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.

Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), "Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі "Zubac v.

Croatia" (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані заявником рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 13 березня 2020 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року ухвалені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19 389 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 13 березня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання незаконним та зобов'язання скасувати наказ про виплату премії в частині зміни умов оплати праці та стягнення втраченої частини заробітку.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

В. С. Висоцька

І. М. Фаловська