Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.12.2019 року у справі №753/12437/18
Ухвала КЦС ВП від 19.12.2019 року у справі №753/12437/18

Ухвала

19 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 753/12437/18

провадження № 61-22222ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Курило Вікторія Григорівна, на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 травня 2019 року

та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" про визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс"

(далі - ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс") про визнання кредитного договору недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 14 січня 2013 року ОСОБА_1 було акцептовано публічну пропозицію Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - AT "Банк "Фінанси та Кредит"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит"

(далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", про укладення кредитного договору шляхом підписання заяви-анкети, яка передбачає встановлення поновлювальної кредитної лінії на платіжну картку з кредитним лімітом на суму 4 000 грн на строк 12 місяців.

04 жовтня 2018 року від ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" надіслало до суду повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором

від 14 січня 2013 року на користь ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс".

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 05 лютого 2019 року залучено до участі у даній справі правонаступника ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" - ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс".

Також позивач вказував, що спірний кредитний договір укладений шляхом обману з боку банку, який в порушення пункту 2 частини 1 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" не надав йому як споживачу фінансових послуг у письмовому вигляді повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору.

Позивач вважав, що умови кредитного договору є несправедливими в цілому, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, що є підставою для визнання такого договору недійсним.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним кредитний картковий договір від 14 січня 2013 року, укладений між сторонами на підставі заяви-анкети.

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24 травня 2019 року (у складі судді Мицик Ю. С. ) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року

(у складі колегії суддів: Панченка М. М., Білич І. М., Іванченка М. М. ) заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 травня 2019 року залишено без змін.

09 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Курило В. Г., на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 травня 2019 року

та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій даній справі є визнання кредитного договору недійсним.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі "Зубац проти Хорватії", від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа незначної складності, тому є малозначною відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України.

У касаційній скарзі відсутні обґрунтовані підстави для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції", від 23 жовтня 1996 року; "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії", від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Курило Вікторія Григорівна, на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва

від 24 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду

від 24 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська