Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.04.2019 року у справі №372/3672/17

Ухвала

24 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 372/3672/17

провадження № 61-8017ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Лисич Юрієм Володимировичем, на постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення боргу за розписками від 26 квітня 2016 року та від 19 жовтня 2016 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 26 квітня 2016 року ОСОБА_1 позичила у ОСОБА_3 кошти в розмірі 5 000,00 доларів США, про що склала розписку. У строк, обумовлений в розписці, відповідач кошти не повернула.

19 жовтня 2016 року відповідач знову позичила у ОСОБА_3 кошти в розмірі 4 000,00
доларів США під 21,00 % річних, які зобов'язувалася повернути разом з відсотками відповідно до графіку: до 20 січня 2017 року - 1 100,00 доларів США; до 20 лютого 2017 року - 1 100,00 доларів США; до 20 березня 2017 року - 1 100,00

доларів США; до 20 квітня 2017 року -

1 050,00 доларів США. У строк, обумовлений в розписці, відповідач кошти не повернула.

З огляду на те, що ОСОБА_1 продовжує користуватися його коштами, борги за розписками не повернула, чим порушує його права,

ОСОБА_3 просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість:

- за розпискою від 26 квітня 2016 року, яка становить: 5 000,00 доларів США? сума основного боргу, 170,96 доларів США - 3 % річних;

1 126,04 доларів США - проценти за користування коштами, а всього 6 927,00
доларів США по курсу гривні на день ухвалення рішення;

- за розпискою від 19 жовтня 2016 року, яка становить:

4 000,00 доларів США - сума основного боргу; 70,36 доларів США -

3 % річних, 915,95 доларів США? проценти за користування коштами, а всього 4
986,31 доларів США по курсу в гривні на день ухвалення рішення по суті.

ОСОБА_3 також просив суд стягнути з ОСОБА_4 витрати на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн та судовий збір у розмірі

2 988,95 грн.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11 квітня

2018 року клопотання представника ОСОБА_3 задоволено. Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за розпискою від 26 квітня 2016 року залишено без розгляду.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06 червня

2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до

ОСОБА_1 про стягнення боргу за розпискою від 19 жовтня 2016 року відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задоволено частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 червня

2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 19 жовтня 2016 року в розмірі 4 986,31 доларів США, з яких: 4 000,00 доларів США? сума основного боргу, 70,36 доларів США - 3 % річних; 915,95 доларів США? проценти за користування коштами.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу відмовлено.

15 квітня 2019 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку звернулася ОСОБА_1 із касаційною скаргою, подану адвокатом

Лисич Ю. В., в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року та залишити в силі рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 червня 2018 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 01 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 1 921,00
грн.

Предметом позову у справі № 372/3672/17 є стягнення заборгованості за розпискою від 19 жовтня 2016 року, яка становить: 4 000,00 доларів США - сума основного боргу; 70,36 доларів США - 3 % річних, 915,95 доларів США? проценти за користування коштами, а всього 4 986,31 доларів США по курсу в гривні на день ухвалення рішення по суті.

Станом на 14 березня 2019 року (дату прийняття оскарженої постанови апеляційним судом) за офіційним курсом НБУ сума заборгованості

4 986,31 доларів СШАстановила у національній валюті 133 148,94 грн.

Таким чином ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 192 100,00 грн (1 921,00 грн х 100).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Малозначна справа є такою в силу вимог закону, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v.
SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, постанову Київського апеляційного суду від

14 березня 2019 року прийнято у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану адвокатом Лисич ЮріємВолодимировичем, на постанову Київського апеляційного суду від

14 березня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором позики.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. П. Курило