Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.05.2020 року у справі №766/21103/18

Ухвала

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 766/21103/18

провадження № 61-7365ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову Херсонського апеляційного суду від 11 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - виконавчий комітет Корабельної районної у м.

Херсоні ради, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним вище позовом в указаній справі.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 21 жовтня 2019 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 разом із матір'ю ОСОБА_3.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн, щомісячно, починаючи з 25 жовтня 2018 року й до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позову ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 не надано доказів на підтвердження зазначеного нею у позові розміру аліментів, натомість ОСОБА_1 надано докази на підтвердження отриманого ним доходу, який не дозволяє визначити розмір аліментів у сумі, що визначена заявником.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 11 березня 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 жовтня 2019 року змінено в частині розміру аліментів, стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, збільшивши суму аліментів на утримання сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1 500
грн до 4 тис. грн.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 жовтня 2019 року в частині стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 скасовано, й ухвалено нове судове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, аліменти на її утримання, у твердій грошовій сумі у розмірі 1 тис. грн. щомісячно, починаючи з 25 жовтня 2018 року та до досягнення дитиною трьох років.

24 квітня 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подав касаційну скаргу, що надійшла 27 квітня 2020 року, в якій заявник просить скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 11 березня 2020 року, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що судом апеляційної інстанції порушено права заявника, так як суд прийняв незаконне рішення в частині збільшення розміру аліментів, яке підлягає скасуванню, оскільки його побудовано на припущеннях.

Зазначав, що оскаржене судове рішення суперечить матеріалам справи, зокрема щодо працевлаштування скаржника за кордоном, оскільки він офіційно працевлаштований до приватного підприємства "Саяр" з посадовим окладом у розмірі 4 173 грн, тому сплачувати аліменти у збільшеному розмірі не має можливості.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 травня 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишено без руху та запропоновано надати докази на підтвердження причини пропуску строку на касаційне оскарження, також надати суду уточнену касаційну скаргу з зазначенням конкретних обов'язкових підстав касаційного оскарження вказаного судового рішення. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

На усунення недоліків касаційної скарги, що зазначені в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 травня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - направив до суду разом із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження зазначеного судового рішення матеріали на усунення недоліків вказаної касаційної скарги.

Частинами 1 та 2 статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження судового рішення ОСОБА_1 пропущено з поважних причин, вважаємо за можливе його поновити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Доводи касаційної скарги та зміст оскарженого судового рішення не дають підстав для висновку, що судом попередньої інстанцій було допущено порушення норм процесуального права, які передбачені статтею 411 ЦПК України як підстави для скасування судового рішення.

Частиною 1 статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним й обґрунтованим.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Відповідно до частини 6 статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Предметом оскарження у цій справі, як вбачається зі змісту касаційної скарги, є судове рішення апеляційної інстанції в частині збільшення розміру аліментів.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною 2 статті 141 СК України визначено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (крім випадку, передбаченого Частиною 2 статті 141 СК України).

Згідно з частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частина 1 статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною 2 та 3 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина 1 статті 184 СК України).

Відповідно до частини 2 статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

За таких обставин, апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у розмірі 4 тис. грн, оскільки ОСОБА_1 є батьком дитини, яка проживає разом з матір'ю, тому на нього покладено однаковий з ОСОБА_3 обов'язок щодо утримання й матеріального забезпечення своєї дитини.

Отже, виходячи із приписів вказаних норм права суд апеляційної інстанції врахувавши у судовому рішення правовий висновок, що викладений у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18 правильно збільшив розмір аліментів на утримання дитини враховуючи частку доходу платника, а не його заробіток.

Крім того, встановлюючи такий розмір аліментів, апеляційний суд врахував вимоги частини 2 статті 182 СК України, якими передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За змістом частин 2, 4 та 6 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу, також й у разі розірвання шлюбу.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд, маючи інформацію про розмір отриманого відповідачем офіційного доходу, безпідставно встановив необхідність сплати аліментів у розмірі 4 тис. грн щомісячно, що не ґрунтується на фактичних обставинах та не враховує матеріальні можливості відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки належних доказів того, що у відповідача немає можливості сплачувати аліменти у визначеному судом апеляційної інстанції розмірі, відповідачем не надано, а факт відсутності у батька можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів і ця обставина не звільняє батька від обов'язку по утриманню своєї дитини.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Доводи касаційної скарги не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки ОСОБА_1 є працездатною особою, тому має забезпечити дитині достатній рівень життя та надавати допомогу колишній дружині, з якою проживає його дитина, відтак суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини у розмірі 4 тис. грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття та 1 тис. грн на утримання позивачки до досягнення дитиною трьох років.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга, є необґрунтованою.

Правильне застосовування норм ЦПК України є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судових рішень.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частиною 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.

Поновити представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - строк на касаційне оскарження постанови Херсонського апеляційного суду від 11 березня 2020 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову Херсонського апеляційного суду від 11 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - виконавчий комітет Корабельної районної у м. Херсоні ради, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара