Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.05.2019 року у справі №751/4057/18

Ухвала

28 березня 2019 року

м. Київ

справа № 751/4057/18

провадження № 61-5448ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лесько А. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 жовтня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просила стягнути на її користь з відповідачів солідарно заборгованість за договором позики від 04 січня 2011 року, а саме: 71 039,95 грн боргу процентів по позиці за період з 01 червня 2017 року по 31 травня 2018 року; 131 983,67 грн пені по несплачених відсотках за період з 01 червня 2017 року по 31 травня 2018 року; 84 785,76 грн пені по несплаченій позиці за період з 01 червня 2017 року по 31 травня 2018 року; 52 029,19 грн збитків внаслідок інфляції на заборгованість по процентам за період з 01 червня 2017 року по 31 травня 2018 року; 35 520,00 грн збитків на заборгованість по позиці за період з 01 червня 2017 року по 31 травня 2018 року, а всього 375 358,57 грн.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 інфляційні збитки на суму боргу за договором позики від 04 січня 2011 року за період з 01 червня 2017 року по 31 травня 2018 року у розмірі 35 520,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

12 березня 2019 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті) ОСОБА_1 направила касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за договором позики від 04 січня 2011 року, а саме: 71 039,95 грн боргу процентів по позиці за період з 01 червня 2017 року по 31 травня 2018 року; 131 983,67 грн пені по несплачених відсотках за період з 01 червня 2017 року по 31 травня 2018 року; 84
785,76 грн пені по несплаченій позиці за період з 01 червня 2017 року по 31 травня 2018 року; 52 029,19 грн збитків внаслідок інфляції на заборгованість по процентам за період з 01 червня 2017 року по 31 травня 2018 року; 35 520,00 грн збитків на заборгованість по позиці за період з 01 червня 2017 року по 31 травня 2018 року, а всього 375 358,57 грн.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Також ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01 січня 2019 року становить 960 500,00 грн.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Касаційна скарга не містить посилань на наявність випадків, що відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України можуть бути підставою для відкриття провадження у малозначній справі.

Верховним Судом також не встановлено підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 жовтня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя А. О. Лесько