Ухвала

Іменем України

04 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 487/4325/18

провадження № 61-44575ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В.О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвали Заводського районного суду м.

Миколаєва від 16 липня 2018 року та 30 липня 2018 року, постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 13 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виділ в натурі частки із майна, що є в спільній власності, та визначення порядку користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2018 року ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виділ в натурі частки із майна, що є в спільній власності, та визначення порядку користування земельною ділянкою.

Упозові зазначала, що вона є власником 21/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1.Відповідачі є співвласниками: ОСОБА_4-1/5 частини, ОСОБА_6-37/100 частини, ОСОБА_7-11/50 частини. Деякі відповідачі почали без попереднього узгодження самовільне будівництво шляхом самостійного визначення площі земельної ділянки, що є в спільному користуванні, для особистого будівництва, чим порушують її права, як співвласника нерухомого майна. Посилаючись на наведене, ОСОБА_5 просила виділити в натурі 21/100 частини в житловому будинку, що є у спільній частковій власності, та визначити порядок користування земельною ділянкою за вищезазначеною адресою.

11 липня 2018 року ОСОБА_5 звернулася в суд із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що ОСОБА_4 почав здійснювати підготовчі роботи під будівництво, а саме: зрубування дерев, риття фундаменту, руйнацію частини житлового будинку, чим порушує її права. Крім того, на думку ОСОБА_5, є ймовірність, що до розгляду поданого нею позову по суті і набрання судовим рішенням законної сили ОСОБА_4 побудує там житловий будинок чи іншу нерухому споруду, що у подальшому унеможливить виконання рішення суду в частині визначення порядку користування земельною ділянкою.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2018 року заяву про забезпечення позову задоволено. Заборонено проведення будь-яких будівельних робіт та пов'язаних із ними підготовчих робіт на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази свідчать про те, що на спірній земельній ділянці проводяться будівельні роботи. Вид забезпечення позову, який просить застосувати ОСОБА_5 повністю відповідає меті, для якої він застосовується, - припиненню зміни складу нерухомого майна (домоволодіння) та конфігурації вільної від забудови земельної ділянки під ним.

26 липня 2018 року ОСОБА_5 звернулася в суд із новою заявою про забезпечення позову, в якій, посилаючись на те, що ухвала Заводського районного суду м.

Миколаєва від 16 липня 2018 року державною виконавчою службою не виконується, оскільки стосується невизначеного кола осіб без зазначення конкретного боржника, просила заборонити ОСОБА_4 проведення будь-яких будівельних робіт та пов'язаних із ними підготовчих робіт на вказаній земельній ділянці.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 липня 2018 року замінено захід забезпечення позову у виді заборони проведення будь-яких будівельних робіт та пов'язаних із ними підготовчих на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, на заборону ОСОБА_4 проведення будь-яких будівельних робіт та пов'язаних із ними підготовчих робіт на цій земельній ділянці.

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 13 вересня 2018 року ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2018 року та 30 липня 2018 року залишено без змін.

У вересні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяв про забезпечення позову та заміну заходів забезпечення позову.

Заявник зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що він здійснює самовільне будівництво. Суди попередніх інстанцій на припущеннях та без достатніх доказів порушення права позивача дійшли висновку про необхідність забезпечення позову. ОСОБА_4 вважає, що він навпаки своїми діями намагається підтримати будинок у технічному стані, придатному для його цільового використання, укріплює його стіни та перекриває частину даху.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ЦПК України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно з частиною 1 статті 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 звернулася в суд з вимогами про виділ в натурі частки у житловому будинку, що є у спільній частковій власності, та визначення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1.

У заяві про забезпечення позову позивач зазначала, що відповідач ОСОБА_4 почав здійснювати підготовчі роботи під будівництво, зокрема, рити фундамент, руйнувати частину житлового будинку, не отримавши на це від компетентних органів відповідні дозволи та узгодження. Намір відповідача без її згоди побудувати житловий будинок чи інше нерухоме майно унеможливить виконання рішення суду або суттєво обмежить варіанти виділу її частки та визначення порядку користування земельною ділянкою.

Встановивши, що надані ОСОБА_5 докази свідчать, що на земельній ділянці проводяться будівельні роботи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для забезпечення позову, враховуючи те, що позивач є співвласником домоволодіння, їй належить 21/100 його частини, і спір між сторонами виник з приводу частки, яка підлягає виділу в натурі із спільного майна, та порядку користування земельною ділянкою під домоволодінням.

Задовольняючи заяву ОСОБА_5 і забороняючи ОСОБА_4 проведення будь-яких будівельних робіт та пов'язаних із ними підготовчих робіт на земельній ділянці, суди першої та апеляційної інстанцій врахували обставини, які можуть утруднити в майбутньому виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, та дійшли правильного висновку, що між предметом спору та заходами забезпечення позову наявний правовий зв'язок.

Негативним наслідком неналежного забезпечення позову про виділ частки із спільної часткової власності житлового будинку та визнання порядку користування земельною ділянкою є можливість його добудови, перебудови під час вирішення спору, що призведе до затягування розгляду справи, оскільки виникає необхідність залучення до участі у справі інших осіб та пред'явлення додаткових позовних вимог.

Посилання ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на необґрунтованість припущення щодо можливого утруднення в майбутньому виконання судового рішення судом апеляційної інстанції визнано безпідставними та такими, що суперечать змісту заходу забезпечення позову та позовним вимогам.

За правилами частини 2 статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК Українисуд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , пунктом 2 частини 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2018 року та 30 липня 2018 року, постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 13 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виділ в натурі частки із майна, що є в спільній власності, та визначення порядку користування земельною ділянкою.

Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

Г. І. Усик