Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.04.2021 року у справі №369/7240/17

Ухвала

21 квітня 2021 року

місто Київ

справа № 369/7240/17

провадження № 61-6561ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Віто-Поштова сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_2 у липні 2017 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про:

- зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222481202:02:002:0011, загальною площею 0,1497 га, шляхом демонтажу власними силами та за власний рахунок огорожі-сітки, облаштованої відповідачем на належній позивачу земельній ділянці, звільнивши частину земельної ділянки позивача № 4 площею 0,0111 га;

- зобов'язання не чинити перешкоди у зведенні огорожі вздовж лінії між поворотними точками "2" (координата Х: 5 569 525.127, координата Y: 3 362
270.822) та "4" (координата Х: 5 569 491.025, координата Y: 3 362 235.525) на зведених позивачем стовпчиках;

- зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222481202:02:002:0011, загальною площею 0,1497 га.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року, позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222481202:02:002:0011, загальною площею 0,1497 га, що належить ОСОБА_2, шляхом демонтажу власними силами та за власний рахунок огорожі-сітки, облаштованої ОСОБА_1 на зазначеній земельній ділянці, звільнивши частину цієї земельної ділянки, площею 0,0111 га.

Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у зведенні огорожі вздовж лінії між поворотними точками "2" (координата Х: 5 569 525.127, координата Y: 3 362
270.822) та "4" (координата Х: 5 569 491.025, координата Y: 3 362 235.525) на зведених ОСОБА_2 стовпчиках.

Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 в користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_1, кадастровий номер undefined, загальною площею 0,1497 га.

Здійснено розподіл судових витрат.

ІІ. ВИМОГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 17 квітня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник визначив:

- неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї документи, зробив висновок про наявність підстав для повернення касаційної скарги заявнику, яку подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Згідно із частиною 1 статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених

частини 3 статті 411 ЦПК України; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не навів передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень. Виключно посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування наявності випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Таким чином, Верховний Суд констатує, що подана заявником касаційна скарга не містить належного викладу підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Доводи про здійснення оцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, що визначенні статтею 400 ЦПК України.

Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов'язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону під час подання касаційної скарги щодо наведення визначених процесуальним законом підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 389, 393, 411 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Віто-Поштова сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою, не прийняти до розгляду та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний