Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.12.2019 року у справі №497/1176/19

Ухвала

20 січня 2020 року

м. Київ

справа № 497/1176/19

провадження № 61-22528ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Болградської районної державної адміністрації Одеської області, відділу у Болградському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про скасування рішення загальних зборів сільськогосподарського виробничого кооперативу та скасування розпорядження районної державної адміністрації щодо державної реєстрації земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху, надано заявнику строк до 15 січня 2020 року для звернення до Верховного Суду з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, зазначення поважних підстав для його поновлення та надання доказів на їх підтвердження, а також сплати судового збору.

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження та оригінал квитанції про сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами 2 та 4 статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження мотивоване тим, що копію оскаржуваної ухвали апеляційного суду заявникне отримував, з її текстом ознайомився на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 06 грудня 2019 року. Вважав, що апеляційний суд своєчасно сповістить його про ухвалене рішення за його скаргою, однак копію ухвали так і не отримав. Доказів на підтвердження зазначеного не надано.

Поважними причинами пропуску строку є ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

У справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справа "Рябих проти Росії").

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України ", та "Трух проти України" (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).

Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 06 листопада 2019, а із касаційною скаргою заявник звернувся лише 10 грудня 2019 року.

Наведені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року були визнані неповажними, оскільки вони не підтверджені належними доказами. Діючи на власний розсуд, заявник, повторно звертаючись з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, лише послався на те, що він вважав, що апеляційний суд своєчасно повідомить його про ухвалене рішення, що також не є поважними підставами для поновлення строку на касаційне оскарження.

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від

21 грудня 2010 року).

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Таким чином, недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду

від 20 грудня 2019 року, в частині наведення поважних підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання доказів на підтвердження дати отримання ухвали Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року, заявник не усунув.

Відповідно до частини 3 статті 185, частини 2 статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Керуючись статтями 185 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Болградської районної державної адміністрації Одеської області, відділу у Болградському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про скасування рішення загальних зборів сільськогосподарського виробничого кооперативу та скасування розпорядження районної державної адміністрації щодо державної реєстрації земельних ділянок, вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. І. Усик