Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.05.2019 року у справі №344/15064/18

Ухвала

14 травня 2019 року

м. Київ

справа № 344/15064/18

провадження № 61-8077ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лесько А. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Регістр" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Регістр" (далі - ТОВ "Регістр")про стягненнякоштів у розмірі 55 739,99 грн - середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 травня 2017 року по 30 листопада 2018 року та 54
080,00 грн - середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23 травня 2017 по 28 вересня 2018 року.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 листопада 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "ТД Регістр" на користь ОСОБА_1 55 739,99 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 травня 2017 року по 30 листопада 2018 року. Стягнуто з ТОВ "ТД Регістр" на користь ОСОБА_1 54 080,00 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23 травня 2017 року по 28 вересня 2018 року. Стягнуто із ТОВ "ТД Регістр" на користь держави 704,80 грн судового збору. Стягнуто із присудженої суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 травня 2017 року по день фактичного розрахунку, а саме по 30 листопада 2018 року в розмірі 55 739,99 грн всі обов'язкові платежі та внески. Стягнуто із присудженої суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23 травня 2017 року по 28 вересня 2018 року в розмірі 54 080,00 грн всі обов'язкові платежі та внески.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 березня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "ТД Регістр" повністю задоволено.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 30 листопада 2018 року скасовано, ухвалено нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "ТД Регістр" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

16 квітня 2019 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті) ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 березня 2019 року, і залишити в силі рішення суду першої інстанції від 30 листопада 2018 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2019 року визначено в розмірі 1 921,00 грн.

Предметом позову є стягнення коштів у розмірі 55 739,99 грн - середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 травня 2017 року по 30 листопада 2018 року та 54 080,00 грн - середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 травня 2017 року по 28 вересня 2018 року.

Загальна сума при додаванні складає 109 819,99 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року (1 921 * 100=192 100).

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України встановлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої; особа, яка подає касаційну скаргу відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на випадки передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, зокрема, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

За доводами ОСОБА_1 дана касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики не тільки на території Івано-Франківської області, але й на території держави України в цілому, оскільки стосується порушення роботодавцем трудових прав працівника і невиконання роботодавцем вимог ст.ст. 49, 116, 117 Кодексу законів про працю України та вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви зводяться до переоцінки доказів у справі і не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення Івано-Франківського апеляційного суду, постановлене у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Регістр" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя А. О. Лесько