Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.09.2019 року у справі №520/1084/18

Ухвала

19 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 520/1084/18

провадження № 61-16856ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за участю третьої особи - ОСОБА_6, про встановлення заборони розміщення інформації про особисте життя дитини у вигляді фотографій у соціальних мережах Інтернету та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_3, в якому просила заборонити відповідачам поширювати у публічному доступі будь-яку інформацію, включаючи фото- та відеоматеріали стосовно малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язати відповідачів видалити з публічного доступу всю інформацію, включаючи фото- та відеоматеріали, які були ними поширені стосовно малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає з матір'ю ОСОБА_4, після розірвання останньої шлюбу з ОСОБА_6

09 та 10 січня 2018 року відповідачі на власних приватних сторінках соціальної мережі Фейсбук в мережі Інтернет, без згоди ОСОБА_4 як матері, розмістили фотографії малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що на думку позивача є порушенням авторського права, права на недоторканість та повагу до приватного життя, яка потребує судового захисту, у вигляді вилучення публікацій, а також заборони подібних публікацій. Як зазначила позивач, вказані обставини спричинили психологічні (моральні) страждання їй та її дитині, які позивач оцінила у 100
000,00 грн.

18 квітня 2018 року до участі у справі залучено третю особу - ОСОБА_6.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2018 року позов задоволено частково.

Заборонено ОСОБА_6 та ОСОБА_3 поширювати у мережі Інтернету фото- та відео матеріали стосовно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, без отримання дозволу від ОСОБА_4, зобов'язано ОСОБА_6 та ОСОБА_3 видалити зі своїх сторінок у соціальних мережах Інтернету фото матеріали з зображенням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 1 762,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 1 762,00 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відшкодування моральної шкоди та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду у вересні 2019 року, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням пункту 9 частини 3 статті 2 ЦПК України закріплено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Однак, таке право на касаційне оскарження не є абсолютним та безумовним, скаржник зобов'язаний обґрунтувати причини такого звернення, що дозволяють ініціювати проведення судового розгляду справи в третій раз.

Так, у положенні частини "с" статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, акцентується увага на тому, що скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages
Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Право заявника на апеляційний перегляд справи було забезпечено.

Всі мотивування особи, яка подає касаційну скаргу, вже були предметом розгляду в судах двох інстанцій і не потребують додаткового перегляду.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована у розділі "Загальні положення" частина 6 статті 19 ЦПК України, яка поширюється і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому суд дослідив та взяв до уваги предмет позову, складність справи, ціну позову, яка не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, значення справи для сторін і суспільства.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначені.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що судові рішення, які оскаржуються, прийняті у малозначній справі, а обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19 389 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за участю третьої особи - ОСОБА_2, про встановлення заборони розміщення інформації про особисте життя дитини у вигляді фотографій у соціальних мережах Інтернету та відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ю. Мартєв