Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.12.2020 року у справі №361/1734/18

Ухвала

21 квітня 2021 року

місто Київ

справа № 361/1734/18

провадження № 61-6252ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на

постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, Виконавчого комітету Знам'янської міської ради Кіровоградської області, треті особи: Виконавчий комітет Черкаської міської ради, Комунальний заклад "Черкаський обласний спеціалізований будинок дитини" Черкаської обласної ради, про скасування усиновлення,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивачів

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у березні 2018 року звернулися до суду з позовом, у якому з врахуванням уточненої позовної заяви просили:

- скасувати усиновлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 липня 2017 року;

- внести зміни до актового запису від 21 вересня 2016 року № 155 про народження, вчиненого Знам'янським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, а саме: змінити прізвище дитини з ІНФОРМАЦІЯ_4 на ОСОБА_3; змінити ім'я з ОСОБА_3 на ІНФОРМАЦІЯ_4; змінити дату народження: з ІНФОРМАЦІЯ_3 на ІНФОРМАЦІЯ_1; змінити місце народження: з м. Бровари Київської області, на м.

Знам'янка Кіровоградської області; повернути попередні дані про батька та матір дитини та виключити з актового запису про народження відомості про батьків: ОСОБА_1 та ОСОБА_2;

- передати малолітню ОСОБА_3 Виконавчому комітету Броварської міської ради Київської області для передачі під опіку та для поновлення на місцевому, регіональному та централізованому обліку за первинним місцем обліку виконавчому комітету Знам'янської міської ради Кіровоградської області.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 липня 2020 року позов задоволено.

Скасовано усиновлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 малолітньої ОСОБА_3.

Внесено зміни до актового запису про народження від 21 вересня 2016 року № 155, вчиненого Знам'янським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, а саме, змінено: прізвище дитини з "ІНФОРМАЦІЯ_4" на "ОСОБА_3", ім'я з "ОСОБА_3" на "ІНФОРМАЦІЯ_4 ", дату народження з "ІНФОРМАЦІЯ_3" на "ІНФОРМАЦІЯ_1 ", місце народження з "м. Бровари Київської області" на "м.

Знам'янка Кіровоградської області", відомості про батька з "ОСОБА_1" на "ОСОБА_9 ", відомості про матір з "ОСОБА_2" на "ОСОБА_10".

Передано ОСОБА_3 на опікування Органу опіки та піклування Знам'янської міської ради Кіровоградської області.

Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

ІІ. ВИМОГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 15 квітня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року, залишити без змін рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 липня 2020 року.

Підставами касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник визначив:

- неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права;

- судом апеляційної інстанції не враховано постанову Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України);

- суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, зокрема письмові докази на підтвердження стану здоров'я малолітньої ОСОБА_3.; не враховано показання свідків (пункт 1 частини 3 статті 411 ЦПК України).

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для повернення касаційної скарги заявнику, яку подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Згідно із частиною 1 статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених

частини 3 статті 411 ЦПК України; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень. Виключно посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування наявності випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Посилання заявника на постанову Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" без зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених частиною 2 статті 389 ЦПК України, також не підлягає врахуванню під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки неврахування такої постанови не є підставою касаційного скарження, визначеною процесуальним законом України.

Оскільки заявником не обґрунтована підстава касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, яка, за його твердженням, відповідає положенням пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, Суд констатує, що зазначена заявником підстава оскарження не відповідає визначеним процесуальним законом підставам касаційного оскарження, які зазначені у пункті 1 частини 3 статті 411 ЦПК України.

Зазначена заявником підстава (пункт 1 частини 3 статті 411 ЦПК України) може бути врахована Верховним Судом під час відкриття касаційного провадження виключно за умови, якщо обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження одночасно пов'язана з наявністю інших підстав, передбачених пункт 1 частини 3 статті 411 ЦПК України.

Інших підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, які за містом мають відповідати частині 2 статті 389 ЦПК України, заявником не зазначено.

Отже, Верховний Суд констатує, що подана заявником касаційна скарга не містить належного викладу підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Доводи про здійснення оцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, що визначенні статтею 400 ЦПК України.

Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов'язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону під час подання касаційної скарги щодо наведення визначених процесуальним законом підстав касаційного оскарження судового рішення, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 389, 393, 411 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, Виконавчого комітету Знам'янської міської ради Кіровоградської області, треті особи: Виконавчий комітет Черкаської міської ради, Комунальний заклад "Черкаський обласний спеціалізований будинок дитини" Черкаської обласної ради, про скасування усиновлення, не прийняти до розгляду та повернути заявникові.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний