Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.04.2020 року у справі №645/1745/19

Ухвала

16 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 645/1745/19

провадження № 61-6450ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Громадської організації "Громадський моніторинг постачальників послуг" в інтересах ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Харківобленерго" про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2020 року Громадська організація "Громадський моніторинг постачальників послуг" (далі - ГО "Громадський моніторинг постачальників послуг") в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 березня 2020 року у вказаній справі.

Касаційна скарга ГО "Громадський моніторинг постачальників послуг" в інтересах ОСОБА_1 не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 58 ЦПК Українисторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів (частина 1 статті 1 Закону України "Про громадські об'єднання").

Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи (частина 1 статті 1 Закону України "Про громадські об'єднання").

Статтею 21 Закону України "Про громадські об'єднання" громадським організаціям надано право звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами.

При цьому, право громадських організацій на звернення до суду із відповідними позовами у розумінні статті 21 Закону України "Про громадські об'єднання" є загальною прерогативою та обмежено певними категоріями правовідносин, з якими безпосередньо пов'язана статутна діяльність громадських організацій, та законодавством, яке безпосередньо регулює відповідні правовідносини.

Відомості про мету (цілі) та напрями діяльності громадського об'єднання має містити його статут (стаття 11 Закону України "Про громадські об'єднання").

Відповідно до пункту 2.4.2 Статуту ГО "Громадський моніторинг постачальників послуг" для досягнення своєї мети та виконання статутних завдань організація у встановленому чинним законодавством порядку має право представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів чи інших осіб у будь-яких органах державної влади, в тому числі судах, правоохоронних органах, у органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності та підпорядкування.

У рішенні Конституційного Суду України від 28 листопада 2013 № 12-рп/2013 у справі за конституційним зверненням асоціації "Дім авторів музики в Україні" щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" у взаємозв'язку із положеннями пункту "г" частини 1 статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" зазначено, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Разом з тим, Закон України "Про громадські об'єднання" не деталізує право громадських об'єднань на звернення до суду за захистом інтересів інших осіб; відсутні такі положення і в законодавстві, що регулюють правовідносини у сфері енергетики, Кодексі систем розподілу.

ГО "Громадський моніторинг постачальників послуг" у цій справі діє в інтересах позивача. Стосовно самопредставництва, то ГО "Громадський моніторинг постачальників послуг" не є особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (стаття 56 ЦПК України). Щодо можливості сторони брати участь у судовому процесі через представника, то виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена (частини 4 та 5 статті 131-2 Конституції України).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 60 ЦПК Україниможливість бути представником у суді мають адвокат або законний представник (стаття 59 ЦПК України); під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у стаття 59 ЦПК України.

З метою забезпечення інтересів правосуддя, виконання завдання цивільного судочинства ЦПК України не передбачає права громадської організації бути представником у суді, оскільки таке право належить лише адвокатові, законному представникові, а у спорах, що виникають з трудових відносин, та у малозначних спорах - фізичній особі, яка досягла вісімнадцяти років і має цивільну процесуальну дієздатність. Ці вимоги законодавства щодо представництва у цивільному процесі є чіткими та передбачуваними для позивачів і громадської організації.

Такий правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року (справа № 199/1478/17).

Касаційна скарга подана від імені ГО "Громадський моніторинг постачальників послуг" не містить даних, що оскаржуваними судовими рішеннями вирішено питання про їх права, свободи, інтереси чи обов'язки.

За таких обставин, ГО "Громадський моніторинг постачальників послуг" у касаційній скарзі не виклав передбачені ЦПК України підстави для оскарження у касаційному порядку судових рішень, у якому заявник не є стороною або її представником та не заявив про порушення його прав та інтересів оскаржуваним рішенням.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Оскільки касаційну скаргу подано неповноважною особою, то відповідно до пункту 1 частини 4 статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Громадської організації "Громадський моніторинг постачальників послуг" в інтересах ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.

Харкова від 16 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Харківобленерго" про захист прав споживачів вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак